28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 521/19561/20
адміністративне провадження № К/9901/26504/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №521/19561/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні за 28 років додаткового, понаднормового страхового стажу другої (нової) пенсії за віком ОСОБА_1 з 1 липня 2020 року відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату другої (нової) пенсії за віком починаючи з 1 липня 2020 року у відповідності до ст.ст. 26, 27, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заподіяну шкоду: нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати його другої пенсії, яка повинна була сплачуватись йому і була недоплачена з 1 липня 2020 року внаслідок протиправної відмови у призначенні другої пенсії, у зв'язку з порушенням строків виплати цих недонарахованих сум пенсії, відповідно до вимог статей 3 та 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з урахуванням сукупного індексу інфляції за період з 1 липня 2020 року на дату виплати (останній місяць запізнення) згідно індексу інфляції визначеного Міністерством статистики та надрукованого у газеті «Урядовий кур'єр»;
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні за 28 років додаткового, понаднормового страхового стажу другої (нової) пенсії за віком ОСОБА_1 з 1 липня 2020 року відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порушенням рівності перед законом та формою прямої дискримінації за певними ознаками працюючого пенсіонера ОСОБА_1 страховим стажем 53 роки, з яким проводяться менш прихильно ніж з особою з загальним стажем 27 років в аналогічній ситуації якому призначається пенсія у розмірі більшому, а працюючому пенсіонеру зі стажем 53 роки призначається не пенсія, а лише доплата за набутий понаднормовий стаж у 28 років в розмірі значно меншим.
Рішенням Одеського окружного адміністративного сулу від 23.03.2021, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.
Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник покликається на наявність підстав передбачених пп. «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Посилання у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №521/19561/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик