СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/3831/21
пр. № 2/759/3598/21
09 липня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді - П'ятничук І.В.,
при секретарі - Марус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Представник позивача ОСОБА_3 24.02.2021 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яким просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_2 на підставі ордера на жиле приміщення виданого Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів на підставі рішення № 218 від 14.02.1972 року. В спірній квартирі зареєстрований відповідач по справі ОСОБА_2 , колишня дружина ОСОБА_1 , проте квартирою протягом тривалого часу а саме з 2005 року не користується, але відповідно до законодавства України добровільно не знялась з реєстраційного обліку з квартири та не зареєструвала своє нове місце перебування, не бере участі в її утриманні. Позивач несе тягар з утримання квартири з урахуванням реєстрації місця проживання відповідача, що створює додаткове фінансове навантаження щодо утримання квартири, оскільки певний перелік послуг за житлово-комунальні послуги нараховується у відповідності до кількості осіб, що зареєстровані у квартирі.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява, якою позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти винесення по справі заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином про день, час та місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_2 на підставі ордера на жиле приміщення виданого Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів на підставі рішення № 218 від 14.02.1972 року (а.с. 14).
Згідно відомостей відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 22).
Як вбачається з акту від 19.06.2014 р., 11.01.2021 р., 27.01.2021 р., посвідчених КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» ЖЕД № 3», ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте не проживає в спірній квартирі ( а.с. 15-17).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи 14.04.2005 року шлюб між сторонами було розірвано, про що свідчить актовий запис № 327 Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва (а.с. 13).
З наданих суду доказів, вбачається, що відповідач протягом тривалого часу не користується квартирою, але відповідно до законодавства України добровільно не знявся з реєстраційного обліку з квартири та не зареєстрував своє нове місце перебування, не бере участі в її утриманні.
Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ордер це по суті правоустановчий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім'єю у жиле приміщення.
Відповідно до ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано відповідно до діючого законодавства ордер.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Положеннями ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР визначено, що до членів сім'ї належать дружина наймача (власника), їхні діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є колишньою дружиною позивача по справі та зареєстрована у спірній квартирі.
Відповідно до ст.ст. 71,72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї жиле приміщення зберігається за ними протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Якщо особа не проживає в жилому приміщенні без поважних на те причин понад встановлені законом строки, вона може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Згідно із п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК УРСР ), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого і визнання права власності.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тому на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням.
З викладеного, керуючись ст.ст. 61, 64, 71, 72 ЖК УРСР, ст.ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: І.В. П'ятничук