27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 380/1370/21
адміністративне провадження № К/9901/24890/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі № 380/1370/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту персоналу, організації освітньої і наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
07 липня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
В лютому 2021 року позивач звернувся в суд з позовом до МВС України, Департаменту персоналу, організації освітньої і наукової діяльності МВС України (Відповідач 1), ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області (Відповідач 2), ДУ Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області (Відповідач 3), в якому просив: визнати протиправними дії МВС України, Департаменту персоналу, організації освітньої і наукової діяльності МВС України, Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ у Львівській області та ДУ Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області щодо ненадання повної, точної, ґрунтовної, достовірної запитуваної інформації позивача на запити на отримання публічної інформації від 17.12.2020 року до МВС України у Львівській області та від 11.01.2021 року вх. № 1 до Державної установи Територіальне медичне об'єднання МВСУ по Львівській області, листи відписки на які: від 13.01.2021 року за вих. № 1116/22-2021 (були скеровані із порушенням п'ятиденного терміну на розгляд, з дня отримання запиту), від 22.01.2021 року за вих.№0-2/Зі/01-2021 та від 15.01.2021 року за вих. № 33/34-75 по результатах розгляду були скеровані позивачу із неповною, неточною, неґрунтовною невичерпною, із недостовірною запитуваною інформацією, яка скерована не в повному обсязі, без зазначення вжитих заходів впливу під час розгляду звернень до винуватців; зобов'язати МВС України, Департамент персоналу, організації освітньої і наукової діяльності МВС України, Ліквідаційну комісію ГУ МВСУ у Львівській області та ДУ Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області надати повну, точну, ґрунтовну, вичерпну та достовірну запитувану інформацію та відповіді на запити на отримання публічної інформації позивача від 17.12.2020 року до МВС України, Департаменту персоналу, організації освітньої і наукової діяльності МВС України, Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ у Львівській області та від 11.01.2021 року вх.№1 до ДУ Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області із зазначенням вжитих заходів впливу до винуватців протягом п'яти днів з дня набрання рішенням суду у цій справі чинності (законної сили) по результатах розгляду яких скерувати позивачу повну, точну, ґрунтовну, вичерпну та достовірну запитувану інформацію; відповідно до вимог ст. 382 КАСУ встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі шляхом зобов'язання МВС України, Департамент персоналу, організації освітньої і наукової діяльності МВС України, Ліквідаційну комісію ГУ МВСУ у Львівській області та Державну установу Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області з моменту набрання рішенням законної сили у справі подати звіт про виконання рішення суду та за наслідками розгляду звіту про виконання рішення суду у даній адміністративній справі, або в разі неподання такого звіту ухвалою суду встановити новий строк подання звіту та накласти на керівника суб'єкта владних повноважень МВС України, Департаменту персоналу, організації освітньої і наукової діяльності МВС України, Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ у Львівській області та Державної установи Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області, відповідальних за виконання рішення у даній адміністративній справі, штраф в розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за даним клопотанням (яке вважати заявою позивача ) у даному позові, так як на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає у даному позові беззаперечні докази, про які йому відомо, які також достеменно є відомими відповідачам 1, 2, 3, як боржникам, які можуть бути використані судом у задоволення даного позову, так як саме на державу покладено обов'язок дбати та контролювати виконання цього судового рішення, виконання якого може бути злісно проігнороване відповідачами 1, 2, 3, які можуть не подати цього звіту, тому суд, у разі неподання звіту, розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); за результатами розгляду поданого звіту по даній заяві винести ухвалу в даній адміністративній справі про накладення штрафу на керівників Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту персоналу, організації освітньої і наукової діяльності МВС України, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області та ДУ Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області в розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; клопотання про накладення штрафу у даній адміністративній справі на керівників МВС України, Департаменту персоналу, організації освітньої і наукової діяльності МВС України, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області та ДУ Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області вважати заявою позивача , тому половину штрафу стягнути з відповідачів 1, 2, 3 на користь позивача або за ініціативою суду, а іншу до Державного бюджету України; стягнути з керівників МВС України, Департаменту персоналу, організації освітньої і наукової діяльності МВС України, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області та ДУ Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області на користь ОСОБА_1 половину суми накладеного штрафу, який відповідачі мають виплатити позивачу негайно шляхом перерахування на його особову картку Ощадбанку або Приватбанку у разі набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі; з наступного дня після набрання ухвалою законної сили, у відповідності до законних вимог судових рішень без додаткового рішення суду у даній адміністративній справі нарахувати пеню про сплату негайно у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції відповідачами 1, 2, 3; застосувати до МВС України, Департаменту персоналу, організації освітньої і наукової діяльності МВС України, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області та ДУ Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області фінансові щомісячні санкції та щомісячні нарахування 3% річних, пені та інфляційного збільшення боргу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, у відповідності до законних вимог судового рішення у справі, через протизаконне подання неповної, неточної, неґрунтовної, невичерпної, недостовірної запитуваної інформації, яка скерована не в повному обсязі, без зазначення вжитих заходів впливу під час недбалого розгляду звернень до винуватців, аж до моменту цілковитого погашення заборгованості відповідачами 1, 2, 3.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі № 380/1370/21, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить доводи про наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених п.4 ч.4 ст.328 КАС України.
Відповідно до п.4 ч.4 ст.328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 353 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Отже, частиною другою статті 353 цього Кодексу передбачено перелік порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
Скаржник вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилили доводи, дослідження позивача щодо встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також хибно встановили обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів та невідомих мотивів.
Проте, Суд вказує, що самого лише посилання в касаційній скарзі на оскарження судових рішень з підстав, передбачених частиною статті 353 цього Кодексу не достатньо, вказане повинно наводитись у взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Разом з тим, скаржником не вказано в касаційній скарзі, яке саме порушення судами процесуального права може бути підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, не зазначено, які саме докази позивач вважає недопустимими, які саме клопотання позивача були необґрунтовано відхилені судами.
Таким чином, скаржником в касаційній скарзі не зазначено підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі № 380/1370/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Департаменту персоналу, організації освітньої і наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич