Справа № 344/3370/21
Провадження № 2/344/2239/21
27 липня 2021 м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Кузнєцової С.В., Горайської Ю.В.,
представника позивача - адвоката Деренько С.В.,
представника відповідача - адвоката Сікомаса С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах, -
04.03.2021 позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить : в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №490/142-05 від 23.11.2005, яка складає 211 757,95 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно : квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предметів іпотеки на прилюдних торгах, за початковою ціною визначеною на підставі оцінки предметів іпотеки, що становить 301 294 грн., також просить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3176,37 грн.
В обґрунтування позову вказує на те, що 23.11.2005 між ОСОБА_1 та ПАТ « УкрСиббанк» було укладено кредитний договір №490/142-05 на суму 16 500 доларів США, зі сплатою 12,5 % річних та кінцевим терміном повернення 20.11.2026, де позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та Додатком №1 до нього - «Графіком погашення кредиту».
Банк свої зобов'язання виконав належним чином.
Разом з тим, 23.11.2005 ОСОБА_1 уклав з ПАТ « УкрСиббанк» договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Р.М. за реєстровим №4185, відповідно до якого передав квартиру АДРЕСА_1 , якою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором.
12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено договір факторингу №1 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки №5207-5208, де ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової та майнової вимоги, зокрема і за вищевказаними договорами.
При цьому, зазначає, що в порушення умов кредитного договору, а також чинного законодавства, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 25.02.2021 сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» за кредитним договором №490/142-05 від 23.11.2005 становить 211 757,95 грн.
Відповідно до звіту висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки від 24.02.2021, складеного суб'єктом оціночної діяльності, заставленого майна - вказаної вище квартири, ринкова вартість - 10 800 доларів США, що за курсом НБУ на дату оцінки, відносно гривні еквівалентно - 301 294 грн.
Зобов'язання за договором належним чином не виконуються, тому ТОВ « КЕЙ-КОЛЕКТ», як іпотекодержатель має беззаперечне право, на задоволення вимог ( звернення стягнення на предмет іпотеки), за рішенням суду шляхом продажу на прилюдних торгах.
Також, зазначено, що норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, даного, як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, так як спірне майно не використовується як місце постійного проживання, загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 140 кв.м. ( для квартир).
09.03.2021 у справі відкрито провадження, вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23.03.2021.
19.04.2021 від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, як наслідок відмови у позові. В обґрунтування такої зазначено, що в січні 2012 року Пославський звернувся у відділення ПАТ «УкрСиббанк» з метою отримання довідки про стан заборгованості. Однак, йому повідомили, що заборгованість передана ТОВ «Кей-Колект». При цьому офіційних повідомлень про таке він неотримував, тому йому не було відомо про зміну реквізитів та процентів. Всі платежі він здійснював в порядку та строки, передбачені договором. Крім того, вважаючи незаконною уступку вимог по кредитному договору, ОСОБА_1 звернуся до правоохоронних органів. Після чого, ПАТ « УкрСиббанк» листом від 07.09.2012 повідомив ОСОБА_1 про відступлення вказаних прав вимог на підставі договору факторингу №1 від 12.12.2011.
Від дня видачі кредиту і по жовтень 2013 ОСОБА_1 здійснював оплату по кредитному договору на користь ПАТ «УкрСиббанк», що підтверджується відповідними фіскальними документами.
У грудні 2013 ОСОБА_1 отримав листа ТОВ « Укрборг» від 27.12.2013, в якому дане товариство як повірений ТОВ «Кей-Колект» повідомило про наявність перед ТОВ «Кей-Колект» боргу за кредитним договором в розмірі 10386,96 дол. США, з яких 10279,23 доларів США заборгованість по основному боргу, 107, 73 долари США заборгованість по процентах.
Відтак ТОВ « Кей- Колект» з моменту отримання від ПАТ «УкрСиббанк» прав кредитора по кредитному договору №490/142-05 від 23.11.2005 неправомірно нараховувало проценти за користування кредитом, зарахувавши частину сплачених ним щомісячних платежів в рахунок процентів, не направляючи при цьому кошти на погашення основного боргу.
Дані обставини встановлені рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.12.2015 у справі №344/17789/14-ц, яким зобов'язано ТОВ «Кей-Колект» здійснити перерахунок грошових внесків, здійснених 13.12.2011 по 28.11.2013 позичальником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2 по вказаному кредитному договору та зарахувати в рахунок погашення кредиту по кредитному договору коштів в розмірі 4327,81 доларів США, внесені позичальником та поручителем.
У січні 2015 ТОВ «Кей-Колект» звернулося до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості в розмірі 10386,96 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 134521,52 грн., та стягнення 1345,22 грн. витрат по оплаті судового збору. Такий позов ухвалою Івано-Франківського міського суду від 30.09.2016 у справі №344/342/15-ц залишено без розгляду.
Таким чином, вважає, що ТОВ « Кей-Колект» як кредитор скористався своїм правом на дострокове стягнення, передбаченим ст. 1050 ЦК України, змінивши строк виконання зобов'язання. Відтак в момент пред'явлення позову у банку як у кредитора у кредитному зобов'язанні виникло право вимоги. Тому нарахування процентів та неустойки за період з дати пред'явлення позову (14.01.2015), залишеного без розгляду по дату розрахунку зазначену у позові в даній справі є незаконним.
Вказує, що вимоги ТОВ «Кей -Колект» про стягнення заборгованості по кредитному договору заявлені з пропуском строків позовної давності, передбаченого ст.ст. 257, 258 ЦК України, що має наслідком відмови у позові ( а.с.64-66).
14.05.2021 позивачем подано заперечення на заяву відповідача. Зокрема зазначено, що ОСОБА_1 регулярно прострочував платежі по кредиту, що вбачається з довідки- розрахунку, така прострочена заборгованість на дату відступлення прав вимог склала 254,75 дол США. Про відступлення прав вимог відповідача та його дружину ( поручителя) було повідомлено належно, що свідчить Список згрупованих рекомендованих відправлень, де зазначені реквізити для сплати заборгованості, які залишені без змін. З моменту укладення 12.12.2011 договору відступлення прав вимог, позивач не здійснював жодних нарахувань по відсоткам /штрафних санкціях, про що свідчить довідка-розрахунок.
Просить врахувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верхового Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, за якою саме собою набрання законної сили рішенням суду про стягнення заборгованості з боржника або поручителя за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, а ні договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Твердження відповідача про те, що вимоги про стягнення заборгованості заявлені з пропуском строку позовної давності, однак ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не про стягнення заборгованості.
Окрім того, зазначено, що залишення позову без розгляду не зупиняє строк позовної давності, та відповідно такий строк і не розпочинається, з огляду на те, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не направляло жодних вимог відповідачу, не заявляло про дострокове стягнення, що чітко передбачено договором ( а.с. 85-88).
01.06.2021 було проведено та закрито підготовче судове засідання.
Представник позивача - адвокат Деренько С.В. позовні вимоги підтримала з мотивів, які викладені у позові, заперечені на заяву, просила позов задоволити. Підстав для застосування строку позовної давності немає, оскільки кредитодавець чи ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ніколи не заявляли про дострокове повернення всієї суми заборгованості.
Представник відповідача -адвокат Сікомас С. просив у позові відмовити, застосувавши строк позовної давності, оскільки у 2015 році позивач звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості достроково змінив строк виконання зобов'язань.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку :
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 23.11.2005 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» ( АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №490/142-05, за яким ОСОБА_1 отримав від банку 16 500 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день укладення договору складає 83 325 грн. з терміном кредитування до 20.11.2026 ( п.1.1., п. 1.2.1. Договору) із процентною ставкою в розмірі 12,5 % річних ( п.1.3.1 Договору) ( а.с. 4-7).
Відповідно до п. 1.2.2. позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі у терміни, вставлені графіком погашення кредиту, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди або до вказаного терміну відповідно до умов розділу 11 такого договору на підставі будь -якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10, 5.11., 7.4., частини 2 п. 9.2. цього договору.
Позичальник повинен повернути основну суму кредиту на відповідний рахунок в Івано-Франківському управлінні ЗРД АКІБ «УкрСиббанк».
За п. 1.4. цільовим призначенням кредиту є придбання нерухомості на вторинному ринку : однокімнатної квартири в АДРЕСА_2 , загальною площею 30, 1 кв.м.
Даний кредит забезпечений іпотекою вказаної квартири та порукою дружини ОСОБА_2 ( п.2.1.), а також всім належним майном і коштами, на яке може бути звернуто стягнення в порядку, установленому законодавством ( п.2.2).
Так, зокрема, за п. 2.3. у випадку невиконання позичальником умов цього договору про надання забезпечення належного виконання зобов'язань за цим договором, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обов'язковим до повернення в порядку встановленому розділом 11 цього договору, що в свою чергу відповідає також п. 5.5.
Згідно з п.9.1. Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед банком за цим договором проводиться шляхом стягнення з поручителя чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та/або активи ( кошти і майно) позичальника на вибір банку.
Відповідно до абзацу 2 п.11.1 в будь -якому випадку новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику цінним листом чи кур'єром ( п. 11.2.) ( а.с.7).
23.11.2005 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Басай Р.М., р. №4186/78, договір іпотеки - житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 ( п.1.4.), за домовленою вартістю - 22 124 долари США, що по курсу НБУ на день укладення договору складає 111 726,20 грн. ( п. 1.1)
Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором №490/142-05, від 23.11.2005 та за Додаткової угодою ( п.1.2.) ( а.с.8-9).
У разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами ( п.2.1.1).
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки (2.1.1.).
Згідно з п.2.1.2. іпотекодержатель зобов'язаний повідомити іпотекодавця про відступлення прав за цим договором іпотеки чи за кредитним договором.
Саме за наявності таких обставин (п.2.1.1.-п.2.1.2) та зокрема, за порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором, здійснюється звернення стягнення, окрім інших підстав ( п.4.1.)
Разом з тим, у випадках, передбачених п.2.1.1.-п.2.1.2 іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно ст. 55 Закону України « Про іпотеку». Суд зауважує, що така норма передбачає позасудове врегулювання на підставі договору і не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Звернення стягнення здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду (п.4.2.)
Відповідно до п. 4.5. звернення стягнення за рішенням суду здійснюється відповідно до законодавства.
Договір діє з моменту державної реєстрації та до поновного виконання зобов'язань, що забезпечені іпотекою за цим Договором ( п.6.1).
12.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1, за яким останнє набуло право вимоги виконання від боржників і гарантів усіх зобов'язань за первинними договорами та договорами забезпечення (п.3.1) ( а.с. 28-30), зокрема і за вищевказаними договорами згідно з додатком №1 до договору факторингу ( а.с. 31).
Разом з тим, 12.12.2011 між такими ж сторонами укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., р. №5207-5208, згідно з додатком, де зазначені вищевказані договори ( а.с. 32-34).
Повідомлення про відступлення прав вимог від 15.12.2011 згідно зі списками згрупованих рекомендованих відправлень (листи рекомендовані) АТ «Укрсиббанк» 24.12.2011 надіслало ОСОБА_1 ( дані під №3 списку №039150801044 -а.с.94) та ОСОБА_2 ( дані під №28 списку №0391500801046 -а.с.95). Разом з тим, вказано, що банківські реквізити для сплати заборгованості в розмірі 12282,33 доларів США, залишаються без змін ( а.с. 96-97).
Згідно з заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.12.2015 у справі №344/17789/14-ц, яке набрало законної сили 05.01.2016 позов ОСОБА_1 до ТОВ « Кей-Колект», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ « УкрСиббанк» задоволено - зобов'язано ТОВ «Кей-Колект» здійснити перерахунок грошових внесків, здійснених з 13.12.2011 по 28.11.2013 позичальником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2 по кредитному договору №490/142-05, від 23.11.2005 та зарахувати в рахунок погашення кредиту по такому кредитному договору кошти в розмірі 4 327, 81 доларів США, внесені позичальником та поручителем ( а.с. 67-69).
Згідно з відміткою штампу вхідної кореспонденції ТОВ « КЕЙ-КОЛЕКТ» 14.01.2015 звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №490/142-05 від 23.11.2006 станом на 01.12.2013, а саме : основної суми кредиту -10279,23 доларів США, що станом на 14.10.2014 складає -133126,31 грн.; заборгованість за процентами -107,73 доларів США, що складає -1395 грн. ( а.с. 70-73).
Серед вказаного, в такій позовній заяві на третьому аркуші першого абзацу зазначено про «вимогу кредитора достроково повернути кредит в повному обсязі», в змісті другого абзацу зазначено, що відповідачу було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви, така вимога виконана не була ( а.с.72).
Така позовна заява ухвалою Івано-Франківського суду Івано-Франківської області у справі №344/342/15-ц 30.09.2016 залишена без розгляду у зв'язку з неявкою представника позивача. Ухвала набрала законної сили 07.11.2016 ( а.с. 75).
Згідно з довідкою- розрахунком за №732161/1 від 29.04.2021 залишку заборгованості боржника ОСОБА_1 за договором №490/142-05 від 23.11.2005 станом на 29.04.2021 становить : 7399,86 доларів США - заборгованість за основним боргом, що еквівалентно 205 617,69 грн., 176,66 доларів США- заборгованість за відсотками, що еквівалентно 4908,80 грн., а всього 7576,52 доларів США, що еквівалентно 210 526, 49 грн. ( а.с. 90).
Згідно з детальним розрахунком за такою довідкою ( а.с. 91-93), станом на день відступлення прав вимог, 12.12.2011, заборгованість за тілом кредиту становить - 12 105, 67 доларів США, відсотки 176,66 доларів США. Після вказаної дати нарахуванням заборгованості здійснюється в бік зменшення, а саме станом на 28.11.2013 така становить 7576,86 доларів США , після чого нарахування, платежі, зарахування не здійснюються. Станом на 29.04.2021 зазначена - 7399,86 доларів США як тіла кредиту.
Так, відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України «Про іпотеку»).
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2)продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 цього Закону).
У частині першій статті 17 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Матеріалами справи підтверджується факт того, що у позичальника ОСОБА_1 перед банком існує заборгованість за вищевказаним кредитним договором, яка ним добровільно не сплачується.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду України.
ОСОБА_1 заявив про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог про звернення стягнення.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами ч. 3 та ч. 4 ст.267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1ст.257 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.
Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
При цьому ч.1 ст. 575 ЦК України визначає іпотеку як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Вказаний перелік не є вичерпним, адже вказана норма матеріального закону передбачає припинення права застави також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 28 Закону України «Про заставу» передбачено також припинення застави при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави, та в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). За зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі (за періодичними платежами з моменту несплати окремого платежу) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (ст.1050 ЦК України).
Такий правовий висновок сформований у ряді постанов Верховного Суду України,зокрема у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-3116цс16 Верховний Суд України зазначив, що пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту кредитор згідно ч.2 ст.1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
У даному випадку встановлено, що відповідно до умов кредитного договору кінцевий термін повернення коштів було визначено сторонами 20.11.2026.
Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор (банк), відповідно 14.01.2015, зазначивши в такій про надсилання вимоги боржнику, до приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив порядок, умови та строк виконання основного зобов'язання.
Будь-яких платежів на погашення заборгованості за кредитним договором після 2013 року ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 не здійснено, що фактично не оспорюється й самим позивачем.
Із позовною заявою у цій справі про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулися до суду - 04.03.2021, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач ОСОБА_1 .
Таким чином, через пропуск строку позовної давності банк втратив право задоволити свої майнові вимоги за рахунок іпотечного майна, яким забезпечено таке зобов'язання, стороною відповідача не надано жодного доказу існування майнових вимог поза строками такої давності, чи не врегульованих кредитних зобов'язань між сторонами.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року справа № 904/3405/19 провадження № 12-50гс20 зазначено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19, пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19, пункт 28).
«За своєю правовою природою залишення позову без розгляду є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею 227 ГПК України недоліків або дій цієї особи. При цьому особа може повторно звернутись до суду з такими ж вимогами». Серед таких підстав у вказаній нормі ГПК, які і у ЦПК, зокрема зазначено про неявку позивача, як підставу для залишення позову без розгляду, що має місце в даному випадку» ( постанова Великої Палати Верховного Суду 29 червня 2021 року справа № 904/3405/19 провадження № 12-50гс20).
Перебіг позовної давності обчислюється за загальним правилом від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
Разом з тим, постановою Верхового Суду від 21.07.2021, справа №352/969/13-ц, у подібних правовідносинах, де мало місце звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлено, що визначили у кредитному договорі право банку вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів; мала місце переуступка прав вимог, ухвалою суду про стягнення заборгованості з позичальника, позов було залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача. Також, встановлено, що вимога банку від жовтня 2009 року про виконання порушеного зобов'язання за кредитним договором не була виконана, банк, реалізувавши своє право на дострокове повернення кредиту, змінив строк виконання основного зобов'язання (частина друга статті 1050 ЦК України). Позов у справі, що переглядався, подано у квітні 2013 року, тобто з пропуском позивачем визначеного статтею 257 ЦК України строку позовної давності, що відповідно частини четвертої статті 267 ЦК України стало підставою для відмови у задоволенні позову.
Так, представник позивача, заперечуючи підстави для застосування строку позовної давності посилається на висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.
При цьому у такій постанові зазначено : «Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати ( п. 51). Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення ( п. 52)».
Разом з тим, Великою Палатою зазначено, що вирішуючи спір у справі, що розглядається, зазначив, що « умови додаткових угод до договору поруки свідчать про те, що встановлено строк повернення заборгованості до 04 грудня 2008 року, або в інший термін погашення у випадках, передбачених додатковою угодою; з матеріалів справи не вбачається, що сторони узгодили інший термін погашення заборгованості. Порука має акцесорний характер та припинилась після припинення забезпеченого нею зобов'язання. ( п.76) Настання строку повернення заборгованості не тягне припинення зобов'язання. Висновок про припинення забезпеченого порукою зобов'язання суди не обґрунтували ( п. 77).»
У даному випадку йде мова про зміну строку виконання зобов'язання, що чітко прописано в кредитному договорі в розділі 11, і звертаючись з позовом про стягнення заборгованості 14.01.2015, позивач зазначив про дострокове повернення кредиту та вимогу, яка на дату подання позовної заяви виконаною не була. Зокрема, у абзаці першому третього аркуша позовної заяви, йде мова про реалізацію за вимогою кредитора дострокового повернення кредиту в повному обсязі ( а.с. 72), що з поміж іншого, судом було також встановлено вище. Таким чином позивач змінив строк виконання зобов'язань, який настав зі спливом 14 днів після невиконання боржником такої вимоги. Так, як вже встановлено, в абзаці 2 п.11.1 в будь - якому випадку новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику цінним листом чи кур'єром ( п. 11.2.) ( а.с.7).
Таким чином твердження представника позивача про те, що ТОВ « КЕЙ-КОЛЕКТ» ніколи не заявляло боржнику про дострокове стягнення всієї суми кредиту визначену розділом 11 кредитного договору способом, є неспроможними на існування.
Належного спростування встановленим судом фактам представником позивача не надано, відповідно настала договірна підстава для виконання зобов'язання і як наслідок законна підстава - для застосування строку позовної давності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.
Відповідно до ст.141 ЦПК України у випадку відмови у позові, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі та керуючись ст.ст.12,13,81,247,259, 263,265,268,273,354-355 ЦПК України суд,-
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах -відмовити.
Згідно із статтею 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ : 37825968; юридична адреса :01042, м. Київ вул. Іоана Павла ІІ, будинок, 4/6, корпус «В», поверх 4, каб. 402;
Відповідач : ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса : АДРЕСА_3 ;
Третя особа : ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків:невідомо; адреса : АДРЕСА_3 ;
Рішення складене у повному обсязі 28.07.2021.
Суддя Кіндратишин Л.Р.