Номер провадження 22-ц/821/1141/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/2871/20 Категорія: 305010000 Смоляр О. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
28 липня 2021 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Азот»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник відповідача Накоп'юк Ярослав Володимирович;
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Накоп'юк Ярослава Володимировича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Азот»звернулося до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що рішенням суду у справі №707/1875/17 стягнуто із підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 20 142, 05 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 59 265,25 грн. з відрахуванням всіх необхідних обов'язкових податків та платежів.
05 лютого 2018 року державним виконавцем Придніпровського ВДВС відкрито виконавче провадження №55706466 про стягнення з підприємства на користь стягувача вказану за судовим рішенням грошову суму з відрахуванням всіх обов'язкових платежів, передбачених законом.
16 серпня 2018 року постановою ДВС це виконавче провадження закінчене у зв'язку з повним фактичним виконанням.
Під час виконання вказаного виконавчого провадження відповідач отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без відрахування всіх обов'язкових платежів, передбачених законом, тобто, у розмірі більшому, ніж встановлено чинним законодавством України та визначено рішенням суду.
Вказує, що позивач повністю виконав вимоги податкового законодавства і дотримався правового механізму оподаткування доходу та, як податковий агент, сплатив податок на доходи фізичних осіб в сумі 10667,75 грн. і військовий збір в сумі 888,98 грн. за відповідача за свій кошт, не маючи можливості відрахувати необхідну суму з належних відповідачу коштів.
Таким чином, на думку позивача, у нього виникло право вимагати від відповідача відшкодування понесених на сплату податку і збору витрат, а у відповідача відповідне зобов'язання відшкодувати позивачу ці витрати.
На письмову вимогу від 21 квітня 2020 року позивача до відповідача сплатити ці кошти, останній не відреагував.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 11 556,73 грн. та судові витрати.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Азот» грошові кошти в розмірі 11556,73 грн. та судові витрати в сумі 2102 грн.
Рішення суду обґрунтоване тим, що з матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання рішення суду в примусовому порядку, сплатив відповідачу всю суму боргу, однак без відрахування податків і зборів, що останнім не заперечується, тому направив йому листа, який відповідач отримав, про їх повернення із зазначенням підстави такого повернення. Проте, відповідач, у свою чергу, дізнавшись про це, жодним чином не відреагував та не повернув вказані в листі кошти.
Суд прийшов до висновку, що відповідач, отримавши у порядку примусового виконання, за постановою Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2017 року суму коштів, набув її частину без достатньої правової підстави, адже вона повинна була бути сплачена його податковим агентом в дохід держави, а враховуючи, що позивачем сплачені всі необхідні податки та збори, то вони підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача - адвокат Накоп'юк Я.В. подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2021 року і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
У апеляційній скарзі вказує, що оскільки відповідач набув грошові кошти на підставі рішення Черкаського районного суду Черкаської області, відсутня одна із обов'язкових умов зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна - відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Вважає, що жодного доказу набуття відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 11556,73 грн в результаті рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності з боку відповідача позивачем не надано.
Зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою, яка відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України прирівнюється до заробітної плати, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1215 ЦК України.
Стверджує, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Вказує, що отримавши постанову про закінчення виконавчого провадження від 16 квітня 2018 року, позивач мав би звернутися до суду в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Звертає увагу, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у справі, а надані позивачем платіжні доручення не доводять факту виконання податкового зобов'язання, які стосуються саме відповідача.
Крім того, вказує, що судом першої інстанції допущено порушення порядку розгляду справи, оскільки відповідачем 17 лютого 2021 року серед іншого заявлено клопотання про розгляд справи за участю сторони відповідача, таке ж клопотання містилось і у відзиві на позовну заяву, однак, 29 березня 2021 року о 08 год. 00 хв. судове засідання так і не відбулося, хоча на вказану дату та час з'явились представники позивача та відповідача.
Зазначає, що зі вступної частини оскаржуваного рішення суду вбачається, що розгляд справи здійснено у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, тому, на думку скаржника, судом грубо порушено процесуальні права відповідача та встановлений порядок розгляду справи, а судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права.
Представник Приватного акціонерного товариства «Азот» - адвокат Хлівненко П.В. подав відзив на апеляційну скаргу та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2021 року - без змін.
У відзиві вказує, що у даних правовідносинах саме відповідач є тією особою, яка порушує майнові права позивача і яка проігнорувала вимогу останнього про відшкодування сум податку і збору. Зазначає, що державний виконавець при виконанні постанови Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2017 року діяв у межах наданих йому повноважень та в межах своєї компетенції, наданої Законом України «Про виконавче провадження», тому ефективним способом захисту прав позивача є саме позов до відповідача про повернення безпідставно набутих коштів.
Зазначає, що згідно із нормами податкового законодавства у спірних правовідносинах при отриманні доходу у вигляді середнього заробітку у відповідача виник податковий обов'язок, який виконується їм не безпосередньо, а за допомогою податкового агента - у даному випадку позивача.
Звертає увагу, що з позиції відповідача вбачається, що останній заперечує проти того, що він як платник податків, зобов'язаний сплачувати податки і збори до Державного бюджету України відповідно до того порядку, який встановлено законом, чим фактично намагається уникнути покладеного на нього Податковим кодексом України та Конституцією України обов'язку.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року у справі № 707/1875/17 стягнуто з ПрАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_1 20142,05 грн. заборгованості по заробітній платі 20142,05грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2017 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року скасовано, стягнуто з ПрАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_1 20142,05 грн. заборгованості по заробітній платі, 59 265,25грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку з відрахуванням всіх необхідних податків та платежів.
Головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 05 лютого 2018 року було відкрито виконавче провадження №55706466 про стягнення з ПрАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_1 20142,05 грн. заборгованості по заробітній платі, 59 265,25 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку з відрахуванням всіх необхідних податків та платежів.
Відповідно до постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 16 квітня 2018 року виконавче провадження №55706466 закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням.
Згідно із довідкою ПрАТ «Азот» № 1290 від 27 листопада 2020 року на виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 55706466 перераховано на рахунок ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 59265,25 грн. Відповідно до встановленого податковим законодавством порядку ПрАТ «Азот» нарахувало, утримало та сплатило до бюджету від імені ОСОБА_1 з суми 59265,25 грн податок на доходи фізичних осіб в сумі 10667,75 грн (платіжне доручення № 3571 від 04 травня 2018 року) та військовий збір в сумі 888,98 грн (платіжне доручення № 3567 від 04 травня 2018 року).
Відповідно до платіжного доручення № 3571 від 04 травня 2018 року ДП «Хімік» ПАТ «Азот» перерахувало 2317425,69 грн ПДФО за квітень 2018 року (а.с. 12) та 209817,07 грн військового збору за квітень 2018 року (а.с. 13).
Згідно листа-вимоги від 21 квітня 2020 року №501-06/247 ПрАТ «Азот» повідомив ОСОБА_1 про необхідність перерахунку коштів у сумі 11556,73 грн, що складається із суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10667,75 грн та військового збору у розмірі 888,98 грн, які ним отримані помилково.
Вказаний лист отримано ОСОБА_1 22 квітня 2020 року, однак, кошти позивачу відповідачем не повернуто, що не заперечується сторонами.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 ЗУ «Про оплату праці», тому на нього не розповсюджується правило ст. 1215 ЦК України.
Судом правильно застосовано відповідні норми матеріального права - статті 1212, 1215 ЦК України, статтю 94 КЗпП України, з урахуванням положень підпункту 14.1.48 Податкового кодексу України.
У зв'язку з тим, що позивачем сплачено відповідачу на виконання рішення суду середній заробіток без відповідних відрахувань, та до Державного бюджету України перераховано відповідну суму податку та військового збору із визначеної судом суми середнього заробітку, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач безпідставно набув та зберіг суму податків в розмірі 11556,73 грн. Оскільки добровільно ОСОБА_1 не повернув позивачу надмірно сплачені кошти у вказаній сумі, суд правомірно стягнув їх із відповідача на користь позивача.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду в суді першої інстанції, та їм надано правильну оцінку місцевим судом, тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни обґрунтованого рішення суду.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального також не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.
Так, відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Згідно із матеріалами справи ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2021 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с. 35-36).
17 лютого 2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Накоп'юк Я.В., в якому він просив провести розгляд справи за участі сторони відповідача; відкласти судове засідання, призначене на 17 лютого 2021 року та продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву до 23 лютого 2021 року (а.с.44).
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та продовжено йому строк для подання відзиву на позовну заяву до 01 березня 2021 року (а.с. 52).
02 березня 2021 року до Черкаського районного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому адвокат Накоп'юк Я.В. також просив провести розгляд справи за участю представника відповідача (а.с. 56-63).
29 березня 2021 року розгляд справи судом було проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що підтверджується протоколом судового засідання та рішенням суду (а.с. 93-99).
Відповідно до статей 19, 274 ЦПК України справа, що переглядається, підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, як і було визначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 277 ЦПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.
Матеріалами справи встановлено, що представник відповідача подав заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у строк, визначений законом та судом, однак, суд в порушення норм процесуального закону не розглянув таке заперечення адвоката Накоп'юк Я.В. та не прийняв одне із визначених частиною 4 статті 277 ЦПК України рішень.
Водночас вказане процесуальне порушення не визначено цивільним процесуальним кодексом як таке, що є обов'язковою підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Накоп'юк Ярослава Володимировича слід залишити без задоволення, арішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Накоп'юк Ярослава Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді