Справа № 344/11653/21
Провадження № 1-кс/344/4622/21
28 липня 2021 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, скасування підозри та зобов'язання слідчого, прокурора вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату і час повідомлення про підозру ОСОБА_5 у рамках кримінального провадження № 120 210 950 100 000 64 від 19.01.2021,-
В провадження суду надійшла зазначена скарга, в якій скаржник просить слідчого суддю скасувати повідомлення про підозру від 22.04.2021 та зобов'язати слідчого, прокурора вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату і час повідомлення про підозру ОСОБА_5 у рамках кримінального провадження № 120 210 950 100 000 64 від 19.01.2021
Адвокат в судовому засіданні підтримав доводи скарги та прохав скаргу задовольнити, а слідчий в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги.
Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали судового провадження за скаргою, матеріали кримінального провадження приходжу до наступного висновку.
Згідно із ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Згідно до ч.1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
У відповідності до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно із ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій, і уповноважений, серед іншого, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.
При цьому прийняттю будь-якого процесуального рішення слідчим та прокурором передує всебічне, повне та неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінка слідчим і прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
В той же час слідчий під час розгляду даної скарги зазначив, що фактично особистого вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_5 не відбулося, оскільки від його отримання ОСОБА_5 відмовилася, від проставлення свого підпису в повідомленні про підозру відмовилася, про що і вказано у підозрі та зафіксовано в присутності понятих.
Щодо мотивів скарги про виключення з ЄРДР відомостей про дату і час повідомлення про підозру, то слід вказати таке.
Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру. Так, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Із змісту ч. 1 цієї статті випливає, що письмове повідомлення про підозру слідчий або прокурор повинні вручати безпосередньо тій особі, яка зазначена в повідомленні, а в разі неможливості безпосереднього вручення письмового повідомлення про підозру зазначеній у ньому особі слідчий або прокурор повинні використовувати інші способи, передбачені КПК України для вручення повідомлень (тобто в порядку глави 6 КПК України, а саме статей 135-136 КПК України )
Такими способами може бути, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, по телефону або телеграмою чи іншим чином.
Належним підтвердженням також за змістом ч.1 ст. 136 КПК України буде ознайомлення особою зі змістом іншим шляхом, який містить будь-які інші дані, які підтверджують факт ознайомлення особи з її змістом. Таким підтвердженням і буде оголошення особі повідомлення про підозру шляхом зачитування його вголос за участю понятих, які своїми підписами підтверджують про відмову підозрюваного від підпису та отримання письмового повідомлення про підозру.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.
Зокрема, частинами 1-3 ст. 276 КПК України визначено вичерпний перелік підстав, при яких в обов'язковому порядку здійснюється повідомлення про підозру та осіб, яким надано право вручати особі повідомлення про підозру, до яких відносяться також слідчий чи прокурор.
Відповідно до ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно із ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію, яке повинно мати певну форму і зміст, згідно до вимог ст. 112 КПК України, та здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, тобто за правилами здійснення виклику.
У відповідності до ч. 1 ст.136 КПК України встановлено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Згідно до вимог ч.4 ст. 278 КПК України передбачено, що дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому, як вбачається з представлених матеріалів провадження № 120 210 950 100 000 64 від 19.01.2021 відомості про повідомлення про підозру ОСОБА_5 у рамках даного кримінального провадження до ЄРДР внесено, проте у витягу з ЄРДР не відображається дата та час повідомлення про підозру, на що в судовому засіданні слідчий підтвердив факт внесення та зазначення таких відомостей у ЄРДР, і наявність таких відомостей у ЄРДР не спростована, а сам по собі витяг з ЄРДР, як вказав Верховний Суд в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 761/28347/15-к, що згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України не є процесуальним джерелом доказів, оскільки реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру.
Згідно із ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому, «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»).
Отже, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що обвинуваченим (підозрюваним) у вчиненні кримінального правопорушення є особа, відносно якої фактично розпочато досудове слідство, з моменту офіційного доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння.
Згідно із ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 зазначеного Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
ОСОБА_5 повідомлено про підозру 22.04.2021 у порядку встановленому КПК України, і таке вручення/оголошення не слідчим, який документально оформив цей процесуальний документ, а іншим слідчим уповноваженим на проведення досудового розслідування не є порушенням її прав, що узгоджується із правовою позицією ВП ВС в постанові №536/2475/14-к, де висвітлено правовий висновок про вручення тексту повідомлення про підозру судді іншим суб'єктом.
Зокрема ВП ВС зазначала, що загальні положення, які регулюють питання процедури повідомлення про підозру, містяться в главі 22 КПК України.
Так, частиною першою статті 276 КПК України передбачені випадки, в яких повідомлення про підозру здійснюється обов'язково в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу. Частиною другою статті 276 КПК України встановлено, що у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.
Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов'язані також детально роз'яснити кожне із зазначених прав, якщо підозрюваний висловить прохання про це (частина третя статті 276 КПК України).
Глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (частини перша і друга статті 278 КПК України).
За загальним правилом, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (частина перша статті 277 КПК України).
Велика палата Верховного Суду насамперед зауважує, що виділяють кілька підходів до розуміння поняття «здійснення повідомлення про підозру». Перший підхід полягає у розумінні повідомлення про підозру як процесуального рішення, прийнятого уповноваженим на це органом/посадовою особою з підстав та в порядку, визначеному КПК України. Другий підхід передбачає сукупність ряду послідовних процесуальних дій, які охоплюють собою окремі етапи.
Із системного аналізу норм глави 22 КПК України вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи:
1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК України, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення. На цьому етапі відбувається формування волевиявлення уповноваженої посадової особи (слідчого або прокурора) про необхідність здійснення повідомлення про підозру. Потрібно також зауважити, що законодавство передбачає можливість (у разі необхідності) зміни волевиявлення щодо здійснення повідомлення про підозру у формі зміни раніше повідомленої або ж повідомлення нової підозри в порядку, визначеному статтею 279 КПК України;
2) етап об'єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання;
3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі статтею 278 КПК України. На цьому етапі відбувається також повідомлення прав підозрюваному, а в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, то йому зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав (частина третя статті 276 КПК України).
Велика палата Верховного Суду вважає, що вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз'яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру судді. Однак саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру судді іншим суб'єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це статтею 481 КПК України суб'єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Подальше вручення такого документа не дає підстав вважати, що суб'єкт його вручення якимось чином впливає на реалізацію цієї гарантії.
Отож з матеріалів вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 22.04.2021 відповідає вимогам КПК України та не є порушенням її прав, а підсумовуючи наведене слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 303,304, 306, 307,309 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні скарги - відмовити.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру (ч.3 ст.307 КПК України).
Слідчий суддя ОСОБА_1