Справа № 636/4287/20 Провадження № 2/636/245/21
(заочне)
29 липня 2021 року Чугуївський міський суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,
за участю секретаря судового засідання Шикової К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього за виконавчим листом № 636/3278/2014 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та судовим наказом № 636/1973/18 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів доходів щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що його матеріальний стан на даний час не дає можливості сплачувати аліменти у такому розмірі, у позивача склалося тяжке матеріальне становище, заробітної плати вистачає лише на покриття аліментів на утримання дітей і після сплати аліментів не залишається коштів для власного існування.
Сторони у судове засідання не з'явилися, від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, в якій позовні вимоги підтримав.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток та через СМС-повідомлення. Також, відповідач ОСОБА_3 викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подала, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 7), та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 8).
Як зазначено у позові, з ОСОБА_1 стягуються аліменти за виконавчим листом № 636/3278/14, виданим Чугуївським міським судом, на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з всіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Також з ОСОБА_1 стягуються аліменти за судовим наказом № 636/1973/18 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини з всіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Згідно наданої довідки про доходи за місцем роботи ОСОБА_1 , з нього утримуються аліменти та заборгованість по аліментам (а.с. 10).
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 141 СК України, встановлює рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.
Отже, в Законі закріплено можливість зменшення чи збільшення розміру сплачуваних аліментів та вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я, інші випадки, прямо передбачені СК України.
Свідченням матеріального становища платника аліментів є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я.
Позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на погіршення свого матеріального становища та збільшення витрат, що пов'язано з присудження йому рішенням суд сплати аліментів на утримання другої неповнолітньої дитини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, нiж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Разом з тим, відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» і ст. 128 Кодексу законів про працю, сукупний розмір відрахувань з заробітної плати не повинен перевищувати 50 % середньомісячного заробітку.
Нести відповідальність по утриманню дитини повинні обидва батьки. При цьому, судом враховується той факт, що відповідачі також працездатні, доказів того, що мають на утриманні інших осіб, суду не надали та в рівних частках із відповідачем повинні нести матеріальну відповідальність, а тому, відповідно до конституційного принципу верховенства права, з урахуванням потреб дитини та можливостей батька, суд вважає за необхідне зменшити розмір аліментів, які він сплачує на користь відповідачів на утримання неповнолітніх дітей.
Зі змісту вищеприведеного та аналізу зазначених статей слідує, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Розмір аліментів у разі спору у всіх випадках встановлюється судом, при цьому статтею 182 СК України передбачений перелік найбільш вагомих обставин, які мають братися до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину. А саме, зокрема, - матеріальне становище дитини та загальний матеріальний стан того з батьків, з якого будуть стягуватися аліменти, свідченням чого є величина витрат на утримання себе та членів своєї родини.
Позивач за рішенням суду сплачує аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини заробітку. З часу стягнення аліментів змінилося матеріальне становище позивача, а саме - з нього стягнуті аліменти на іншу дитину, також у розмірі 1/4 частини заробітку. З урахуванням щомісячного заробітку, відрахування на сплату аліментів становить більше, ніж 50% його щомісячного доходу, що суперечить вимогам чинного законодавства, тому суд вважає, що позов в частині зменшення розміру аліментів на утримання сина та доньки підлягає задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити, сторонам ст. 192 СК України, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Чугуїв, Харківської області, ІПН НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього часу стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області у справі № 636/3278/14.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Чугуїв, Харківської області, ІПН НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього часу стягнення аліментів в розмірі ј частини всіх видів доходів за судовим наказом Чугуївського міського суду Харківської області у справі № 636/1973/18.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя -