Справа № 344/18044/20
Провадження № 2/344/1846/21
21 липня 2021 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
секретаря судового засідання - Дементьєвої А.О.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1 \
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - адвоката Кузів Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
28 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач вказує, що володіє земельною ділянкою для ведення садівництва, що знаходиться на території Крихівецької сільської ради, АДРЕСА_1 , площею 0,0485 га, кадастровий номер 2610192001:25:001:0297. По сусідству з ним проживає відповідач ОСОБА_2 , який є власником сусідньої земельної ділянки. Відповідач у березні 2018 року самовільно встановив металеву огорожу на земельній ділянці загального користування, що, відповідно до акту про право власності на землю, є спільною дорогою та межею між їхніми ділянками, і як наслідок вчинив позивачу перешкоди та позбавив можливості використовувати в'їзд та прохід до власної садиби по вказаній земельній ділянці. Позивач неодноразово звертався зі скаргами до сільського голови Крихівецької сільської ради. Проте, незважаючи на вимоги до відповідача щодо звільнення земельної ділянки загального користування від огорожі, а також вимоги Виконавчого комітету Крихівецької сільської ради, відповідач так і не здійснив демонтаж огорожі. Самовільне встановлення огорожі створює позивачу перешкоди для користування земельною ділянкою загального користування (дорогою) за адресою: АДРЕСА_1 , що полягають у неможливості в'їзду та виїзду особистого автомобіля, проходу до садиби. Позивач вважає, що відповідач фактично на свій розсуд без відповідних дозвільних документів змінив функціональне призначення земельної ділянки загального користування між їхніми садибами. За таких обставин позивач просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення самовільно збудованої огорожі.
Ухвалою суду від 30 грудня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 04 березня 2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження по вказаній цивільній справі.
08 квітня 2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовна заява є необґрунтованою, а позовні вимоги - такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав доказів які б свідчили, що його право на земельну ділянку порушено, відсутні докази, що саме відповідач порушив право користування земельною ділянкою, також відповідачем не надано доказів того, що саме ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивачу (а.с. 50-51).
Ухвалою суду від 09 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
25 травня 2021 року до суду позивачем подано відповідь на відзив, в якому вказує, що факт самовільно встановленої огорожі підтверджується Виконавчим комітетом Крихівецької сільської ради, комісією Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, добровільним демонтажем ОСОБА_2 огорожі (а.с.71-72).
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_3 на підставі рішення Крихівецької сільської ради народних депутатів 14 сесії від 27 березня 1997 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,04 га, що розташована на території Крихівецької сільської ради, для ведення садівництва у Садівницькому товаристві «Прикарпаття» (а.с.8).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, земельна ділянка для індивідуального садівництва площею 0,0484 га, розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, «Прикарпаття» садівницьке товариство, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с.9).
Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 серпня 2012 року, спадкоємцем майна зазначеного у цьому свідоцтві ОСОБА_4 , 1938 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з права на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0485 га, що знаходиться на території Крихівецької сільської ради, садівниче товариство «Прикарпаття» (а.с.10).
Для садово-огородньої ділянки ОСОБА_1 був встановлений план меж (а.с. 10-11).
01 жовтня 2018 року Крихівецькою сільською радою ОСОБА_1 була дана відповідь про те, що Сільською радою було направлено листа ОСОБА_2 з зобов'язанням привести розміри власної земельної ділянки строго у відповідність до Державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.13).
Крихівецькою сільською радою на адресу ОСОБА_2 надісланий лист, що отриманий особисто адресатом 22 грудня 2018 року (а.с. 16).
03 січня 2019 року Крихівецькою сільською радою ОСОБА_2 було направлено лист, в якому повторно зобов'язують його провести розміри своїх земельних ділянок у відповідності до документів на право приватної власності в АДРЕСА_3 та звільнити дорогу загального користування від огорожі в термін до 25 січня 2019 року. В разі невиконання вказаного зобов'язання на черговому засідання адміністративної комісії його буде притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.14).
10 січня 2019 року ОСОБА_1 надана відповідь Крихівецькою сільською радою про те, що ОСОБА_2 було запрошено на засідання адміністративної комісії, що відбулося 27 грудня 2018 року, проте він на комісію не з'явився, направлено повторного листа з зобов'язанням привести розміри своїх земельних ділянок у відповідності до документів на право приватної власності в АДРЕСА_3 та звільнити дорогу загального користування від огорожі в термін до 25 січня 2019 року (а.с.15).
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_2 на підставі рішення Крихівецької сільської ради народних депутатів 14 сесії від 27 березня 1997 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0440 га, що розташована на території Крихівецької сільської ради, для ведення садівництва у Садівницькому товаристві «Прикарпаття» (а.с.52).
16 квітня 2021 року ОСОБА_1 звертався з заявою до Івано-Франківського міського голови стосовно самовільного встановлення огорожі ОСОБА_2 на земельній ділянці по АДРЕСА_3 (а.с.61).
27 квітня 2021 року ОСОБА_1 дана відповідь Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, в якій зазначається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки в Садівничому товаристві «Прикарпаття». Батько власника сусідньої земельної ділянки ОСОБА_2 перегородив частину земельної ділянки комунальної власності, чим обмежив ОСОБА_1 підхід до його власної земельної ділянки. В результаті спілкування з двома власниками земельного конфлікту ОСОБА_2 було демонтовано самовільно встановлену огорожу, забезпечивши при цьому вільний доступ ОСОБА_1 до своєї земельної ділянки. Таким чином, земельний спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був вирішений на місці (а.с.73).
Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, ОСОБА_5 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 2610192001:25:001:0055, площею 0,0428, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.74).
Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 2610192001:25:001:0297, площею 0,0484, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада, с.Крихівці, Садівниче товариство «Прикарпаття», (а.с.75).
Як вбачається з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 2610192001:25:001:0476, площею 0,044, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.76).
Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 2610192001:25:001:0179, площею 0,049, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.77).
З фото публічної кадастрової карти та геодезичної зйомки від 30 червня 2005 року вбачається, що між земельною ділянкою ОСОБА_1 та земельними ділянками ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 розташована земельна ділянка загального користування (спільна дорога) (а.с.78-79).
Згідно фото, ОСОБА_2 здійснюється демонтаж огорожі (а.с.80-81, 93-97).
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України встановлено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Конституцією України (статтею 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частина перша статті 316 Цивільного кодексу України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності з положеннями статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За змістом статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до частини четвертої статті 35 Земельного кодексу України, до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.
Статтею 91 Земельного кодексу України встановлені обов'язки власників земельних ділянок. Так, власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
Згідно статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 2610192001:25:001:0297, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада, с.Крихівці, Садівниче товариство «Прикарпаття», а відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 2610192001:25:001:0476, за адресою: АДРЕСА_2 .
Між цими земельними ділянками знаходиться земельна ділянка загального користування, якою користуються як позивач, так і відповідач.
Вхід на земельну ділянку позивача здійснюється саме через земельну ділянку загального користування, що підтверджено у судовому засіданні сторонами.
Земельною ділянкою загального користування позивач на час розгляду справи не має можливості користуватися, оскільки була збудована огорожа, що перешкоджає вільному доступу по цій земельній ділянці.
За таких обставин позивач звернувся до суду з негаторним позовом, підставою для подання якого є вчинення дій, що ускладнюють здійснення власником повноважень користування земельною ділянкою.
Правовідносини, що виникли між сторонами, мають триваючий характер і наявні в момент подання позову до суду та розгляду даної справи.
Доводи відповідача про те, що він не встановлював огорожу, оскільки дана огорожа встановлена на земельній ділянці його сина, тому належним відповідачем по справі є син, спростовуються тим, що син відповідача ОСОБА_5 , проживаючи тривалий час у Польщі, надає вказівки своєму батькові щодо встановлення огорожі, а сам відповідач має доступ до земельної ділянки свого сина, що підтвердив відповідач у судовому засіданні.
Також відповідач у судовому засіданні підтвердив той факт, що він самостійно демонтував огорожу в квітні 2021 року, що також підтверджується фотографіями, долученими до матеріалів справи (а.с.80-81, 93-97). а потім за дорученням свого сина поставив її на місце, де вона і перебуває на час розгляду цієї справи.
Крім того, факт самовільно встановленої огорожі підтверджується листами Крихівецької сільської ради, адресованими ОСОБА_2 , про зобов'язання останнього провести розміри своїх земельних ділянок у відповідності до документів на право приватної власності в АДРЕСА_3 та звільнити дорогу загального користування від огорожі (а.с.14-16), та відповіддю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради про демонтаж ОСОБА_2 самовільно встановленої огорожі, забезпечивши при цьому вільний доступ ОСОБА_1 до своєї земельної ділянки (а.с.73).
Таким чином, в процесі слухання справи встановлено, що право позивача на вільне користування своєю земельною ділянкою та земельною ділянкою загального користування порушене та підлягає захисту.
Відповідачем жодних доказів, які спростовують встановлення ним огорожі, суду не надано.
Згідно статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 Цивільного процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, тому позов підлягає задоволенню повністю.
На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 41, 129 Конституції України, статей 15, 16, 316-319 Цивільного кодексу України, статей 35, 91, 152 Земельного кодексу України, керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задовольнити у повному обсязі.
Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення самовільно збудованої огорожі.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 липня 2021 року.
Повний текст рішення складений 28 липня 2021 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Суддя Мелещенко Л.В.