Справа № 369/3000/20 Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О. Р.
Провадження № 22-ц/802/858/21 Категорія: 70 Доповідач: Матвійчук Л. В.
27 липня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Нововолинський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління у Волинській області, про збільшення розміру аліментів, стягнення заборгованості по аліментам та пені за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09 квітня 2021 року,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 29 серпня 2008 року, яке набрало законної сили, з відповідача ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 300 грн щомісячно, починаючи з 20 березня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вказувала, що вона на даний час не працює, має тимчасові заробітки, яких недостатньо для забезпечення гармонійного розвитку дитини. З часу ухвалення вказаного рішення суду про стягнення аліментів, витрати на дитину, яка проживає з нею та перебуває на її утриманні, значно зросли, а тому потребує збільшення розміру аліментів на утримання їх неповнолітньої дитини. Відповідач є здоровою, працездатною особою, має нерегулярний мінливий дохід, періодично їздить за кордон на заробітки та відпочинок, але не надає на утримання їх дитини достатніх коштів.
Крім того позивач зазначала, що за шість місяців відповідач ОСОБА_2 сплатив 910 грн аліментів, а повинен був сплатити 1 800 грн, заборгованість по сплаті аліментів складає 890 грн. Зі вказаної суми заборгованості один відсоток пені дорівнює 8,9 грн. Оскільки відповідач заборгував їй аліменти за три місяці (90 днів), тому вважає, що розмір пені за несплату аліментів становить 801 грн.
Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд збільшити розмір аліментів у твердій грошовій сумі до 5 000 грн щомісячно, які стягуються з відповідача ОСОБА_2 на її користь за рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 29 серпня 2008 року у розмірі 300 грн на утримання їх неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , а також стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментам за 2019 рік у розмірі 890 грн та пеню із заборгованості по аліментах у розмірі 801 грн.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 09 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено збільшити визначений рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 29 серпня 2008 року розмір аліментів та стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 400 грн щомісячно з індексацією, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив оскаржуване рішення суду в частині збільшення розміру аліментів змінити як таке, що ухвалене судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та збільшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі до 5 000 грн щомісячно, з індексацією, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для збільшення розміру аліментів з 300 грн до 2 400 грн щомісячно на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються з відповідача ОСОБА_2 на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 29 серпня 2008 року, є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки судом не було враховано того, що позивач проживаючи разом із дочкою у м. Києві, не має постійної роботи, а працюючи нерегулярно, отримує приблизний дохід у розмірі 20 000 грн на місяць, з яких 10 000 грн витрачає на утримання дитини, на придбання продуктів харчування, засобів гігієни та інших необхідних речей. Визначений судом збільшений розмір аліментів не буде достатнім для утримання дитини, оскільки вартість життя у м. Києві є значно вищою, а тому збільшення розміру аліментів до 5 000 грн відповідатиме інтересам та потребам дитини. При цьому відповідач ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти у вказаному розмірі, оскільки тривалий час з новою сім'єю відпочивав за кордоном та протягом останніх років придбав декілька видів сільськогосподарської великогабаритної техніки, що коштує значних коштів. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив частково позов.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення , а рішення суду - без змін.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки рішення суду представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 оскаржується лише в частині часткового задоволення позовної вимоги про збільшення розміру аліментів, тому в іншій частині це рішення апеляційним судом у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у цій справі є 27 липня 2021 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів, які позивач ОСОБА_1 просила стягувати з відповідача ОСОБА_2 , є завищеним та необґрунтованим, а тому дійшов висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 29 серпня 2008 року, згідно з матеріальними потребами дитини та відповідно до реальних матеріальних можливостей відповідача, підлягає збільшенню до 2 400 грн щомісячно.
Такий висновок суду є правильний.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 29 серпня 2008 року, яке набрало законної сили, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 300 грн щомісячно, починаючи з 20 березня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.9-10).
Також встановлено, що неповнолітня дитина проживає з позивачем та знаходиться на її повному матеріальному утриманні. Позивач разом із неповнолітньою дитиною згідно довідки про склад сім'ї зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 166 від 27 січня 2020 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживають по АДРЕСА_2 (а.с.13).
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та згідно довідки Нововолинської ДПІ Головного управління ДПС у Волинській області № 9330/ФОП/03-20\65 від 16 жовтня 20202 року у період з 01 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року доходів від здійснення підприємницької діяльності не отримував (а.с.60). Періодично їздить закордон на заробітки. 22 листопада 2013 року відповідач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина ОСОБА_6 , яка перебуває на диспансерному обліку з 05 січня 2018 року та потребує домашнього догляду (а.с.58, 58 зворот, 91). Дружина відповідача ОСОБА_7 знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною по 22 серпня 2021 року, заробітну плату не отримує (а.с.59).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 необхідність збільшення розміру аліментів з 300 грн до 5 000 грн обґрунтовувала тим, що витрати на неповнолітню дитину, яка проживає з нею та перебуває на її утриманні, значно зросли.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частинами 2 та 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З огляду на наведене, визначений раніше рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 29 серпня 2008 року щомісячний розмір аліментів в 300 грн на неповнолітню дитину, які стягуються з відповідача у твердій грошовій сумі, явно недостатній для всебічного та гармонійного розвитку дитини.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану батьків дитини, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Отже, позивач ОСОБА_1 у відповідності до ст. 81 ЦПК України, під час розгляду справи в суді першої інстанції, довела та надала належні і допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що її матеріальний стан погіршився, а тому задовольняючи частково позов та збільшуючи розмір аліментів з 300 грн до 2 400 грн у твердій грошовій сумі, які стягуються з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 29 серпня 2008 року, суд також врахував стан здоров'я дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів і прийняв законне і справедливе рішення на підставі наданих позивачем доказів.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в оскаржуваній частині є законним та обгрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалене судом рішення є незаконним і підлягає зміні, оскільки судом не було враховано тієї обставини, що визначений рішенням суду розмір аліментів є недостатнім, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, так як на підтвердження цієї обставини позивач не надала жодних доказів.
Інші доводи апеляційної скарги, які є подібними доводам позовної заяви, мотивована відповідь на які надана судом першої інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 09 квітня 2021 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: