Справа № 758/1550/19
Категорія 17
02 липня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С. ,
за участю секретаря судового засідання - Сірант Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дельта», про визнання кредитного договору недійсним,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про визнання кредитного договору недійсним.
Зазначав, що 03.12.12 між ним та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки № НОМЕР_1 .
Разом з тим, у порушення вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору працівники банку його з умовами кредитування не ознайомили.
Будь-якої довідки чи повідомлення, як окремого документу з інформацією, встановленою відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», він не отримував та не підписував.
Він не мав можливості об'єктивно оцінити та осмислити умови договору, виявити його недоліки та оцінити ризики та збитки, які він отримує в результаті підписання договору.
Таким чином, невиконання відповідачем вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є підставою згідно ст. 215 ЦК України для визнання договору недійсним, у зв'язку з недотриманням банком вимог закону щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення.
Крім того, умова договору про третейське застереження, передбачена п. 4.1. договору не відповідає ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки справи щодо захисту прав споживачів не підлягають розгляду третейськими судами.
Умовами договору передбачено, що він надає свою згоду (дозвіл) на обробку персональних даних.
Однак, позбавлення його права відізвати свою згоду на обробку персональних даних є порушенням закону та підставою для визнання договору недійсним.
Умови договору про зміну витрат щодо щомісячної плати за обслуговування кредитного ліміту та щодо послуг страхування є несправедливими.
Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати недійсним договір.
Заперечуючи проти позову у відзиві на позов, представник відповідача вказав на те, що 03.12.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір - Договір на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки № 006-29501-0312112 на умовах визначених у Тарифному пакеті Готівочка 2012, згідно з умовами Договору, Умовами надання картки і правилами надання банківських послуг фізичним особам за поточними рахунками, які розміщені на сайті Банку www.deltabank.com.ua.
Твердження Позивача про те, що Банк нібито не виконав переддоговірну роботу з Позичальником всупереч ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно надання інформації про умови кредитування та орієнтовної сукупної вартості кредиту, спростовуються пунктами 5.15 та 5.20 Кредитного договору.
Факт надання Банком інформації споживачу ОСОБА_1 про умови кредитування та сукупну вартість кредиту підтверджується його власноручним підписом на Кредитному договорі. Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» споживач мав право відмовитися в 14-тиденний термін від Кредитного договору, однак він цього не зробив.
Таким чином, банк, на виконання ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист споживачів», повідомив Позивача в повному обсязі перед укладенням Кредитного договору про надання споживчого кредиту у письмовій формі про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Щодо необґрунтованих тверджень Позивача про порушення абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», то ці твердження Позивача не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються пунктами 5.5., 5.7., 5.8. Кредитного договору
Спірний кредитний договір не може бути визнаний недійсним, оскільки в момент його вчинення сторонами були дотримані всі вимоги, додержання яких є необхідним для його дійсності, а саме: зміст правочину на момент його вчинення не суперечив нормам Цивільного кодексу України, іншим актам законодавства та моральним засадам суспільства; Позивач і Відповідач, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин був вчинений у формі встановленій законом (у відповідній формі згідно зі ст. 208 ЦК України - письмовій); правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
До того ж, матеріали справи не містять доказів того, що Банк звертався до третейського суду із позовною заявою щодо стягнення з Позивача заборгованості за споживчим кредитом на підставі п. 4.1. Кредитного договору. Крім того, незрозуміло, яким чином п. 4.1. Кредитного договору, який не був реалізований Сторонами, порушує права Позивача, позовна заява не містить цих обґрунтувань, що є підставою для відмови у позові. Також, слід зазначити, що третейське застереження має автономний характер від Кредитного договору, що містить третейське застереження. В будь-якому випадку недійсність одного пункту Кредитного договору ( п.4.1.) не спричиняє недійсність Кредитного договору в цілому.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позову, порушення своїх прав та інтересів укладенням вищезазначеного Кредитного договору від 03.12.2012 року, тому позов не підлягає задоволенню. Посилаючись на зазначені обставини, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Крім того, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, у якій відповідач вказав на те, що строк договору від 03.12.12 закінчився 03.12.15.
З позовною заявою позивач звернувся до суду 01.02.19, тобто з пропуском строку позовної давності.
У зв'язку з чим, просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій вказав на те, що позов підтримує у повному обсязі.
Суд ухвалив розглядати справу за відсутності позивача.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання відповідач та третя особа були повідомлені належаним чином відповідно до ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомили, від них не надходили заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України ухвалив розглядати справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 03.12.12 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 00-29501-031212 на відкриття поточного рахунку з використання платіжної картки та обслуговування платіжної картки (далі - договір) (а.с. 9-10).
Пунктами 1.1.-1.3. договору передбачено, що всі визначення в цьому Договорі вживаються у значенні, встановленому Правилами надання банківських послуг фізичним особам за поточними рахунками з використанням платіжної картки у національній та іноземній валюті, затвердженими Рішенням Ради Директорів Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк»" які оприлюднюються шляхом їх розміщення на інформаційних стендах Банку в приміщеннях Банку та на сайті Банку www.deltabank.com.ua. надалі за текстом - "Правила".
