Справа № 638/11569/21
Провадження № 2/638/5119/21
Іменем України
28 липня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі судді Латки І.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Скалига Наталія Анатоліївна, Департамент реєстрації Харківської міської ради,
27 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Скалига Наталія Анатоліївна, Департамент реєстрації Харківської міської ради.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його колишня дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно ухвали судової колегії по цивільним справам Харківського обласного суду від 28 листопада 2000 року у справі № 2292/2000 остання була власником 84/100 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Власником 16/100 частки квартири є ОСОБА_1 . 27 липня 2021 року він звернувшись до нотаріуса та з'ясував, що 21 липня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Скалиги Н.А. із заявою про реєстрацію прав власності на квартиру, власником частки якої є позивач. На підставі чого у ОСОБА_2 з'явилася довіреність від 15 червня 2021 року позивачу невідомо.
Заявник зазначає, що відповідач має намір здійснити відчуження майна, про що свідчить заява від 21 липня 2021 року. Накладання заборони про відчуження майна ніяк не може нанести шкоду відповідачеві, так як це майно знаходиться у його користуванні, та ніяких наслідків майнової шкоди відповідач не понесе.
ОСОБА_1 просив суд заборонити вчинення дій щодо відчуження або будь якого іншого розпорядження квартири за адресом АДРЕСА_1 , інвентарний номер 60386 Р№ 58518, до розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без проведення судового засідання в порядку письмового провадження згідно із ч. 7 ст. 13 ЦПК України.
Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання дій неправомірними.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтував тим, що існує ймовірність того факту, що відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження вказаної квартири, співвласником якої є позивач, що може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Суд зазначає, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При цьому, ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не зазначено докази і не наведено мотиви існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Заява про забезпечення позову, окрім формального посилання на те, що існує досить висока ймовірність того факту, що відповідач може в будь-який момент здійснити відчуження вказаної квартири, що може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, та посилання на загальні норми процесуального права, не містять мотивів співмірності застосування заходів із предметом позову, підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову, підстав обмежень прав та інтересів інших осіб.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в зазначений ним спосіб.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень недійсною, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Скалига Наталія Анатоліївна, Департамент реєстрації Харківської міської ради, відмовити.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 28 липня 2021 року.
Суддя І.П. Латка