27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 340/1721/20
адміністративне провадження № К/9901/25074/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу, рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Кіровоградської обласної прокуратури, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року №89к про звільнення її з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Кіровоградської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02 квітня 2020 року №34 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ; поновити її на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області або на рівнозначній посаді в прокуратурі Кіровоградської області та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02 квітня 2020 року №34 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора». Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року №89к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року. Поновлено позивача на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області з 01 травня 2020 року та стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2020 по 21 січня 2021 в сумі 193575,60 грн, з відрахуванням податків та зборів. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції, абзац четвертий резолютивної частини якого викладено в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді - прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні в Кіровоградській обласній прокуратурі з 01 травня 2020 року». В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року залишено без змін.
06 липня 2021 року Кіровоградська обласна прокуратура надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року. Заявник, посилаючись на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення про неуспішне проходження атестації прокурором та наказ про звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
В якості підстави касаційного оскарження Кіровоградська обласна прокуратура зазначила про неврахування висновку Верховного Суду, висловленого у справі №200/13482/19-а та відсутність висновку Верховного Суду щодо "питання застосування пункту 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, на підставі якого затверджено Порядок 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 11, підпунктів 7, 8 пункту 22 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закон №113-ІХ щодо дискреційних повноважень Генерального прокурора на визначення складу кадрової комісії та внесення відповідних змін, пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 221 щодо ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання меншої кількості балів, ніж було визначено, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закон №113-ІХ як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів".
Надалі, у касаційній скарзі Кіровоградська обласна прокуратура послалася на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та винятковість цієї справи.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
У касаційній скарзі заявник лише цитує окремі положення Закону №113-ІХ та Порядку №221, без конкретизації норм з посиланням на обставини справи, вказує на запровадження реформування системи органів прокуратури, цитує статті Закону України "Про прокуратуру" та описує процедуру проходження прокурорами атестації, проте не зазначає у чому саме полягає неправильність їхнього застосування судами, обмежившись лише доводами про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та винятковості справи, з посиланням на запровадження заходів щодо перезавантаження органів прокуратури, необхідності створення умов для надання можливості доброчесним кандидатам зайняти посади прокурорів тощо. Такі доводи є формальними, оскільки оцінка законності будь-яких рішень, у першу чергу, залежить від дотримання суб'єктом владних повноважень усіх критеріїв, визначених статтею 2 КАС України, що є гарантією правомірності цього рішення.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що під час складання іспиту у відповідній програмі комп'ютерної техніки були допущені помилки і, натиснувши на правильну відповідь, комп'ютерна програма могла зарахувати цю відповідь як правильну так і неправильну, а також відбувалося короткочасне зависання системи, мерехтіння під час надання відповідей, що мало наслідком ненабрання достатньої кількості балів. Водночас відповідачами не спростовані доводи позивача про необ'єктивність проведеного оцінювання через некоректні чи невірні запитання/відповіді та технічні збої, оскільки кадровими комісіями за заявою позивача перевірка не проводилася, вищезазначені обставини, що відбувалися під час іспиту не досліджувалися, та відповідне рішення не приймалося ні Першою, ні Другою кадровою комісіями.
Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди виходили з того, що рішення Кадрової комісії є необґрунтованим, оскільки у протоколі комісії відсутня оцінка наявності або відсутності обставин, на які посилалася позивач і які, на її думку, вплинули на можливість проходження нею атестації.
У касаційній скарзі не наведено жодного аргументу на спростування цих мотивів, а
Водночас посилання заявника на незастосування судами висновків у справі №200/13482/19-а є помилковими, оскільки обставини цієї справи не є подібними до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, Кіровоградська обласна прокуратура не виклала передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права з урахуванням обставин справи, встанговлених судами першої та апеляційної інстанцій не є підставою для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу, рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко