Провадження № 2/582/201/21
Справа № 582/523/21
Копія
"28" липня 2021 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Яковенко Н.М.,
за участю секретаря Ярмоленко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації, -
22 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1 .
Вказаний позов обґрунтований тим, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із позивачем у будинку зареєстрований її син ОСОБА_2 , який проживав разом із позивачем до 2010 року, а потім переїхав на постійне місце проживання за кордон. Протягом тривалого часу позивач просила відповідача знятися з реєстрації в належному їй будинку, але останній на її прохання не реагує, чим порушує права позивача на вільне користування і розпорядження своїм майном. Оскільки позивач залишається зареєстрованим в житлі позивача, вона позбавлена можливості оформити та отримати субсидію на оплату комунальних послуг.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала до суду заяву, у якій просить розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заяв або клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.
Розгляд справи проведено у відповідності до вимог статті 280 ЦПК України у зв'язку з неявкою належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Вільшана Недригайлівського району Сумської області та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Із копії свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 14.10.1988 на підставі рішення виконкому Недригайлівської районної ради народних депутатів №118 від 21.08.1988, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку у АДРЕСА_1 (а.с.8).
Відповідно до довідки Вільшанської сільської ради від 28.05.2021 за №413 (а.с.9) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , і має склад сім'ї: син ОСОБА_2 , 1976 року народження (а.с.9).
Родинні відносини позивача та відповідача підтверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 23.07.2004 (а.с.7).
Відповідно до довідки Вільшанської сільської ради від 27.05.2021 за №407 (а.с.10) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , у домогосподарстві матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але фактично не проживає понад 10 років (а.с.10).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст. 83 ЦПК України).
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Право власності на житло охоплює правомочності із володіння, користування та розпорядження ним як об'єктом права власності. Ці правомочності можуть належати тільки власнику житла та іншим особам, зокрема, які проживають разом із ним, у тому числі на праві спільної власності.
Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Частиною 4 ст. 156 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Із змісту ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_2 , будучи зареєстрованим у будинку, належному на праві власності позивачу, у ньому не проживає понад строк, встановлений законодавством, а саме не проживає десять років, він є таким, що втратив право користування ним. Оскільки будь-яких письмових домовленостей між сторонами стосовно користування житловим будинком за вказаною адресою не існує, вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вимога про стягнення судових витрат позивачем не заявлена.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду скарги.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя : Н. М. Яковенко