26 липня 2021 року
м. Київ
справа №200/7362/20-а
адміністративне провадження №К/9901/25743/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
перевіривши касаційну скаргу виконавчого комітету Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 200/7362/20-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення,
У серпні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Маріупольської міської ради, в якому позивач просив:
- визнати протиправним і скасувати пункт 10 рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 252 від 21 липня 2020 року "Про переоформлення дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та продовження терміну дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя суб'єктами господарської діяльності", з урахуванням змін, внесених пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 29 вересня 2020 року № 361 "Про внесення змін до рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21 липня 2020 року № 252" до додатку 13 до рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 252 від 21 липня 2020 року;
- визнати протиправними і скасувати пункти 14 і 15 рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 252 від 21 липня 2020 року "Про переоформлення дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та продовження терміну дії дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя суб'єктами господарської діяльності" в частині здійснення в них посилань на додаток 13 до рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 252 від 21 липня 2020 року, з урахуванням змін, внесених пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 29 вересня 2020 року № 361 "Про внесення змін до рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21 липня 2020 року № 252" до додатку 13 до рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 252 від 21 липня 2020 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, позов задоволено.
09 липня 2021 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст. 330 КАС України колегія суддів приходить до висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Колегія суддів наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Із аналізу наведених положень процесуального закону в їхньому логічному взаємозв'язку можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, які ухвалені у справах, що не є справами незначної складності відповідно до закону, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом у процесі його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
Беручи до уваги зміни до КАС України, що внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює взяття її до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі, щодо якої розглядається питання про відкриття касаційного провадження, заявник взагалі не зазначає та не обґрунтовує підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати особа, яка подає касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Окрім того, за правилами, встановленими частинами першою-третьою статті 329 КАС України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на підставі частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач посилається на те, що вже звертався з касаційною скаргою до Верховного Суду і ухвалами цього суду від 08 квітня 2021 року та 15 червня 2021 року повернуто касаційні скарги скаржнику, оскільки вони не відповідали встановленим процесуальним вимогам. Просить поновити пропущений строк, оскільки повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторно звернутися до суду касаційної інстанції.
Перевіривши доводи поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, наведені в клопотанні, колегія суддів приходить до висновку, що наведені скаржником обставини та надані на їх підтвердження докази не дають підстав для поновлення строку з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Тобто, початок перебігу тридцятиденного строку на касаційне оскарження судового рішення відліковується від дати складання повного тексту такого судового рішення, а за умов, передбачених частиною другою статті 329 КАС України строк підлягає безумовному поновленню у разі подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.
Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова суду апеляційної інстанції прийнята 16 грудня 2020 року. жовтня 2020 року. При цьому, касаційну скаргу подано до суду касаційної інстанції 09 липня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Так, скаржник звертався до Верховного Суду у 2021 році з касаційною скаргою і ухвалою від 08 квітня 2021 року суд касаційної інстанції на підставі пункту 1 ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст.332 КАС України оскільки, особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, у встановлений судом строк. При повторному зверненні відповідача із касаційною скаргою ухвалою від 15 червня 2021 року Верховний Суд повернув касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України, оскільки встановив, що вона не підписана (подана) особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховний Суд підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони й пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об'єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на оскарження судового рішення в касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Також, слід зазначити, що попереднє звернення з касаційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою і в жодному разі не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, неодноразове повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Визнати неповажними підстави пропуску виконавчим комітетом Маріупольської міської ради строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №200/7362/20-а.
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 200/7362/20-а - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом зазначення підстав для касаційного оскарження, передбачених частинною четвертою статті 328 КАС України із належними обґрунтуваннями та подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для його поновлення, підтвердивши їх належними та допустимими доказами.
Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду