Провадження № 2/641/84/2021 Справа № 641/7453/19
15 липня 2021 року м. Харків Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Фанда О.А.,
за участю секретаря судових засідань - Зюкіної К.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, -
18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позову позивач зазначала, що її мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті залишилась спадщина у вигляді частини двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної сумісної власності належала померлій ОСОБА_4 , та відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 01 червня 1998 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду.
За життя, 23.01.2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_3 не погодився з вказаним заповітом та звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом про визнання його недійсним, рішенням якого в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 11.09.2018 року.
У встановлений законом строк позивач звернулася до приватного нотаріуса ХМНО Ніколенка А.С. спочатку з заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_4 , а після спливу шести місяців за отриманням свідоцтва про право на спадщину відповідно до заповіту. Проте, 24.10.2017 року постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у позивача документів, що посвідчують право власності на квартиру. Оригінал вказаного документу знаходиться у відповідача, але добровільно він не надає його, у зв'язку з чим позивач позбавлена можливості оформити право на спадщину.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 березня 2019 року був задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та визнано за позивачем право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак відповідач не визнає її право на Ѕ частину квартири та чинить перешкоди в користуванні власністю.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить зобов"язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 шляхом її вселення до вказаної квартири з передачею ключів від вхідних дверей квартири.
Ухвалою суду від 29 квітня 2020 року судом було зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, яка знаходиться в провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова.
Ухвалою суду від 26 листопада 2020 року провадження у справі відновлено.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач до суду не з'явився, направив до суду свого представника, який проти задоволення позовних вимог заперечував. При цьому посилався на те, що у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_1 не зареєструвала право власності на Ѕ частину спірної квартири після смерті матері ОСОБА_4 , вона не набула право власності на зазначене нерухоме майно, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, показання допитаного в судовому засіданні 06.05.2021 року свідка ОСОБА_5 , дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Двокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_4 , та відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 01 червня 1998 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду.
Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті залишилась спадщина у вигляді частини двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя, 23.01.2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 .
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2020 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволені, визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду набрало законної сили 10 листопада 2020 року.
20 червня 2019 року ОСОБА_1 направляла на адресу ОСОБА_3 вимогу про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, в якому просила не чинити їй перешкод у доступі до спірної квартири, наданні дублікату ключів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово зверталася до Слобідського ВП з приводу конфліктної ситуації, яка виникали між нею та відповідачем через неможливість їй користуватися Ѕ частини квартири, яка залишилася їй в спадщину після смерті матері.
Зазначене підтверджується показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , яка пояснила, що відповідач ОСОБА_3 чинить позивачу ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Також зазначила, що в спірній квартирі проживають якісь люди, яких вона не знає.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом даної норми закону звернення до суду з позовом застосовується для захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника.
Положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню у випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.
Аналіз даних норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Це відповідає також позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 та постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі № 727/11132/14-ц.
В пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку про необхідність поновлення прав позивача шляхом її вселення у вказане житлове приміщення з передачею ключів від вхідних дверей квартири та зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у здійсненні права користування житлом.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316,321, 391 ЦК України, ст.ст. 12,13,81,259,263-267 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення - задовольнити.
Зобов"язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 шляхом її вселення до вказаної квартири з передачею ключів від вхідних дверей квартири.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Текст судового рішення доступний для ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://wwwreyestr.gov.ua.
Повний текст рішення складений 23 липня 2021 року.
Суддя: О. А. Фанда