27 липня 2021 року
Київ
справа №640/2086/21
адміністративне провадження №К/9901/26728/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі №640/2086/21 за позовом Державного спеціального проектного інституту Міністерства внутрішніх справ України до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
21.07.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 20.07.2021.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з тим, проаналізувавши зміст судових рішень і доводи касаційної скарги, вбачається, що останні є ідентичними до висновків Акта перевірки та апеляційної скарги, натомість, не містять належного обґрунтування в чому саме полягає помилка судів у застосування норм матеріального права або порушенні норм процесуального права.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У цій справі підставами для задоволення позову стали такі висновки судів:
1) висновки відповідача про відсутність дебіторської заборгованості є необґрунтованими, оскільки Господарський суд міста Києва рішенням від 13.03.2013 стягнув з Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» 14400000 грн. Суди зазначили, що ПрАТ «Київміськбуд-1» визнано банкрутом лише згідно з постановою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі № 5011-44/18931-2012. Водночас, суди прийняли до уваги доводи позивача, що сплив позовної давності не припиняє сам факт існування заборгованості, а лише виключає можливість її стягнення в судовому порядку, тому позивач продовжує вказану заборгованість обліковувати на рахунках бухгалтерського обліку, і зазначена дебіторська заборгованість не є списаною.
Міністерство внутрішніх справ України та Прокуратура міста Києва продовжують вживати заходів для повернення у власність позивача нежитлової будівлі й заборгованості в сумі 14400000 гривень, однак, на дату розгляду справи та прийняття рішення, ані кошти, ані будівля позивачем не отримана.
Окрім того, відповідач не надав документів, які б підтверджували прощення боргу та/або списання позивачем заборгованості на користь ПАТ «Київміськбуд-1».
2) за змістом статті 192 Податкового кодексу України (далі - ПК України) коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту здійснюється, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.
Однак, між позивачем та ПрАТ «Київміськбуд-1» не відбувалося зміни компенсації вартості товару, перегляд цін, повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг тощо. ПрАТ «Київміськбуд-1» так і не повернув попередню оплату.
3) нормами Податкового кодексу України не передбачено здійснення коригування податкового кредиту у зв'язку із проведенням інвентаризації та відображення в протоколі інвентаризації дебіторської заборгованості, за якою сплинув строк позовної давності. Тому, суди визнали безпідставними доводи ГУ ДПС, що позивач на порушення пункту 198.3. статті 198 ПК України не відкоригувало податковий кредит в жовтні 2019 року на суму 2400000 грн за результатами проведеної інвентаризаційної комісії від 18.10.2019.
4) пункт 198.3 статті 198 ПК України не містить такої норми, на яку посилається ГУ ДПС, а саме, що «у разі попередньої оплати товарів/послуг, які не були поставлені в межах строку позовної давності, відсутній факт придбання таких товарів/послуг». Тому суди визнали безпідставним висновок відповідача про те, що у разі списання дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок попередньої оплати товарів, які поставлені не були, факт придбання таких товарів (робіт, послуг), як це передбачено пунктом 198.3. статті 198 ПК України, відсутній, та, відповідно, відсутнє право платника податку на податковий кредит за такими товарами.
5) враховуючи те, що Договір про придбання адміністративної (нежитлової) будівлі №30/12 від 30.12.2009, укладений між Позивачем та ПрАТ «Київміськбуд-1», було розірвано рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі №5011-51/9887-2012, яке набрало законної сили 14.04.2013, граничний строк подання декларації з ПДВ за квітень 2013 року сплинув 20.05.2013. Відповідно, закінчення 1095 дня що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації відбулося 20.05.2016, і протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначив суму грошових зобов'язань з ПДВ у спірних правовідносинах. З урахуванням цього, суди дійшли висновку, що відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України позивач є вільним від нарахованого грошового зобов'язання визначеного відповідачем.
У касаційній скарзі ГУ ДПС, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, лише викладає обставини справи та висновки Акта перевірки, формально зазначаючи про неправильне застосування судами пункту 198.3 статті 198 ПК України, що не може свідчити про належне виконання скаржником пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
При цьому, зі змісту судових рішень вбачається, що кожен із вищенаведених п'яти висновків може бути самостійною підставою для задоволення позову, а тому, обґрунтовуючи свою касаційну скаргу виключно незгодою із одним висновком суду унеможливлює встановити взаємозв'язок із вимогами касаційної скарги щодо скасування судових рішень в частині задоволених позовних вимог і ухвалення нового рішення про відмову в позові повністю.
Колегія суддів наголошує, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові обов'язково має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для скасування судових рішень, скаржник зазначає про порушення судами вимог щодо обґрунтованості судового рішення, однак, зазначений пункт як підстава для касаційного оскарження судових рішень регламентує випадок оскарження судових рішень з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України.
Однак, касаційна скарга не містить посилання на жодний з пунктів частин другої та/або третьої статті 353 КАС України.
При цьому, ГУ ДПС посилається на позицію Верховного Суду, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Однак, таких вимог ГУ ДПС не виконало.
Колегія суддів зазначає, що доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Враховуючи, що скаржник у касаційній скарзі лише виклав обставини справи, процитувавши висновки Акта перевірки, а доводи про наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України наведені безвідносно до висновків судів попередніх інстанцій, скаржник повинен надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених в цій ухвалі суду.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі №640/2086/21 за позовом Державного спеціального проектного інституту Міністерства внутрішніх справ України до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко