Справа № 645/2994/21
Провадження № 2/638/5083/21
28 липня 2021 року Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Семіряд І.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Миколаївське», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» про визнання недійсним договору купівлі- продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
07.05.2021 позивач звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з зазначеною позовною заявою.
11.05.2021 ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Миколаївське», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» про визнання недійсним договору купівлі- продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння направлено до Дзержинського районного суду м. Харкова за підсудністю.
В позовній заяві ОСОБА_4 просить визнати недійсним договір купівлі- продажу частки у розмірі 22,5% в статутному капіталі ТОВ сільськогосподарське підприємство «Мелихівське» («Миколаївське», укладений 16.12.2016 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Визнати недійсним договір купівлі- продажу частки в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Агроінвест Холдинг», укладений 15.12.2016 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Витребувати від ОСОБА_3 на корить ОСОБА_1 частку в розмірі 22,5% в статутному капіталі ТОВ сількосподарське підприємство «Миколаївське», частку в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Агроінвест холдинг».
Суддя, дослідивши матеріали справи вважає, що у відкритті провадження слід відмовити у зв'язку з наступним:
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до ч. 1,2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Юрисдикція господарських судів визначена у статті 20 ГПК України, згідно з пунктами 1, 3, 4 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1);
- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3);
- справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (пункт 4).
Відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
Предметом спірних договорів купівлі-продажу є частки у статутному капіталі ТОВ «Миколаївське» та ТОВ «Агроінвест холдинг», тобто відповідні права й обов'язки стосовно участі у діяльності та управлінні Товариств з обмеженою відповідальністю, отриманні прибутку від господарської діяльності, з огляду на що відносини щодо відчуження цих прав за своєю правовою природою є корпоративними відносинами щодо володіння, користування й розпорядження належними корпоративними правами у господарському товаристві.
Відповідно до ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Згідно з ч. 3 ст. 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
За змістом ч.1, 3 ст. 12 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.
За таких обставин у цій справі існує спір, що виник з правочину щодо частки у статутних капіталах товариств з обмеженою відповідальністю, які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України відносяться до юрисдикції господарських судів.
При цьому відповідно до цієї норми процесуального права справи у спорах щодо правочинів, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, незалежно від суб'єктного складу таких справ, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо правочинів, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов'язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
З позовної заяви не вбачається існування між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач), ОСОБА_3 (відповідач) сімейних чи спадкових правовідносин. Отже спірні правовідносини щодо відчуження часток в статутному капіталі ТОВ СП «Миколаївське» та ТОВ «Агроінвестхолдинг» не є пов'язаними ні з сімейними, ні зі спадковими правами та обов'язками учасників справи.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що спір у цій справі щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, що виник між сторонами спірного правочину, виник з корпоративних відносин, є господарсько-правовим і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
На виконання вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 352/395/19 щодо підвідомчості судам цивільної юрисдикції спору у справі про визнання недійсним договору відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
Окрім того, аналогічна за змістом позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі 916/2813/18.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя -
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Миколаївське», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест холдинг» про визнання недійсним договору купівлі- продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Роз'яснити позивачу її право на звернення з зазначеними вимогами до Господарського суду Харківської області в порядку, визначеному ГПК України.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення його відповідної ухвали.
Суддя - І.В Семіряд