СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/174/20
пр. № 2/759/664/21
17 червня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді - П'ятничук І.В.,
при секретарі - Марус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру, -
Представник позивача ОСОБА_2 02.01.2020 року звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру, яким просить з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог визнати протиправною та скасувати рішення Державного реєстратора Мосійчук О.В. ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер запису№ 47863023 від 19.07.2019 року та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» номер запису 32470300, проведену 16.07.2019 року державним реєстратором Мосійчук О.В. ДП «Науково-дослідний інститут землеустрою».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що за заявою АТ «Альфа-Банк» державний реєстратор Мосійчук О.В. ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», здійснила реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 . До цього квартира належала на праві власності позивачу ОСОБА_1 . Підставою для здійснення реєстрації права власності відповідно до оскаржуваного рішення державний реєстратор зазначає дублікат іпотечного договору № 800002391-И від 26.10.2007 року виданий ПНКМНО Морозовою С.В . Позивач у свою чергу вважає такі рішення та дію державного реєстратора, в наслідок яких його право власності було незаконно припинено, протиправними та такими, що суперечить чинному законодавству. Державному реєстратору не були надані усі необхідні документи, передбачені законодавством для здійснення права власності. Державний реєстратор не отримав від іпотекодержателя письмової вимоги до іпотекодавця про усунення порушення та доказів її надсилання, чим порушив вимоги Закону України «Про іпотеку» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки/набуття права власності на предмет іпотеки.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.01.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник АТ «Альфа-Банк» Андросович Г.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та на обставини викладені у поданому до суду відзиві.
Відповідач державний реєстратор ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук О.В. в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача АТ «Альфа-Банк», вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, вважає встановленими наступні обставини справи.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України).
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи 26.10.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір № 800002391.
В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ПАТ «Альфа-Банк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» 26.10.2007 року був укладений іпотечний договір № 800002391-И, за умовами якого останні передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що складається з 3 кімнат, загальною площею 68,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказаний іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., дублікат іпотечного договору виданий АТ «Укрсоцбанк».
Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 4.5 договору іпотеки, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.07.2014 року по справі № 759/3540/14 провадження у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки було закрито, в звязку з тим, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» м. Чернігова від 20.04.2011 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість: за кредитним договором - 227014,91 грн., по процентах - 61898,90 грн., по пені 209681,57 грн. (а.с. 8).
Крім того, вказаною ухвалою суду встановлено, що 29.04.2013 року приватним нотаріусом КМНО Пономарьовим В.Ю. вчинено виконавчий напис та звернено стягнення на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 в межах суми заборгованості у розмірі 378596,26 грн..
На адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 АТ «Альфа-Банк» було направлено повідомлення від 21.08.2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, яким банк вимагав сплати борг за кредитним договором, загальний розмір якого станом на дату розрахунку складав 1563293,91 доларів США та попередив, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку АТ «Альфа-Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (а.с.71).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що на ньому міститься підпис працівника поштового зв'язку про те, що рекомендований лист вручено особисто ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с. 75).
16.07.2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Мосійчук О.В. ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» м. Київ прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32470300, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк», підстава виникнення права власності: іпотечний договір №800002391-И (дублікат, що має силу оригіналу), серія та номер: кдз-5729, виданий 26.10.2007 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Морозова С.В. (а.с. 5).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
За положеннями ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Водночас, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Судом встановлено, що реєстрація права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа-Банк» відбулася на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.
При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач одержав саме направлене йому повідомлення від 21.08.2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, оскільки рекомендоване повідомлення не містило опис вкладення документів, що надсилались йому. Крім того, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить підпису позивача в графі «Розписка про одержання», що у свою чергу свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця.
З наведеного слідує, що реалізація предмета іпотеки повинна проводитися на підставі договору іпотеки з дотриманням положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку.
Суду не надано належних доказів направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов'язання, відтак, державна реєстрація права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа-Банк» проведена з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку.
Крім того, за ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
При цьому, як встановлено судом, висновок (звіт) про оцінку вартості предмета іпотеки на момент реєстрації права власності на нього за банком, останнім державному реєстратору не надавався, а тому суд доходить висновку про недотримання банком положень ч. 3 ст. 37 Закону Україну «Про іпотеку» під час реалізації процедури позасудового стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», п.п. 1 п. 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Згідно з п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Пунктом 4 Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасову заборону на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Як встановлено судом, що спірна квартира, використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ «Альфа-Банк» як забезпечення виконання позивачем умов договору кредиту від 26.10.2007 року.
Таким чином, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Альфа-Банк».
Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження №14-45цс20).
Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч.6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача АТ «Альфа-Банк».
Враховуючи наведене та керуючись статтями 15, 16, 263 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мосійчук Оксани Василівни, Державне підприємство «Науково-Дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Київ, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47863023 від 19.07.2019 року про право власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714 на квартиру: загальною площею 68,5 кв.м., житлова площа 40,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» номер запису 32470300, проведену 16.07.2019 року державним реєстратором Мосійчук Оксаною Василівною ДП «Науково-дослідний інститут землеустрою».
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» ( м. Київ, вул. В. Васильківська, 100, код ЄДРПОУ - 23494714) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) судові витрати в розмірі 768 грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.В. П'ятничук