Справа № 583/3908/19
2/583/17/21
22 липня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Ярошенко Т.О.
з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , правонаступником якого залучені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законний представник неповнолітніх правонаступників позивача ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування на ј частину житлового будинку, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,
Зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7 , якому за життя належав житловий будинок по АДРЕСА_1 . Після смерті батька він та його мати ОСОБА_8 залишилися проживати у вказаному житловому будинку, а тому він вважається таким, що прийняв спадщину фактично. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 , але він залишився проживати у вказаному житловому будинку. Як за життя батьків, так і після їх смерті позивач зареєстрований та фактично проживав за вищезазначеною адресою, а тому вважається таким, що прийняв спадщину, хоч свідоцтво про право на спадщину не отримував. Однак, ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 на житловий будинок за вищевказаною адресою.
Позивач вважає, що видане ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за заповітом є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки він, як син померлого, який постійно проживав у батьківському будинку, фактично вступив в управління спадковим майном.
Просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на ј частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та у зв'язку з цим визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане нотаріусом ОСОБА_6 , а саме в частині визначення за ним ј частки вказаного житлового будинку.
Процесуальні дії у справі.
11.09.2019 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.09.2019 року з викликом сторін. Крім цього, відповідачу встановлено строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
11.09. 2019 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області задоволено частково заяву позивача про забезпечення позову. Заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_6 , який проживає по АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі (а. с 21 том-1).
Короткий зміст відзиву відповідача.
23.09.2019 року від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги ним не визнаються через їх безпідставність та необґрунтованість. При цьому відповідач зазначає, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дідом. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними спорудами, які розташовані на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом на зазначене майно на той час були його бабуся ОСОБА_8 та діти померлого: його мати ОСОБА_9 та його дядько ОСОБА_1 , але в результаті досягнутої згоди між ними, свідоцтво про право власності на спадкове майно отримала бабуся ОСОБА_8 15.06. 2004 року ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка. 07.12.2004 року вона отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. Позивач допомагав ОСОБА_8 в оформленні спадщини. 17.09.2004 року ОСОБА_8 склала заповіт, за яким належний їй житловий будинок по АДРЕСА_1 заповідала своїм дітям: ОСОБА_9 та ОСОБА_1 в рівних частинах.
У 2007 році позивач та його дружина ОСОБА_5 звернулись до нього з проханням бути майновим поручителем для отримання ОСОБА_5 кредиту в сумі 13 600 доларів США. Однак умови кредитного договору вона не виконувала, а тому за рішенням апеляційного суду Сумської області від 02.02.2012 року звернуто стягнення на його квартиру по АДРЕСА_2 . Коли про це дізналась ОСОБА_8 , то 07.08.2008 року, скасувавши попередній заповіт, склала новий, яким усе своє майно заповіла йому, про що позивачу було відомо і він не висловлював з даного приводу ніяких заперечень. Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову ( а. с. 28-34 том-1).
Короткий зміст доводів позивача на відзив відповідача.
26.09.2019 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якій спростовуючи аргументи відповідача проти позову зауважує, що ОСОБА_10 не являється його дружиною, тому він не має нести будь-яку відповідальність за дії колишньої дружини та за її борги. Крім того, заповіт ОСОБА_8 , складений на користь відповідача, ним під сумнів не ставиться, але він, як син ОСОБА_7 , який на день смерті спадкодавця постійно проживав з ним, користувався спадковим майном та після його смерті вступив в управління спадковим майном, за законом має право на частину будинку (а. с. 77 том-1).
26.09.2019 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду на 21.10.2019 року (а. с. 84 том-1).
04.10.2019 року від ОСОБА_6 надійшло заперечення на відповідь на відзив, яке узгоджується зі змістом відзиву на позовну заяву ( т. 1 а.с. 90-93).
21.10. 2019 року в зв'язку з неявкою позивача розгляд справи відкладено на 14.11.2019 року.
14.11.2019 року у зв'язку з неявкою позивача та за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 27.11.2019 року.
27.11.2019 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області вказану позовну заяву залишено без розгляду (а. с. 198-199 том-1).
05.02.2020 року постановою Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Собини П. М. задоволено. Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
13.02.2020 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області справу призначено до розгляду на 26.03.2020 року (а . с. 3 том-2).
26.03. 2020 року в зв'язку з неявкою позивача та його представника розгляд справи відкладено на 06.05. 2020 року.
06.05. 2020 року за заявою представника позивача розгляд справи відкладено на 12.06. 2020 року.
12.06.2020 року в зв'язку з викликом свідків розгляд справи відкладено на 16.07.2020 року.
16.07. 2020 року в зв'язку з неявкою позивача розгляд справи відкладено на 28.09.2020 року.
16.07.2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , в якому просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори Багацькою О. М. на користь спадкоємця ОСОБА_8 на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що складається з житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці.
Свої вимоги мотивує аналогічно тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7 , якому належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживали батьки, а також зареєстрований та проживає у вказаному будинку позивач.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_8 . За життя вона залишила заповіт, за яким заповіла все належне їй на момент смерті майно відповідачу. Про наявність заповіту на користь відповідача він дізнався після отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину за заповітом, який прийшов до житлового будинку, в якому мешкає позивач та став вимагати звільнити житловий будинок.
Він звернувся до суду за захистом своїх прав, подавши позов про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 на ј частину спірного житлового будинку та у зв'язку з цим просив визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого нотаріусом ОСОБА_6 .
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області Сумської області від 11.09.2019 року відкрито провадження у справі №583/3908/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування на 1/4 частину житлового будинку та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Під час розгляду вказаної справи судом витребувано матеріали спадкової справи, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 , де виявлено заяву від 2004 року, яка зареєстрована в реєстрі №2-502 та засвідчена державним нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори Багацькою О. М.
В заяві вказано, що ОСОБА_1 повідомляє, що являється спадкоємцем після смерті померлого ОСОБА_7 , але відмовляється від спадщини, за продовженням строку на прийняття спадщини до суду звертатися не буде, претензій до оформлення спадщини немає.
Зазначив, що він на момент смерті свого батька проживав разом з ним за однією адресою та є таким, що фактично прийняв спадщину, так як продовжував проживати в даному житловому будинку, тобто фактично прийняв та дбав про спадкове майно. Заява, що наявна в матеріалах спадкової справи подана, нібито ОСОБА_1 в 2004 році, не має юридичної сили, так як подана поза встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини.
До спадкового майна після смерті ОСОБА_7 належала Ѕ частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тому він успадкував після смерті свого батька ј частину житлового будинку за вказаною адресою. Державним нотаріусом Багацькою О. М. видане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_8 на весь житловий будинок з порушенням закону. Він вважає незаконним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке було видано ОСОБА_8 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , так як було видано свідоцтво на все майно і не було враховано його, як спадкоємця.
07.10.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов позивача не визнає, так як після смерті його діда ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, яка складається зі спірного будинку з надвірними спорудами, які розташовані на приватизованій земельній ділянці, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом на той час були його дружина ОСОБА_8 та діти померлого, а саме позивач та ОСОБА_11 , яка є його матір'ю. Дочка ОСОБА_7 , ОСОБА_9 в спірному будинку не проживала, до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не зверталася, так як вважала, що все спадкове майно повинно належати матері, тобто дружині покійного, таку ж позицію, на той час, мав і позивач.
ОСОБА_1 спадщину не приймав та не мав такого наміру, хоча і проживав у будинку на час смерті свого батька. Спадщину оформила мати позивача ОСОБА_8 . Позивач свідомо та добровільно відмовився від прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 на користь своєї матері, що підтверджується також договорами про надання комунальних послуг, які укладалися між ОСОБА_8 , як власником спірного будинку та підприємствами, які надають комунальні послуги населенню, що підтверджує, що саме ОСОБА_8 , а не позивач вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_7 .
Крім того, коли ОСОБА_8 звернулась до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй було відмовлено, з підстав, що в свідоцтві про шлюб помилково вказано її прізвище « ОСОБА_12 » замість « ОСОБА_12 ». Для вирішення цього питання у 2004 році вона звернулась до суду з заявою про встановлення факту належності документу, що підтверджується рішенням Охтирського міського суду від 17.02.2004 року. Про дані обставини було відомо всім членам сім'ї, в тому числі і позивачу. Позивач проживав разом з матір'ю у спірному будинку та допомагав їй у оформленні спадщини та отриманні на її ім'я свідоцтва про право на спадщину (ходив з нею до нотаріуса, до суду, допомагав у зібранні необхідних документів). 15 червня 2004 року ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка. 07 грудня 2004 року вона отримала на своє ім'я державний акт про право власності на земельну ділянку.
Позивач в свою чергу також мав право, про яке знав, звернутися із заявою до нотаріуса з 21 жовтня 2000 року про видачу йому свідоцтва про право на частину спадщини за законом, яка відкрилась після смерті його батька, але таким правом не скористався. Крім того, він як спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, але і цим обов'язком позивач не скористався.
