Справа №766/12639/21
н/п 2-з/766/419/21
з питання забезпечення позову
28 липня 2021 року м. Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Ус О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Еліт-Фактор" про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації іпотеки та заборони на нерухоме майно,
26 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом, в якому просить визнати недійсним договір відступлення права грошової вимоги, укладений 31 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Еліт-Фактор" і ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір відступлення прав за договором іпотеки до іпотекодавця ОСОБА_1 , укладений 31 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Еліт-Фактор" і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А.; скасувати державну реєстрацію іпотеки та заборону на нерухоме майно, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А.
Одночасно з поданням позову, подано заяву про забезпечення зазначеного вище позову, яка обґрунтована тим, що предметом позовних вимог є визнання укладеного 31.05.2021 р. між ТОВ "ФК "Еліт-Фактор" та ОСОБА_2 договору про відступлення прав вимоги за договором кредиту та права вимоги за іпотечним договором недійсними, скасування державної реєстрації іпотеки та заборони на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважає, що договір про відступлення права вимоги та, відповідно, вівідступлення прав вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, яка не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, тощо, суперечить ч. 3 ст. 512 та 1054 ЦПК України. Оскільки у вимозі, отриманій 10.07.2021 р. йому надано строк у тридцять днів для погашення суми кредиту у розмірі 1076557,07 грн. (по тілу), це до речі при тому, що сума кредиту (тіло кредиту) отримана ним у 2006 році становила 19000,00 доларів США (що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 17.04.2006 р. становить 95 тис. грн.), у випадку несплати вказаної суми ОСОБА_2 може вчинити дії спрямовані на позбавлення права власності на належну йому квартиру, вважає, що існує очевидна небезпека з приводу того, що у разі задоволення позову не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, тому вважає, що наявні всі підстави для забезпечення позову. З врахуванням вищевикладеного, просить забезпечити позов шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо належної йому квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі.
Станом на 28.07.2021 р. провадження у справі не відкрито, а тому суд розглядає заяву, як таку, що подана до відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).
Як зазначено у роз'ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з роз'ясненнями п. 4 цієї Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що відповідно до змісту позовної заяви предметом позову є визнання недійним договору від 31 травня 2021 року про відступлення права вимоги в частині права грошової вимоги за кредитним договором та за іпотечним договором, та скасування записів державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Оскаржуваним позивачем договором відступлення вимоги, виходячи з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна: квартира АДРЕСА_2 , вказана квартира перебуває у власності позивача, але іпотекодержателем є ОСОБА_2 за договором про відступлення прав за Договором Іпотеки серія на номер 1817, виданим 31.05.2021 р. видавник приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька О.А.
Сам по собі договір іпотеки не оспорюється, але позивачем також оскаржується відступлення права вимоги за цим іпотечним договором до ОСОБА_2 .
Отже, як вбачається з предмету позову, у випадку задоволення позовних вимог, ОСОБА_3 втратить свій статус іпотекодержателя квартири АДРЕСА_2 .
Крім того, позивач фактично просить також скасувати відомості про реєстрацію ОСОБА_2 як іпотекодержателя. За таких умов, існує спір, предметом якого є також і запис про державну реєстрацію іпотечного права.
Відтак у разі ухвалення можливого рішення про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги і, як наслідок, скасування реєстраційного запису про зазначення іпотекодержателем іпотечного майна ОСОБА_3 , невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та поновлення інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
На користь зазначеному свідчить вимога, спрямована новим іпотекодержателем в особі ОСОБА_2 позивачу про намір звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання позивачем як боржником обов'язку за кредитним договором, тобто в позасудовому порядку, що може відбутись шляхом перереєстрації іпотечного майна на нового кредитора.
Отже, до закінчення розгляду справи ОСОБА_2 , будучи іпотекодержателем вищенаведеної квартири, має реальну можливість вчинити дії щодо розпорядження цим майном.
Враховуючи вказані обставини, приймаючи до уваги те, що скасування запису про іпотеку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого іпотекодержателем визначена ОСОБА_2 , є наслідком застосування недійсності правочину, слід запобігти переходу права власності іпотечного майна як до ОСОБА_2 , так і від нього до інших осіб, до розгляду цієї справи по суті.
Верховний Суд неодноразово приходив до висновків, що встановивши, що між сторонами існує спір, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування та державного реєстратора, на підставі яких здійснено перереєстрацію права на спірне майно, суд повинен забезпечити виконання ймовірного судового рішення шляхом накладення заборони реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо спірного майна, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до його відчуження, внаслідок чого істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у випадку задоволення позову.
Наявність вимоги ОСОБА_2 свідчить про те, що в рамках позасудової процедури стягнення вже вчинені дії, які є доказом того, що ОСОБА_2 має намір звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» саме передує початку цієї процедури. Тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що ОСОБА_2 зареєструє за собою право власності на квартиру, а в подальшому може здійснити й її відчуження.
Отже, звернення стягнення ОСОБА_2 на квартиру, зокрема, в позасудовому порядку, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких позивач звернувся до суду.
У Постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18 висловлено правову позицію, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При цьому забезпечення позову не призведе до неправомірного обмеження прав ОСОБА_2 як іпотекодержателя.
Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2020 року по справі № 442/3250/18 зазначив в аналогічній ситуації наступне: застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Права ОСОБА_2 у ситуації, що склалась, вже забезпечені тим, що вона є зареєстрованим іпотекодержателем спірної квартири, а тому забезпечення позову само по собі не призведе до позбавлення її такого права. В даному випадку мова йде лише про тимчасове обмеження.
Отже, обраний позивачем вид забезпечення позову знаходиться у прямому зв'язку із предметом спору, і невжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, призведе до порушення майнових прав позивача.
Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Таким чином, відповідачі не позбавлені права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.
Також суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України.
Матеріали справи не містять доказів існування зазначених підстав, згідно з якими суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
За ч.1 ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Частина 1 ст. 158 ЦПК України передбачає, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Крім того, за ч.1 ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149-153,154,260,353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Еліт-Фактор" про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації іпотеки та заборони на нерухоме майно задовольнити.
Заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо належної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду з подачеюапеляційної скарги через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
СуддяО. В. Ус