Банк, відповідно до наданого Клієнтом пакету документів, а також згідно з вимогами Банку та чинного законодавства України, відкриває Клієнту поточний рахунок з використанням платіжної картки № № НОМЕР_2 в національній валюті України - гривні, далі - "Рахунок", випускає та/або надає в користування Клієнту платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International та/або MasterCard Worldwide та/або ВОПС Дельта, далі - "Картка", а також ПІН-код до Картки; здійснює обслуговування Клієнта згідно переліку послуг та на умовах, викладених в Тарифному пакеті Готівочка 2012, що міститься в Додатку № 1 до цього Договору, надалі - Тарифи" та згідно з умовами цього Договору, Умовами надання Картки і Правил.
Банк надає Клієнту Кредит шляхом відкриття Клієнту відновлювальної відкличної Кредитної лінії в загальному розмірі 100 000 грн. та на день укладання цього Договору встановлює ліміт Кредитної лінії на Рахунку в сумі 100 000.00 (Сто тисяч гривень 00 копійок). Ліміт Кредитної лінії розраховується Банком самостійно. Перегляд та/або зміна ліміту Кредитна лінії/загального розміру Кредитної лінії здійснюється у відповідності до внутрішніх процедур Банку та умов цього Договору. Банк самостійно може змінювати розмір ліміту Кредитної лінії в межах Кредитної лінії та/або загальний розмір Кредитної лінії, при цьому Сторони погодили, що у даному випадку Додаткова угода до цього Договору про зміну ліміту Кредитної лінії/загального розміру Кредитної' лінії Сторонами не складається. Інформація щодо зміни ліміту Кредитної лінії /загального розміру Кредитної лінії та строків уведення в дію зазначаються Клієнту у щомісячній виписці та/або текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону Клієнта.
Відповідно до п. 5.1. договору з підписанням цього Договору Клієнт засвідчує, що він ознайомлений з Правилами, Тарифами та погоджується вважати їх обов'язковими до застосування до відносин, які виникли на підставі цього Договору.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» (далі - Закон) передбачено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством (ч. 5 зазначеного Закону).
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 6 ст. 6 Закону).
Згідно з п. 5.5. договору з підписанням цього Договору Клієнт повідомлений та надає свою згоду (дозвіл) Банку на обробку його персональних даних, що включає в себе дії Банку по збору, реєстрації, накопиченню, зберіганню, адаптуванню, зміні, поновленню, поширенню (розповсюдженню, реалізації, передачі), використанню, знеособленню та знищенню будь-яких персональних даних Клієнта.
Підписанням цього Договору Клієнт також підтверджує своє ознайомлення у письмовій формі зі своїми правами як суб'єкта персональних даних, визначених Законом України «Про захист персональних даних», метою збору даних та особами, яким передаються його персональні дані, а також з тим фактом, що його персональні дані включені до бази персональних даних «Клієнти», володільцем якої є AT «Дельта Банк» та, у зв'язку з цим, Клієнт не потребує подальшого окремого письмового повідомлення про зазначені у цьому пункті Договору обставини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Пунктом 2 ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказів того, що оспорюваний договір містить умови, які є несправедливими, у зв'язку з чим він повинен бути визнаний недійсним, позивачем суду не надано.
До того ж, умови, передбачені ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», викладені у підписаному сторонами кредитному договорі, укладеному у письмовій формі.
Крім того, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач погодився укласти договір на умовах, визначених у ньому, що підтверджується його підписом на договорі кредиту.
Виходячи з наведеного та враховуючи те, що на момент вчинення оспорюваного правочину судом не було встановлено недодержання сторонами вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України та ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», правових підстав для визнання кредитного договору недійсним немає.
Одночасно п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», у редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути у зв'язку з укладенням та виконанням положень цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони домовляються про те, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього Договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього (включаючи, але не обмежуючись - визнання цього Договору недійсним або дійсним, укладеним або неукладеним) вирішуються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.
Таким чином, п. 4.1. договору суперечив вимогам п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», у зв'язку з чим, відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України є підстави для визнання недійсності вказаного пункту договору.
Разом з тим, відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, мотивуючи її тим, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском трирічного строку, оскільки договір був укладений 03.12.12, строк його дії закінчився 03.12.15, а позивач звернувся до суду 04.02.19, тобто через 4 роки після закінчення строку дії договору, а тому відповідач просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки договір було укладено 03.12.12, з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся 01.02.19, на адресу суду вона надійшла - 04.02.19, тобто з пропуском строку позовної давності.
Доказів того, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише 01.02.19 - з дня, коли було підписано позовну заяву, суду не надано.
Клопотання про визнання поважними причини пропущення позовної давності позивачем суду надано не було а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування позовної давності.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 257, 261, 267, 627, 628, 629 ЦК України, ст. ст. 8, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про третейські суди», суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 34047020), третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дельта» (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 33303323) про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. С. Захарчук