28.07.2021
Справа № 642/4125/21
Провадження №2-з/642/36/21
28 липня 2021 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Грінчук О.П., розглянувши заяву адвоката Харченко К.С. про забезпечення позову,
встановив :
В провадженні суду перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів.
Представник позивача адвокат Харченко К.С. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, а саме просив зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №642/3417/13-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі ј частини від зароюітку, однак не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.04.2013 та до його повноліття, вказуючи, що подальше примусове виконання судового рішення може мати негативний вплив та в подальшому унеможливитись ефективний захист прав позивача.
Проаналізувавши обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, та вимоги чинного законодавства України, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по сутіце обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, оскільки предметом даного позову є припинення стягнення аліментів та їх стягнення з відповідача.
Не наведені позивачем і доводи про існування обставин, які можуть бути підставою для забезпечення такого позову, зокрема, доводи про те, чому без забезпечення позову буде неможливо виконати рішення про припинення сплати аліментів у разі задоволення позову.
Крім того, у п. 2постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»роз'яснено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, приходжу до висновку, що в задоволенні заяви адвоката Харченка К.С. необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.149-155,157,353,354 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
В задоволенні заяви адвоката Харченко К.С. про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя