Справа № 161/3607/20 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/926/21 Категорія: 39 Доповідач: Бовчалюк З. А.
21 липня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Вакіної Д.О.,
відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2020 року,
АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивує тим, що 30 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 35/33/153 за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 750000 дол США.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору № 35/33/153 від 30.10.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язалась перед кредитором відповідача за зобов'язання ОСОБА_3 що випливають з кредитного договору.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 20009 року стягнуто солідарно з відповідачів 646720, 77 грн кредитної заборгованості та 865, 00 грн судового збору.
Оскільки відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2009 року до стягнення підлягає сума боргу в національній валюті України гривні, за період часу протягом якого відповідачами вказане рішення суду не виконано, сума коштів, що згідно рішення суду підлягала стягненню, знецінилась внаслідок девальвації, таким чином позивач вправі вимагати від відповідача застосування наслідків порушення виконання рішення суду у вигляді сплати інфляційних втрат.
Станом на день звернення до суду з даним позовом заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення суду не виконано.
Відповідно до розрахунку від 11 лютого 2020 року інфляційні втрати АТ «Універсал Банк» за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року становить 145315, 52 грн, три відсотка річних за даний період становить 43594, 66 грн. Всього 188910, 18 грн.
Просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у вигляді інфляційних втрат в розмірі 145 315,52 гривень, три відсотки річних за час прострочення зобов'язань в розмірі 43 594,66 гривень та судові витрати.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2020 року Позовну заяву АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , - 188 910,18 гривень заборгованості у зв'язку з невиконанням рішення суду від 30 листопада 2009 року, з яких інфляційні втрати в розмірі 145 315,52 гривень, три відсотки річних за час прострочення зобов'язань в розмірі 43 594,66 гривень.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , на користь АТ «Універсал Банк» понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 833,65 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з поручителя, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції жодною із сторін не оскаржується, а тому апеляційним судом в означувальній частині рішення не переглядається.
Заслухавши відповідача ОСОБА_1 та її представника перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» правонаступником якого є АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 35/33/153 за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 750000 дол США.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору № 35/33/153 від 30.10.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язалась перед кредитором відповідача за зобов'язання ОСОБА_3 , що випливають з кредитного договору.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 20009 року стягнуто солідарно з відповідачів 646720, 77 грн кредитної заборгованості та 865, 00 грн судового збору.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином(стаття 599 ЦК України).
Сплив позовної давності не є підставою для припинення зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три відсотки річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані позивачем на суму боргу три відсотки річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом першої інстанції було встановлено, що у зв'язку з невиконанням рішення суду з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню 188 910,18 гривень заборгованості у зв'язку з невиконанням рішення суду від 30 листопада 2009 року, з яких інфляційні втрати в розмірі 145 315,52 гривень, три відсотки річних за час прострочення зобов'язань в розмірі 43 594,66 гривень.
Однак вирішуючи питання в частині солідарного стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрати з ОСОБА_1 , поза увагою суду залишились пояснення відповідача щодо не підписання нею та не укладення договору поруки , який слугував підставою визначення Клімішиної боржником перед банком.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарських цивільних та адміністративних справах, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини справи якщо інше не встановлено законом ( ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19,103-21,1222-ПЧ від 25.02.2021 року відповідно до якого було встановлено, що підпис в графі «Поручитель ОСОБА_1 » у договорі поруки від 30 жовтня 2007 року, укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 виконане ний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Даний висновок було підготовлено в рамках цивільної справи «161/15442/20.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 червня 2021 року, яке набрало законної сили встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала договір поруки від 30 жовтня 2007 року, а отже, в силу положень ст.638 ЦК України, такий договір вважається неукладеними та таким, що не несе жодних юридичних наслідків.
Факт неукладення між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 договору поруки від 30 жовтня 2007 року кредитного договору є обставиною, встановленою судовим рішенням у цивільній справі, у якій брали участь зазначені сторони. Отже ця обставина має преюдиціальне значення для даної справи, тобто вона вважається встановленою, такою, що не потребує нового доведення.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов'язків. Тому вимоги АТ « ніверсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 на підставі статей 526, 625, ЦК України заборгованості, який є неукладеним, не підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи призвело до неправильного вирішення спору, судове рішення в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з поручителя та розподілу судових витрат необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові АТ « Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, як з поручителя. Змінити рішення в частині розподілу судових витрат, виключивши вказівку про стягнення солідарно судового збору з ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 382,384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2020 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 скасувати і ухвалити в цих частинах нове судове рішення.
В позові Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Змінити рішення в частині розподілу судових витрат, виключивши вказівку про стягнення солідарно судового збору з ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: