Провадження № 1-кп/643/464/21
Справа № 643/1670/20
28.07.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Московського районного суду м. Харкова кримінальне провадження №12020220470000360 від 20.01.2020, яке надійшло від Харківської місцевої прокуратури №4 за обвинуваченням,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України,
19.01.2020 приблизно о 20:40 години, точний час в ході досудового розслідування та суду встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 перебуваючи на громадській зупинці транспорту за адресою: м. Харків вул. Героїв Праці, 37, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_5 , яка заходила до трамваю № 27 тримаючи у лівій руці свою жіночу сумку.
Далі, ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, без застосування насильства, діючи з корисливих мотивів, допускаючи, що в сумці знаходяться речі, що матимуть матеріальну цінність, підійшовши зі спини ОСОБА_5 , схопив рукою її жіночу сумку, яка знаходилась у неї у лівій руці, та ривком відкрито заволодів нею разом з її вмістом.
Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив грабіж сумки, що матеріальної цінності для потерпілої не представляє, в якій знаходились особисті речі, а саме: мобільний телефон ТМ «Samsung Galaxy j3», золотистого кольору, вартістю згідно висновку судово - товарознавчої експертизи № 22 від 21.01.2020, становить 653,00 грн., разом з чохлом, чорного кольору, сім-картою мобільного оператора «Vodafone» та картою пам'яті, що не представляють матеріальної цінності для потерпілої, гаманець що матеріальної цінності для потерпілої не представляє, в якому знаходились грошові кошти у розмірі 1 500 грн., а також паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_5 , банківські картки у кількості 5 шт., які не представляють матеріальної цінності для потерпілої, після чого покинув місце вчинення злочину, розпорядившись у подальшому викраденим майном на власний розсуд.
В результаті вказаних злочинних дій, ОСОБА_4 спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 , на загальну суму у розмірі 2153 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, визнав повністю та підтвердив обставини час, місце, механізм вчинення ним злочину, як зазначено вище у вироку суду. Обвинувачений у суді зазначив про те, що він розумів, що скоював злочин, та щиро розкаявся у його вчинені, причину скоєння ним злочину пояснив як необдуманою поведінкою, відсутністю коштів на життя.
Потерпіла ОСОБА_6 , звернулась до суду з письмовою заявою, в якій прохала розгляд кримінального провадження провести за її відсутністю, матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявила.
За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у скоєні ним кримінального правопорушення, та кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст.186 КК України, відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином. Обвинувачений в силу ст.89 КК України не судимий, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має місце реєстрації.
При вирішенні питання про вид та міру покарання ОСОБА_4 , суд враховує його щире каяття та визнає цю обставину, відповідно до ст.66 КК України, такою, що пом'якшує його покарання. Обставин, що обтяжують покарання останнього, які передбачені ст. 67 КК України, судом не визнано.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.186 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій частин статті, за якою кваліфіковані його дії.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю кримінального правопорушення, тощо, з метою перевиховання та виправлення обвинувачених, попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, суд, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, дані про особу винного, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів і в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_4 саме такого виду покарання. В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 клопотань про обрання запобіжного заходу до суду не надходило.
Цивільний позов не заявлений.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування - відсутні.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Згідно ч.1 п.п.1,2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: мобільний телефон ТМ «Samsung Galaxy j3» золотистого кольору разом з чохлом, чорного кольору, та сім-картою мобільного оператора «Vodafone»; гаманець; грошові кошти у розмірі 290 гривень ( номіналом купюр по 100 гривень - 2 шт., 50 гривень, 10 гривень, 5 гривень- 6 шт); паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_5 , банківські картки у кількості 5 шт, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_5 - повернути власнику.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення ОСОБА_4 та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1