Номер провадження 22-ц/821/1221/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/921/21 Категорія: 312000000 Єщенко О.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
27 липня 2021 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Торопенко Н.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Комунальне підприємство «Уманьводоканал»;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Уманьводоканал» про захист прав споживача,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що згідно з листом серії та номеру: 19-10/712, що виданий 05 листопада 2019 року, видавник ТВБВ № 10023/0349 АТ «ОЩАДБАНК»; повідомленням про намір задоволення Іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, серія та номер: б/н, виданим 10 вересня 2019 року, видавник: ОСОБА_1 ; договором поруки, серія та номер: 8/13, виданим 20 грудня 2013 року, видавник: Сторони правочину; іпотечним договором № 8/13, серія та номер: 2362, виданим 20 грудня 2013 року, видавник: Приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М., позивачка з 09 грудня 2019 року є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 192835386 від 12 грудня 2019 року.
ОСОБА_1 зазначила, що їй відомо, що у період до 07 листопада 2013 року (задовго до набуття нею права власності на квартиру) за попереднім власником рахувався борг по сплаті послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 2163,73 грн. Відповідач КП «Уманьводоканал» вважає, що вона має оплатити борг попередніх власників квартири за водопостачання, продовжує обліковувати цей борг по особовому рахунку та виставляє їй рахунок зі сплати послуг водопостачання та водовідведення на суму 2163,73 грн.
Позивачка вважає, що будь-яких зобов'язань зі сплати чужих боргів вона не себе не брала, не покладено таких обов'язків на неї і законодавством України. Окрім того, 06 жовтня 2020 року три невідомі їй особи жіночої статі, які представилися працівниками водоканалу, намагалися проникнути в її житло, застосувавши до мешканки квартири фізичну силу, для того, аби відключити квартиру від водопостачання за наявність боргу. Вона вимушена була викликати працівників поліції, але вказані вище особи втекли до їх приїзду.
17 грудня 2020 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про виключення суми боргу з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому за адресою: АДРЕСА_2 . Однак її заява була залишена без реагування. На даний час вона має намір продати належну їй квартиру, однак, працівники відповідача надають потенційним покупцям неправдиву інформацію про наявність боргу за водопостачання, погрожують їм, що цей борг нікуди не зникне, і сплатити його будуть вимушені нові власники, що ніхто заборгованість перераховувати не буде, і все одно заборгованість буде покладена на власників квартири. Вважає, що такі дії відповідача є вочевидь незаконними та просила суд зобов'язати Комунальне підприємство «Уманьводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість попередніх власників квартири, яка була утворена до 09 грудня 2019 року, та стягнути на її користь понесені витрати на правову допомогу.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачкою не надано договору про надання послуг, укладених між нею як новим власником нерухомого майна та, відповідно, комунальним підприємством «Уманьводоканал», а також доказів переоформлення особового рахунку по квартирі за вказаною адресою.
Також суд вказав, що позивачкою не надано жодного доказу вчинення з боку відповідача дій, які б порушували її права як власника квартири або споживача житлово-комунальних послуг, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2021 року та постановити нове, яким зобов'язати комунальне підприємство «Уманьводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість попередніх власників квартири, яка була утворена до 09 грудня 2019 року.
У апеляційній скарзі вказує, що можливо вона і не зверталась до відповідача з вимогою щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, однак, на її думку, ця обставина не впливає на право позивача звернення до суду з вимогою про скасування обліку заборгованості по особовому рахунку належної їй квартири.
Зазначає, що якби був укладений договір між нею та відповідачем, він би не підтвердив чи не спростував будь-яку обставину.
Вказує, що особовий рахунок є документом внутрішнього обліку господарських операцій відповідача і доступ до цього документу позивач не має, як і не має переоформлювати цей рахунок на своє ім'я.
Стверджує, що особовий рахунок відкрито за квартирою, а облік боргу попередніх власників порушує права позивачки, як споживача послуг, так як постачальник надає недостовірну інформацію про розрахунки з відповідачем за надані послуги. Зазначає, що позивач не має можливості сплатити за використані нею послуги, оскільки при спробі провести оплату із застосуванням сучасних електронних технологій отримує квитанцію про суму сплати з урахуванням боргу.
Вважає, що позивачкою було надано достатньо доказів на підтвердження пред'явлення вимог відповідачем до позивача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Комунальне підприємство «Уманьводоканал» надало відзив на апеляційну скаргу та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві вказує, що довідка № 148/18 від 14 лютого 2019 року про розмір заборгованості не є належним доказом у справі, оскільки видана на ім'я іншої особи ОСОБА_2 , яка не є учасником справи.
Зазначає, що за адресою АДРЕСА_2 , заведено особовий рахунок НОМЕР_1 , який разом із заборгованістю по ньому є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства. Чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості та рахунках.
Стверджує, що жодних письмових та/або усних звернень від ОСОБА_1 щодо переоформлення особового рахунку на її ім'я до відповідача не надходило. Також ОСОБА_1 не надала пакет документів для переоформлення договору про надання послуг з централізованого водопостачання.
Звертає увагу, що жодних прав позивачки як споживача, визначених частин. 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідачем не порушено.
Вважає, що облік заборгованості жодним чином не порушує прав споживачів, а зміна власника житлового приміщення не тягне за собою виключення особового рахунку.
Крім того вказує, що апеляційна скарга, подана ОСОБА_1 , з порушенням п. 9 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, оскільки не містить переліку матеріалів, що додаються.
Заслухавши учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 192835386 від 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
За особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 рахується борг за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 2331,85 грн. Зазначене також підтверджується довідкою КП «Уманьводоканал» № 148/19 від 14 лютого 2019 року, виданою ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , особовий рахунок: НОМЕР_1 .
17 грудня 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до комунального підприємства «Уманьводоканал» із заявою, в якій просила виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість попередніх власників квартири, яка була утворена до 09 грудня 2019 року.
Листом комунального підприємства «Уманьводоканал» № 21/07 від 16 січня 2021 року повідомлено ОСОБА_1 , що за АДРЕСА_2 - особовий рахунок НОМЕР_1 . Даний особовий рахунок та дебіторська заборгованість по ньому є документами внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства. Чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості та рахунках. З огляду на вищевказане, КП «Уманьводоканал» не має можливості списати заборгованість за особовим рахунком НОМЕР_1 .
Правовідносини стосовно сплати житлово-комунальних послуг та виконання договірних зобов'язань врегульовані ЦК України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживачем житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач має право:
1) одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів;
2) без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості;
3) на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об'єкт нерухомого майна);
4) на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;
5) на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості;
6) на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг;
7) отримувати від управителя, виконавців комунальних послуг штраф у розмірі, визначеному договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт;
8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку;
9) складати та підписувати акти-претензії у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт;
10) без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку;
11) без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі;
12) у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води;
13) розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги.
Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов'язку. При цьому законодавцем чітко визначено, що зобов'язання: має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України) та належними сторонами (ст. 527 ЦК України), тобто боржник має виконати свій обов'язок особисто, якщо інше не передбачено договором.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно вказав, що судом не було встановлено порушення відповідачем прав позивачки.
Так, ОСОБА_1 не надано жодного доказу наявності дій з боку відповідача, які порушують її права як власника квартири або споживача житлово-комунальних послуг, а звернення до суду із позовом про зобов'язання виключення із суми заборгованості позивача заборгованість попереднього власника квартири, як спосіб захисту права, яке може бути порушено у майбутньому, не передбачено нормами Цивільного кодексу України.
Отже суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Колегія суддів також вважає обґрунтованими твердження у відзиві на апеляційну скаргу, що ОСОБА_1 не вказано які саме її права, як споживача житлово-комунальних послуг, було порушено відповідачем.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
З огляду на викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду від 07 травня 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді
Повний текс постанови складений 28 липня 2021 року