Номер провадження 22-ц/821/1514/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №710/528/21 Категорія: на ухвалу Сивокінь С. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
27 липня 2021 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Бондаренко С.І.
секретарТоропенко Н.М.
учасники справи:
позивач (скаржник) - Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,
відповідач - ОСОБА_1.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 08.06.2021 (повний текст складено 08.06.2021, суддя в суді першої інстанції Сивокінь С.С.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державним службовцем,
21.04.2021 до суду надійшов вказаний позов, у якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь спричинену матеріальну шкоду в розмірі 20132,81 грн., мотивуючи про те, що відповідач, перебуваючи на посаді головного спеціаліста, своїми неправомірними діями (бездіяльністю), а саме невиконанням посадових обов'язків, що визначені посадовою інструкцією, завдав матеріальної шкоди позивачу.
28.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому міститься клопотання про закриття провадження, оскільки справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
По результатам розгляду цього клопотання ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 08.06.2021 закрито провадження у справі з підстав того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) та роз'яснено позивачу його право звернутися з адміністративним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав через відділення поштового зв'язку 23.06.2021 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи про те, що суд не вірно послався на висновок ВП ВС від 05.12.2018 у справі №818/1688/16, адже правовідносини в цій справі не є подібними. Так на вирішення суду поставлено питання про відшкодування шкоди, завданої позивачу протиправною бездіяльністю відповідача, яка доведена у відповідному дисциплінарному провадженні, а в справі №818/1688/16 - питання щодо «службового майнового правопорушення» (допущеної нестачі матеріальних цінностей). У даній справі наявний звичайний трудовий спір про відшкодування шкоди, завданої працівником. Відшкодування суб'єктом владних повноважень шкоди, завданої працівником, не передбачено як спосіб захисту згідно вимог КАС України. Стаття 19 КАС України не передбачає звернення суб'єкта владних повноважень до суду з вимогами про відшкодування шкоди, заявленими до працівника. При розгляді справ, пов'язаних з проходженням публічної служби, завданням адміністративного суду є захист громадян, а не суб'єктів владних повноважень, як у цій справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Лучинович І.В. проти її вимог заперечила, зазначивши про правильність висновків суду в цій справі, та просила стягнути з позивача на користь відповідача 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що предметом спору є вимоги Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої відповідачем під час проходження державної служби, які ґрунтуються, у тому числі, на положенням ЗУ «Про державну службу».
При цьому з наказу Уповноваженого з прав людини від 06.05.2019 №275/к (а.с.8) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є державним службовцем, що обіймає посаду головного спеціаліста Відділу регіонального представництва в центральних областях Секретаріату Уповноваженого з прав людини згідно протоколу засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії Б та В від 16.04.2019 №10.
Матеріальна шкода, за доводами позивача, виникла у зв'язку з неналежним реагуванням відповідача на скаргу громадян та послідуючого стягнення по результатам судового оскарження такої бездіяльності виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в загальній сумі 20132,81 грн. з позивача.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору в цій справі, апеляційний суд враховує таке.
За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №818/1688/16 від 05.12.2018 згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією
та законами України.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування; а ч.4 ст.19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Також відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Одночасно ч.1 с.19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду вказує, що у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
У даному випадку збитки, про стягнення яких просить позивач, виникли внаслідок визнання постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №580/4158/19 протиправною бездіяльності Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (позивача у справі, що є предметом апеляційного розгляду) та одночасно і Регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (відповідача у справі, що є предметом апеляційного розгляду) при розгляді скарги громадянина від 24.07.2019.
Також в матеріалах справи наявний наказ від 15.02.2021 №211/к про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани за допущену бездіяльність.
Отже при вирішенні адміністративним судом питання у справі №580/4158/19 про протиправність дій (бездіяльності), що призвели в послідуючому до стягнення коштів у виконавчому провадженню з Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не відбулося розмежування міри відповідальності як, власне, Секретаріату так і Регіонального представника, з чого слідує висновок, що для вирішення питання про покладення відповідних збитків саме на працівника (Регіонального представника) суд має встановити міру його відповідальності та визначити конкретні дії чи бездіяльність працівника, що призвели до виникнення таких збитків, надавши оцінку, в тому числі, наказу роботодавця про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Вирішення такого питання, як зазначалося, віднесено до виключної компетенції саме адміністративного суду, який вирішує спори, що мали місце при проходженні публічної служби.
За відсутності вирішення адміністративним судом питання про відповідальність саме Регіонального представника у аспекті спричинення його роботодавцю збитків, окремо розглядати вимоги про відшкодування таких збитків у межах цивільного судочинства буде передчасним.
Отже дана справа про стягнення матеріальних збитків, завданих особою, що проходила публічну службу (державна служба) за позовом суб'єкта владних повноважень має розглядатися у порядку адміністративного судочинства за правилами КАС України, про що вірно вказав суд першої інстанції в цій справі, закриваючи провадження.
При цьому слід відхилити апеляційні посилання скаржника на те, що предмети спору у справі ВП ВС №818/1688/16 та в цій справі є різними, адже в обох справах вирішувалося питання про відшкодування за вимогами роботодавця за рахунок особи, що проходила публічну службу, завданої такою особою матеріальної шкоди у ході виконання своїх трудових обов'язків.
Апеляційний суд враховує, що в обох справах шкода виникла з протиправних дій чи бездіяльності осіб, що проходили публічну службу, що є визначальним для визначення судової юрисдикції, адже суд має оцінити при вирішення спору, у тому числі, і правомірність дій працівника.
Також вказівка скаржника на те, що даний спосіб захисту (вимоги суб'єкта владних повноважень до працівника про відшкодування шкоди, завданої останнім) не передбачено КАС України є помилковою, адже за положеннями ч.4 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (без обмеження певними способами захисту). Отже якщо виникне питання про відшкодування шкоди, що мало місце під час проходження публічної служби, відповідний суб'єкт матиме право на звернення з такими позовними вимогами саме до адміністративного суду.
Також вказівка скаржника на те, що при розгляді справ, пов'язаних з проходженням публічної служби, завданням адміністративного суду є захист громадян, а не суб'єктів владних повноважень, як у цій справі, є необґрунтованою, адже таких положень норми КАС України не містять.
Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до положень ч.5 ст.142 ЦПК України у разі, зокрема, закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У даному випадку представником відповідача не вказано та не доведено належними та допустимими доказами по справі у чому саме полягають необґрунтовані дії позивача в цій справі при зверненні з позовом до суду. При цьому саме по собі помилкове визначення юрисдикції спору не свідчить про необґрунтованість подання відповідного позову, спрямованого на захист прав чи законних інтересів юридичної особи-позивача.
Отже клопотання представника відповідача про компенсацію за рахунок позивача витрат на правничу допомогу слід залишити без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 08.06.2021 про закриття провадження у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 08.06.2021 про закриття провадження у цивільній справі за позовом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державним службовцем, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 28.07.2021.
Суддя-доповідач
Судді