СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-п/759/57/21
ун. № 759/10919/13-ц
20 липня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Войтенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Проневич В.В.,
представника заявника (відповідача) адвоката Ліпатова І.А.,
представника позивача-прокурора Лінер О.М.,
представника відповідача Подоляка Р.Ю.,
представника третьої особи Терещенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ліпатова Івана Андрійовича про перегляд заочного рішення в цивільній справі за позовом прокурора Святошинського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), садівниче товариство «Зв'язківець» про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, зобов'язання повернути земельну ділянку,
До суду звернувся представник відповідача ОСОБА_1 - Ліпатов Іван Андрійович із заявою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2014. Заяву мотивує тим, що у судовому засіданні ОСОБА_1 був відсутній з поважних причин, оскільки не отримував жодної повістки та не був повідомлений про судовий розгляд. Також зазначав, що питання законності передання земельних ділянко вже встановлювались в інших справах, при чому наводив у якості прикладів постанову Верховного Суду від 07.11.2018 у справі 759/10970/13-ц, постанову Верховного Суду від 28.10.2021 по справі №759/8821/15-ц. Вказував, що позивачем не надано докази, що підтверджують віднесення земельної ділянки до земель рекреаційного призначення Одночасно із вказаною заявою заявлено клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення на підставі того, що заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення відповідачу, тому останній має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд. Вказує, що копія заочного рішення досі не була отримана відповідачем, а тому вважав, що процесуальний строк відповідачем пропущено з поважних причин.
Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просив задовольнити, пропущений строк просив поновити.
Представник позивача прокурор Лінер О.М. у судовому засіданні проти задоволення клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення заперечувала. Окрім того, заперечувала щодо задоволення заяви по суті, з підстав її необґрунтованості.
Представник відповідача - Київської міської ради у судовому засіданні заперечував проти поновлення строку на звернення з заявою та проти самої заяви оскільки судове рішення, яке просить скасувати заявник фактично виконане і відповідачу достеменно було відомо про його існування.
Представник третьої особи проти задоволення заяви заперечувала.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали заяви та оглянувши матеріали цивільної справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судовим розглядом встановлено, що заочним рішенням Святошинського районного суду місто Києва від 26.02.2014 визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської Ради №873/1929 від 09.07.2009р. «Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним Державний акт серії ЯЖ №912808 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8 000 000 000:75:670:0274, площею 0,1 га на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім'я ОСОБА_1 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 17.06.2010р. та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №05-7-03759, на підставі рішення Київської міської Ради №873/1929 від 09.07.2009 зобов'язано ОСОБА_1 повернути на користь Київської міської Ради земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:75:670:0274, вартістю 358 040,75 грн., що розташована на АДРЕСА_1 .
08.04.2021 представник відповідача адвокат Ліпатов І.А. подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду місто Києва від 26.02.2014. Одночасно із вказаною заявою заявлено клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Статтею 126 ЦПК України передбачені наслідки пропущення процесуальних строків, а саме право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У ч.4 ст.10 ЦПК України і ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ у § 34 рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, зауважив, що норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, §§ 22,23).
Крім того ст. 11 ЦПК України встановлено принцип пропорційності у цивільному судочинстві, який передбачає, зокрема, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі враховуючи у тому числі завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; значення розгляду справи для сторін.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З журналу судового засідання від 26.02.2014 вбачається, що відповідач чи його представник не були присутні у судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частин заочного рішення суду.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач чи його представник отримали копію повного заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26.02.2014 року у день його проголошення.
Листом від 03.03.2014 копію заочного рішення було скеровано відповідачу, проте інформації про отримання вказаного листа матеріали справи не містять (а.с.150).
Відповідно до клопотання про ознайомлення із матеріалами справи, представник відповідача Ліпатов І.А. 19.03.2021 ознайомився із матеріалами справи (а.с. 153). При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач чи його представник отримали копію заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26.02.2014.
Відповідно до ч.3 ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
При цьому суд не бере до уваги посилання прокурора на положення п. 13 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України яким передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Зазначена норма перехідних положень ЦПК України встановлює процедуру набрання законної сили та строки оскарження в апеляційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу і ця норма не урегульовує порядок та строки перегляду заочного рішення за заявою відповідача у справі. У даному випадку пункт 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України підлягає застосуванню тільки у разі оскарження відповідачем заочного рішення в загальному порядку після залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Враховуючи, викладене, оскільки відповідач та його представник не отримали копію заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26.02.2014 у день його проголошення, клопотання про поновлення строку на подання цієї заяви підлягає задоволенню.
Щодо вимог про перегляд заочного рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Статтею 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.
Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлявся про час розгляду справи, що підтверджується судовими повістками (а.с. 21,23,35,78,82,84,90,93,150) разом з тим в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неявки суду не надав. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачу було відомо про існування даної справи, оскільки ним направлялась телеграма про перенесення розгляду справи (а.с.84).
Окрім того, слід зазначити, що всі повістки направлялись відповідачу на адресу реєстрації його місця проживання. В заяві про перегляд заочного рішення адреса відповідача вказана та ж сама, тобто, адреса не змінювалась, відповідачу було відомо про існування позову та розгляду цивільної справи, при цьому, процесуальні документи ним не отримувались та повертались до суду без вручення, в поданій заяві відсутнє будь-яке обґрунтування підстав неотримання відповідачем направлених процесуальних документів, що може свідчити про умисне уникнення отримання вказаних процесуальних документів.
Крім того, законодавцем визначено, що для скасування заочного рішення необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності двох умов можна вважати, що наявні підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду у загальному порядку.
Однак, заявник (його представник) не надали суду докази на які вони посилаються в своїй заяві, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Наведені заявником аргументи зводяться до переоцінки обставин та фактів, які були надані судом при постановленні рішення. При цьому, наведене обґрунтування базується на судових рішеннях, які були постановлені значно пізніше ніж оскаржуване рішення Святошинського районного суду м. Києва.
Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, в своїй заяві відповідачем не було наведено переконливих аргументів, які б слугували підставами для скасування заочного рішення суду, тому суд вважає, що немає підстав для перегляду заочного рішення суду, заява відповідача є безпідставною, оскільки відповідачем не надано суду доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. При постановленні заочного рішення судом було всебічно досліджено та проаналізовано обставини справи в їх сукупності.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. ; 260, 261, 285, 287 ЦПК України, суд
Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ліпатова Івана Андрійовича про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення - задовольнити. Поновити строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення.
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ліпатова Івана Андрійовича про перегляд заочного рішення в цивільній справі за позовом прокурора Святошинського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), садівниче товариство «Зв'язківець» про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 352 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст складено 26.07.2021.
Суддя Ю.В. Войтенко