Після того, як ОСОБА_8 15.06.2004 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 , про що позивачу було відомо, однак він не скористався своїм правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсним та скасування даного свідоцтва, на протязі трирічного строку позовної давності, якщо вважав, що його право щодо даної спадщини порушене. Напроти, у 2004 році позивач подав заяву нотаріусу про відмову від спадщини, де зазначив, що він являється спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 , але відмовляється від спадщини, за продовженням строку на прийняття спадщини до суду звертатися не буде, претензій до оформлення спадщини не має. Хоча дана заява була подана позивачем в поза встановлений позивачем шестимісячний строк для відмови від прийняття спадщини, але відповідач вважає, що хоча ОСОБА_1 проживав у спірному будинку, але у нього не було наміру приймати спадщину, а тому він свідомо відмовився від прийняття спадщини на користь своєї матері, якій він допомагав оформляти спадщину.
Відповідач вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з позовом про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане ОСОБА_8 , а тому до вказаної вимоги повинен застосовуватися строк позовної давності, який пропущений позивачем без поважних причин. Вважає, що позовні вимоги є безпідставними, так як, якщо позивач вважає, що він мав право на спадщину шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном, він повинен був реалізувати його в проміжок часу з 21.04.2000 року, тобто з дня смерті ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня смерті ОСОБА_8 , в тому числі реалізувати своє право на протязі трирічного строку позовної давності, щодо визнання недійсним та скасування в судовому порядку свідоцтва про право на спадщину за законом, яке отримала його мати на підставі заяви від 15.06.2004 року. Всі спірні питання про право на спадкове майно позивач мав вирішувати саме з нею при її житті, а не з ним. Але протягом тривалого часу він жодного разу не ставив під сумнів правомірність отримання своєю матір'ю спадщини, а саме спірного житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки, що свідчить про те, що він добровільно відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у зв'язку з пропущенням позивачем строків позовної давності.
Вказана позовна заява ухвалою суду від 17.07.2020 року та 06.08.2020 року залишалася без руху.
18.09.2020 року ухвалою Охтирського міськрайсуду відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 28.09.2020 року.
28.09.2020 року за заявою представника позивача розгляд справи відкладено.
23.10.2020 року від представника позивача ОСОБА_13 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій зазначає, що за життя ОСОБА_7 сім'я, що проживала в спірному житловому будинку складалася з ОСОБА_7 , його дружини ОСОБА_8 , їх сина ОСОБА_1 , невістки ОСОБА_5 та онуків. Після смерті ОСОБА_7 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був поділений для використання між дружиною померлого - ОСОБА_8 та позивачем ОСОБА_1 .
Позивач зі своєю дружиною та двома дітьми став проживати окремо та утримувати Ѕ частину житлового будинку, робив ремонт, сплачував за електроенергію, встановив дерев'яний котел для опалення своєї частини житлового будинку, тобто позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Позивачу не потрібно було звертатися з заявою до нотаріуса, так як він фактично проживав в житловому будинку по АДРЕСА_1 та був зареєстрований за даною адресою, вступив в управління спадковим майном. Після смерті батька позивач за домовленістю з матір'ю, мирно поділили житловим будинком, позивачем були проведені поліпшення на своїй частині житлового будинку, облаштовано ванну, зроблено каналізацію. Наведені відповідачем докази не спростовують факту вступу ОСОБА_1 в управління своєю частиною житлового будинку.
Крім того, закон не обмежує позивача в часі для отримання свідоцтва про право на спадщину, а єдиною причиною не звернення позивача з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину є постійна відсутність грошових коштів, так як позивач не мав постійного місця роботи.
Вважає, що посилання відповідача на наявність нотаріальної заяви про відмову від спадщини у 2004 році не заслуговують на увагу, так як у квітні 2004 року позивача покинула дружина, він зловживав спиртними напоями, саме з цих причин він не пам'ятає чи підписував вказану заяву. Також станом на 2004 рік сплинув шестимісячний строк для подання заяви про прийняття та заяви про відмову від спадщини. На час підписання вказаної заяви позивач вже чотири роки управляв Ѕ частиною житлового будинку після смерті батька та фактично вступив у права володіння спадковим майном. Твердження відповідача про те, що позивачу було відомо, про те, що його мати отримала свідоцтво про право на спадщину на весь будинок є безпідставним, оскільки в 2004 році в нього погіршились сімейні відносини, він вживав алкогольні напої у великих кількостях. Позивачу не було відомо чим займається його мати.
Відповідач у відзиві вказує, що у вересні 2004 року ОСОБА_8 залишила заповіт на користь ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_9 в рівних частинах, а також вказує, що позивачу про це було відомо. Однак, мати позивача ОСОБА_8 ніколи не ділилася з ним інформацією щодо заповіту, так як між ОСОБА_8 та колишньою дружиною ОСОБА_5 були напружені стосунки, тому вона не розповідала сину про свої плани, а спілкувалася щодо цього лише зі своєю дочкою ОСОБА_9 , яка постійно проживає в Російській Федерації.
Щодо отримання кредиту ОСОБА_5 в розмірі 13 000 доларів США в 2007 році, де відповідач був поручителем та в зв'язку з чим втратив свою однокімнатну квартиру, позивач вказує, що на момент оформлення кредиту ОСОБА_5 у 2007 році вони були розлучені, а тому він не несе відповідальності за домовленості, які були досягнуті між ОСОБА_5 та відповідачем. Розмови між ОСОБА_8 та її сином ОСОБА_1 з приводу того, що вона заповідає житловий будинок онуку ОСОБА_6 , який є сином її дочки ОСОБА_9 в зв'язку з не оплатою коштів по взятому кредиту, ніколи не було. Натомість в серпні 2008 року до ОСОБА_8 приїхала її дочка ОСОБА_9 , яка і відвезла матір до нотаріуса, де вона склала новий заповіт на користь онука ОСОБА_6 . Позивачу про заповіти, які складала його мати нічого відомо не було.
Позивач проживав у спірному будинку та був впевнений, що має у власності Ѕ частину житлового будинку, яку успадкував після смерті свого батька та на більше не претендував. Конфлікт виник з відповідачем, коли він прийшов до будинку разом зі своїм тестем та почали викидати речі, ламати перегородку, яка розділяла будинок на дві частини. Відповідач кричав, щоб позивач покинув будинок, так як ОСОБА_8 залишила заповіт на нього, на що позивач вказав, щоб ОСОБА_6 розпоряджався Ѕ частиною житлового будинку, яка була в розпорядженні ОСОБА_8 та нічого не ламати. Щоб не заважати відповідачу, він покинув будинок, а коли повернувся побачив, що його речі пошкоджені.
Позивач звернувся до адвоката саме з приводу того, щоб йому допомогли звернутися до поліції з приводу пошкоджених речей, а в подальшому дізнався, що відповідачем отримано свідоцтво про право на спадщину на весь будинок.
Позивачем був пропущений строк позовної давності з поважних причин, так як не було жодних проявів порушення прав позивача до моменту, поки відповідач не прибув до житлового будинку та вважаючи себе господарем, почав ламати стіни, викидати речі, а після ознайомлення зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке видане ОСОБА_6 йому стало відомо про порушення його прав. Просить задовольнити його позовні вимоги.
27.11.2020 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області об'єднано в одне провадження справу №583/2567/20 провадження №2/583/605/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та справу №583/3908/19 провадження 2/583/293/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування на ј частину житлового будинку та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Присвоєно об'єднаній цивільній справі №583/3908/19, у якій провадження відкрито раніше. ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_1 , що підтверджується копією актового запису(т.с. 2 а.с.82). Зупинено провадження у справі до залучення правонаступників після смерті ОСОБА_1 .
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.05.2021 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19.05.2021 року залучено до участі в справі правонаступниками позивача ОСОБА_1 неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як законного представника неповнолітніх правонаступників.
В судовому засіданні законний представник неповнолітніх правонаступників позивача та її представник ОСОБА_13 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідач та його представник ОСОБА_14 в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, допитавши свідка ОСОБА_15 , прийшов до наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 на праві власності належав житловий будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Охтирського райсуду Сумської області від 1957 року та договором купівлі-продажу від 21.08.1990 року, а також земельна ділянка площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за вказаною вище адресою, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.133-137 том-1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після його смерті відкрилась спадщина.
З копії будинкової книги, дослідженої в судовому засіданні вбачається, що разом зі спадкодавцем на час його смерті прописані в житловому будинку його дружина ОСОБА_8 , син ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_5 (т.с.1 а.с.50-53).
Відповідно до матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_7 , які були витребувані судом, спадщина після померлого відкрилась за законом, оскільки особистого розпорядження на випадок своєї смерті ОСОБА_7 не вчинив. Своїм правом на спадкування скористалась дружина померлого ОСОБА_8 , подавши 15 червня 2004 року нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Разом з тим у 2004 році син спадкодавця ОСОБА_1 подав державному нотаріусу Охтирської міської державної нотаріальної контори Багацькій О. М., яка зареєстрована в реєстрі за №2-502 заяву, в якій вказує, що йому відомо, що він являється спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 , але він відмовляється від спадщини, за продовженням строку на прийняття спадщини до суду в подальшому звертатися не буде, претензій до оформлення спадщини не має (а.с.132 на звороті том-1).
До складу спадщини увійшли грошове зберігання, житловий будинок з господарчими спорудами по АДРЕСА_1 та приватизованана земельна ділянка площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку за вказаною адресою.
15 червня 2004 року державним нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори Прядко Р.М. видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на майно, яке складається з грошового зберігання з відповідними процентами, житлового будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_1 , розташованого на приватизованій земельній ділянці, на якій знаходиться: один одноповерховий житловий будинок з прибудовами жил. пл. 37,9 кв.м., зазначений під літерою А, а-а4, та побутові споруди: сарай з прибудовою - Б, б, літня кухня - В, огорожа №1-2, належного померлому на підставі дублікату договору купівлі-продажу, виданого Сумським облдержархівом 03.07.2003 року, рішення суду, виданого Охтирським райсудом 09.10.1967 року та зареєстрованого в Охтирському БТІ за №510 в книзі 42 стор 61 та приватизованої земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку за вказаною адресою (а.с.138-138а том-1).
07.12.2004 року ОСОБА_8 видано державний акт серії СМ №103152 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , 16.08.2004 року за нею зареєстровано право власності на житловий будинок за вказаною адресою (а.с.41,42, 164-167 том-1).
07.08.2008 року державним нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори Багацькою О.М. посвідчено заповіт ОСОБА_8 , яка на випадок своєї смерті усе своє майно заповіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.148 том-1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла у м. Брянськ Росія, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 17.12.2018 року відділом РАЦС Совєтского району м. Брянськ управління РАЦС Брянської області (а.с.144 том-1).
20.05.2019 року позивач, а 21.05.2018 року ОСОБА_6 подали приватному нотаріусу Охтирського міського нотаріального округу Ковальчук В. М. заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 (а.с. 141, 150 том-1).
11.07.2019 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка складається з: житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на приватній земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910200000:07:003:0005. На земельній ділянці знаходиться один цілий житловий будинок з прибудовами, житловою площею 37,9 кв.м., загальною площею 78,4 кв.м., зазначений під літерами «АІж, а, а1,а2,а3,а4» та побутові споруди: сарай-гараж «Б», с.прибудова «б», літня кухня «В», с.прибудова «в», огорожа №1-2. Крім того ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на приватну земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910200000:07:003:0005 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.176, 178).
11.07.2019 року приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області на адресу ОСОБА_1 направлено лист, згідно якого останньому роз'яснено про видачу ОСОБА_6 свідоцтв про право на спадщину за заповітом по спадковій справі № 66/2019 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 з урахуванням наявності заповіту на ім'я ОСОБА_6 та тим, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем першої черги, який має право на обов'язкову частку у спадщині (а.с.180 том-1).
Свідок ОСОБА_15 , яка є дружиною відповідача, в судовому засіданні пояснила, що вона з ОСОБА_6 з 2007 року почали проживати однією сім'єю, а з червня 2014 року перебувають у шлюбі. Житловий будинок належав ОСОБА_8 , яка була бабусею відповідача, її син ОСОБА_1 проживав у будинку, знав, що є заповіт, так як баба говорила при житті, якщо виплатить кредит, то будинок буде на двох, інакше заповіт скасує, та все майно заповість ОСОБА_6 . Сім'я ОСОБА_1 проживала до серпня 2019 року у спірному будинку за адресою АДРЕСА_1 , а в серпні 2019 року вони їх повідомили, щоб звільнили будинок, після чого його дружина ОСОБА_5 з дітьми вибула, а ОСОБА_1 залишився проживати.
У позові позивач посилався на те, що він постійно проживав у спірному житловому будинку, користувався належним спадкодавцю майном, а отже фактично вступив в управління спадковим майном, на цій підставі свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане його матері ОСОБА_8 на весь будинок є незаконним, що в подальшому спричинило помилкову видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на весь будинок відповідача.
Суд вважає такі доводи позивача обґрунтованими, виходячи з наступного.
Мотиви суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно роз'яснень п.п.1,23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Суд виходить з того, що оскільки спадщина відкрилась після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період чинності ЦК Української РСР, то в цій частині застосовуванню підлягають норми цього Кодексу про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Разом з тим, враховуючи, що дані правовідносини виникли за дії ЦК Української РСР та продовжуються за дії нового ЦК України в редакції 2004 року, то до правовідносин застосовуються також положення діючого ЦК України.
Відповідно до статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не
змінено заповітом.
Судом встановлено, що заповіт від імені ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не посвідчувався, отже в даному випадку має місце спадкування за законом.
Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном та (або) подання нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК Української РСР).
Відповідно до статті 553 ЦК Української РСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.
Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Із системного аналізу положень статей 548, 549, 554 ЦК Української РСР суд дійшов висновку, що для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець є таким, що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі №136/1892/16-ц провадження №61-36137св18.
Аналогічні положення передбачено і в положеннях статей 1268-1270, 1273 ЦК України.
Спадкова справа щодо спадщини після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрита ІНФОРМАЦІЯ_7 , то відповідно на момент видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно на ім'я ОСОБА_8 державний нотаріус мала керуватись Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року N 18/5, яка діяла на той час.
Із системного аналізу ЦК Української РСР та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року N 18/5 випливає, що відкривши спадкову справу після смерті ОСОБА_7 , державний нотаріус зобов'язана була встановити коло спадкоємців, які прийняли спадщину після його смерті, а саме встановити коло осіб, які подали в шестимісячний строк після його смерті заяву про прийняття спадщини або ж фактично її прийняли протягом цього строку.
Водночас державний нотаріус, всупереч правилам Інструкції, положенням цивільного законодавства, відкривши спадкову справу не встановив коло спадкоємців, крім ОСОБА_8 , які прийняли спадщину.
Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 року, чинної на час виникнення спірних правовідносин, зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Аналогічно ст. 1268 ч.3 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Ч.5 ст. 1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що позивач разом зі своєю матір'ю ОСОБА_8 на час відкриття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується його паспортними даними про реєстрацію місця проживання, даними будинкової книги та довідкою №5 від 15.08.2019 року виданою квартальною уповноваженою про зареєстрованих осіб в будинку за вказаною адресою (а. с. 3, 5-6, 50-54), з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 з 10.04.1992 року по даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Факт постійного проживання позивача за вказаною адресою не заперечується і відповідачем.
Таким чином, у відповідності до норм цивільного законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину фактично у розмірі ј частини спадкового майна, яке належало його батьку за життя. Іншу ј частину спадкового майна прийняла його мати як дружина померлого ОСОБА_8 .
Доводи відповідача, викладені в відзиві про те, що ОСОБА_1 після смерті батька у 2004 році подав заяву про відмову від спадщини та з цього часу йому було відомо про те, що спадщину прийняла його мати ОСОБА_8 та їй видано свідоцтво на цілий будинок, а тому він нібито пропустив строки позовної давності, суд не бере до уваги з вищевикладених підстав, оскільки ОСОБА_1 був прописаний разом із спадкодавцем у вказаний період, проживав постійно у спірному будинку разом зі спадкодавцем.
Наявність в спадковій справі заяви ОСОБА_1 , в якій він вказує, щойому відомо, що він являється спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 , але він відмовляється від спадщини, за продовженням строку на прийняття спадщини до суду в подальшому звертатися не буде, претензій до оформлення спадщини не має (а.с.132 зворотній бік том-1) не може спростувати обставин фактичного прийняття ним спадщини, які зважаючи на докази, досліджені судом є беззаперечними. Крім того, юридична значимість поданої ОСОБА_1 заяви для державного нотаріуса була нікчемною, оскільки вона не входить до орієнтовного переліку документів на підставі, яких може бути встановлений факт прийняття чи неприйняття спадщини і можливість її подання чи врахування не була передбачена діючими на той час нормативними актами, також вказана заява подана позивачем у 2004 році, тобто з пропуском шестимісячного строку для відмови від спадщини.
Згідно положень ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу.
Такі ж положення визначено в ст.553 ЦК Української РСР, а саме спадкоємець вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За таких обставин в зв'язку з фактичним прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_7 його син ОСОБА_1 та мати позивача ОСОБА_8 прийняли спадщину, враховуючи положення вимог ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР, такі ж положення вимог ст.ст.1268, 1269 ЦК України, з моменту відкриття спадщини їм належало спадкове майно, зокрема спірний житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 в рівних частках на Ѕ частину майна, тобто по ј частині кожному, з урахуванням того, що інша Ѕ частина цього майна належала другому з подружжя, тобто ОСОБА_8 .
Крім того, як встановлено судом, інші спадкоємці (дочка померлого), мати відповідача - ОСОБА_9 на час відкриття спадщини після смерті її батька ОСОБА_7 не проживала разом зі спадкодавцем та не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
З урахуванням вищевикладеного, суд не може прийняти до уваги нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_16 2004 року в спадковій справі про відмову від спадщини після смерті свого батька, оскільки вона оформлена не у відповідності до положень діючого цивільного законодавства, не протягом шестимісячного строку, а тому не має юридичної сили.
Як зазначалося вище, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Брянськ, Російської Федерації. На випадок своєї смерті ОСОБА_8 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_6 , який прийняв спадщину за заповітом та 20.07.2019 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на приватній земельній ділянці площею 0, 1000 га, кадастровий номер 5910200000:07:003:0005. На земельній ділянці знаходиться один цілий житловий будинок з прибудовами, житловою площею 37, 9 кв. м, загальною площею 78, 4 кв. м, зазначений під літерою «АІж, а, а1, а2, а3, а4» та побутові споруди: сарай-гараж «Б», прибудова «б», літня кухня «В», с. прибудова «в», огорожа №1-2, що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Охтирською міською державною нотаріальною конторою від 15.06.2004 року за 2-791, зареєстрованого в Охтирському бюро технічної інвентаризації за №510 та реєстрі права власності на нерухоме майно №2511850 (а.с. 144, 148, 176 том-1).
В даному випадку спірні правовідносини підлягають врегулюванню нормами Цивільного кодексу України щодо спадкування.
Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.
Враховуючи, що від імені ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчений заповіт на користь ОСОБА_6 , право на спадкування у спадкоємців виникає за заповітом.
Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 20.07.2019 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на приватній земельній ділянці площею 0, 1000 га, кадастровий номер 5910200000:07:003:0005. На земельній ділянці знаходиться один цілий житловий будинок з прибудовами, житловою площею 37, 9 кв. м, загальною площею 78, 4 кв. м, зазначений під літерою «АІж, а, а1, а2, а3, а4» та побутові споруди: сарай-гараж «Б», прибудова «б», літня кухня «В», с. прибудова «в», огорожа №1-2, що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Охтирською міською державною нотаріальною конторою від 15.06.2004 року за 2-791, зареєстрованого в Охтирському бюро технічної інвентаризації за №510 та реєстрі права власності на нерухоме майно №2511850 (а. с. 176 том-1).
Як зазначалося судом вище спадкове майно після смерті ОСОБА_7 складається із Ѕ частини в будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , тобто ј частина спірного будинку належить ОСОБА_8 , а інша ј частина у вказаному майні належить як спадкоємцю за законом після смерті батька ОСОБА_7 - ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, але свідоцтво не отримував.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з роз'яснень, викладених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст.12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5ст. 81 ЦПК України).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_8 на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на приватній земельній ділянці підлягає визнанню недійсним саме в ј його частині, яка за законом належала іншому спадкоємцю - ОСОБА_1 , який прийняв спадщину фактично, так як прописаний та проживав разом зі спадкодавцем.
З цих же підстав необхідно визнати недійсним і свідоцтво на право на спадщину за заповітом від 20.07. 2019 року , видане на ім'я відповідача ОСОБА_6 , саме в 1/4 його частині, в тій частині, на яку має право позивач, як спадкоємець після смерті ОСОБА_7 .
Доводи відповідача та його представника та додані документи щодо страхування спірного житлового будинку, договори з надання послуг, копії квитанцій на оплату комунальних платежів на ОСОБА_8 (т.с.2 а.с. 160-170), суд оцінює критично та не може прийняти до уваги як доказ, оскільки вони не можуть вважатися належним доказом, так як не спростовують твердження сторони позивача про фактичне прийняття спадщини ОСОБА_1 , у підтвердження вказаної обставини стороною позивача також надано копії квитанцій про оплату комунальних послуг (т.с.3 а.с.20-32), з яких вбачається, що квитанції маються на обидві сторони, як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_1 .
Доводи відповідача та його представника про наявність боргових зобов'язань дружини позивача ОСОБА_5 , поручителем якої виступив ОСОБА_6 , передавши в іпотеку свою квартиру, внаслідок чого нібито ОСОБА_8 склала останній заповіт у 2008 році, яким заповіла все майно ОСОБА_6 , суд не може прийняти до уваги, оскільки в даному випадку це не впливає на вирішення спадкових правовідносин.
Щодо строків звернення до суду з вказаним позовом, то суд вважає його не пропущеним, оскільки як встановлено судом, про порушення своїх прав позивачу стало відомо саме у 2019 році, коли його відповідач повідомив про необхідність звільнення будинку.
Твердження відповідача про те, що нібито ОСОБА_1 був обізнаний про оформлення спадщини на матір ОСОБА_8 , суд відхиляє з вищевикладених підстав, оскільки, ОСОБА_1 відповідно до вищевказаних норм закону вважав себе спадкоємцем після смерті батька, як такий, що прийняв спадщину і не обмежений у часі для оформлення правовстановлюючих документів, як це регламентовано діючим цивільним законодавством.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на ј частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, вирішуючи позов в цій частині, суд не знаходить підстав для його задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, серед іншого, видають свідоцтва про право на спадщину.
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку про те, що оформлення спадкових прав з видачею свідоцтва про право на спадщину, зокрема на нерухоме майно, здійснюють нотаріуси або орган чи службова особа, уповноважена вчиняти нотаріальні дії.
Суди ж розглядають спори з приводу захисту спадкових прав в разі їх порушення, оспорення чи/та невизнання (частина перша статті 4 ЦПК України) або в разі оскарження особою відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (статті 49, 50 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.
Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за наявності умов для оформлення спадкових прав нотаріусом і відсутності відмови останнього у вчиненні відповідної нотаріальної дії, зокрема, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно є передчасним, що має своїм наслідком відмову в позові.
Вказана правова позиції викладена у Постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006 (провадження № 61-5088св18) та Постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 636/4329/16-ц.
Суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки як зазначалося судом вище, про існування оскаржуваних свідоцтв позивачу об'єктивно стало відомо в 2019 році, коли відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом та прийшов до житлового будинку, в якому мешкав позивач та його сім'я, та повідомив про необхідність звільнити житловий будинок по АДРЕСА_1 , яким до того часу він разом зі своєю сім'єю користувався безперешкодно.
Показання свідка ОСОБА_15 в даному випадку не є переконливими доказами, тому суд оцінює їх критично, до того ж вона є заінтересованою в результатах розгляду справи, так як є дружиною відповідача.
Інші доводи відповідача не заслуговують на увагу суду.
Стороною позивача заявлялося клопотання про виклик свідків, яке судом було задоволено, однак в послідуючому на неодноразові виклики суду свідки не з'являлися, судові повістки повернуто до суду без вручення, тому суд вважає можливим розгляд справи проводити без їх допиту, оскільки їх показання суттєво не впливають на вирішення справи.
Висновок суду.
Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.06.2004 року зареєстроване в реєстрі за №2-791 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 11.07.2019 на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на приватній земельній ділянці, необхідно визнати частково недійсним, а саме ј частині з вищевикладених підстав.
Вирішуючи позов в межах заявлених вимог, суд вважає, що передчасна вимога позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування на 1/4 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , так як його право належним чином відновлено, скасувавши свідоцтво про право на спадщину за законом, він вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька, тому вказане рішення є підставою для звернення до нотаріуса для оформлення у нотаріуса нового свідоцтва, що буде підставою для реєстрації права власності на спадкове майно, тобто в цій частині право позивача не порушене. Тому в іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Щодо судових витрат.
По справі маються судові витрати, а саме позивачем сплачено судовий збір за позовну вимоги майнового характеру в сумі 768, 40 грн. та 840, 80 грн. (а. с. 1 том-1, а. с. 92 том -2), за подання заяви про забезпечення позову в сумі 384, 20 грн. (а. с. 11 том-1), а всього 1993, 40 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені по справі судові витрати пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 1328, 99 грн. (66,67 % від 1993, 40 грн.).
Враховуючи, що ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 11.09.2019 року за заявою ОСОБА_1 вжиті заходи забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_6 вчиняти будь - які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_6 , який проживає по АДРЕСА_2 , а клопотання сторонами не заявлялося про скасування заходів забезпечення позову, тому у відповідності до положень ч. 7 ст. 158 ЦПК України вказані заходи продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішення законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 130, 141, 158, 259, 263, 264 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , правонаступником якого залучені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законний представник неповнолітніх правонаступників позивача ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 15 червня 2004 року ОСОБА_8 , посвідчене державним нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори Сумської області Багацькою О. М., у спадковій справі №204/2004 номер у спадковому реєстрі 31846313,зареєстроване в реєстрі за №2-791 на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на ј частину майна, яке складається з житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на приватизованій земельній ділянці, на якій знаходиться: один одноповерховий житловий будинок з прибудовами жил. пл. 37,9 кв.м., зазначений під літерою А, а-а4, та побутові споруди: сарай з прибудовою - Б, б, літня кухня - В, огорожа №1-2.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 11 липня 2019 року ОСОБА_6 , посвідчене приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області Ковальчук В. М., у спадковій справі №66/2019 номер у спадковому реєстрі 64447932, зареєстроване в реєстрі за №759 на спадкове майно після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме на ј частину майна, яке складається з житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на приватизованій земельній ділянці площею 0, 1000 га, кадастровий номер 5910200000:07:003:0005, на якій знаходиться: один цілий житловий будинок з прибудовами житловою площею 37,9 кв.м., загальною площею 78, 4 кв. м., зазначений під літерами « АІж, а, а1, а2, а3, а4», та побутові споруди: сарай-гараж «Б», с.прибудова «б», літня кухня «В», с.прибудова «в», огорожа №1-2.
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю вимог.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання АДРЕСА_1 судові витрати в розмірі 1328, 99 грн.
Заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 вересня 2019 року у вигляді заборони ОСОБА_6 вчиняти будь - які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , який зареєстрований за ОСОБА_6 , який проживає по АДРЕСА_2 , продовжують діяти протягом дев'яноста днів після набрання вказаним рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення складено 27 липня 2021 року.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Т.О.Ярошенко