28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 420/13801/20
адміністративне провадження № К/9901/26846/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року по справі № 420/13801/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.11.2020 року, 11.11.2020 року, 17.11.2020 року у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-766/20/6 від 17.03.2020 року, у розмірі 90% від суддівської винагороди починаючи з 19 лютого 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 90% від суддівської винагороди у розмірі 141 885,00 гривень, на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-766/20/6 від 17.03.2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи зі стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, - 32 роки 7 місяців 23 дні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року змінено, викладено абзаци 2 та 3 його резолютивної частини в наступній редакції:
«Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.11.2020 року, 11.11.2020 року, 17.11.2020 року у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер платника податків НОМЕР_1 , на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-766/20/6 від 17.03.2020 року, у розмірі 74 % від суддівської винагороди починаючи з 19 лютого 2020 року».
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер платника податків НОМЕР_1 , у розмірі 74% від суддівської винагороди у розмірі 141885,00 гривень, на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-766/20/6 від 17.03.2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи зі стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, - 32 роки 7 місяців 23 дні.».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року, скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року в частині залишення без задоволення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Предметом оскарження в даній справі є рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, та розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Так, відповідач зазначає, що дана касаційна скарга має виняткове, вирішальне значення для заявника та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак, належного обґрунтування наявності вказаних обставин в даному випадку не наводить.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпунктів «а», «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованим, оскільки такі посилання мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі.
Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на статтю 328 КАС, в скарзі детально викладено фактичні обставини справи та підстави непогодження з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року по справі № 420/13801/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя Л.Л. Мороз
Суддя С.Г. Стеценко