Єдиний унікальний номер 341/1080/21
Номер провадження 2/341/673/21
27 липня 2021 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув без учасників сторін в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
встановив:
16 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . У цьому шлюбі народилась дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею. На підставі рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2017 року з відповідача стягуються аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі по 900,0 гривень щомісячно до досягнення дочкою повноліття. Однак, визначений судом розмір аліментів на теперішній час не забезпечує найнеобхідніших потреб дитини. Відповідач може надавати належну матеріальну допомогу, оскільки працює робітником та робить євроремонти і має стабільний дохід. Просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача на її користь на утримання дочки аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 24 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз'яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію ухвали надіслано сторонам. У наданий в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання 27 липня 2021 року сторони не з'явились.
27 липня 2021 року позивачка подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові. Просить позов задоволити у повному обсязі (а. с. 44).
Відповідач у судове засідання не з'явився. 27 липня 2021 року через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати без його участі, позов визнає (а. с. 45).
Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).
Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивачка та відповідач повідомлені належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, просили розгляд справи здійснювати без їхньої участі (а. с. 44 - 45).
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Суд установив, що відповідно до змісту наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком є ОСОБА_2 , відповідач у справі (а. с. 6). Згідно з копією рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2017 року дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з позивачкою (а. с. 5). Відповідно до рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2017 року з відповідача стягуються аліменти на користь позивачки на утримання дочки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі по 900,0 гривень щомісячно до досягнення дочкою повноліття (а. с. 7).
Відповідно до змісту позову позивачка самостійно утримує дитину, забезпечує усім необхідним, а це продукти харчування, одяг, витрачає кошти на лікування дитини, оскільки вона часто хворіє, що підтверджується медичною документацією, яка міститься в матеріалах справи.
Після ухвалення рішення про стягнення аліментів пройшов значний проміжок часу, на теперешній час розмір раніше стягнутих аліментів є недостатнім, оскільки в силу свого віку дитина значно виросла природньо, потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту та інше, що тягне і відповідну зміну матеріального становища матері, з якою проживає дитина.
Окрім того, з часу ухвалення аліментів істотно зріс і прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. А визначений судом розмір аліментів у сумі по 900,0 гривень щомісячно на утримання неповнолітньої дочки є недостатнім для задоволення усіх потреб дитини: калорійного харчування та забезпеченням одягу відповідно до її віку, тобто не забезпечує навіть мінімальні потреби дитини і є не достатнім для її повноцінного розвитку.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд ураховує й те, що відповідач працює робітником та робить євроремонти, має стабільний дохід, та позов визнає повністю, про що подав до суду відповідну заяву.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, з огляду на встановлені обставини справи, а саме те, що у позивачки не достатньо коштів для належного забезпечення неповнолітньої дитини, яка проживає разом з нею, і так чи інакше, обов'язок щодо утримання та виховання дитини переважно лежить на позивачці, доказів протилежного відповідач суду не надав та те, що відповідач працює, має стабільний дохід і позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки визнав повністю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю та необхідно стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).
Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правової допомоги від 10 червня 2021 року між позивачкою та адвокатом Свиридою Г. С., ордером серії ІФ № 105449 на надання правової допомоги, квитанцією до прибуткового касового ордера № 581156 від 10 червня 2021 року про оплату 1000,0 грн за надання професійної правничої допомоги та складання позовної заяви та попереднім (орінтовним) розрахунком судових витрат (а. с. 29-32).
Суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,0 гривень.
За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.
Позивачка звільнена від сплати судового збору згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідача.
На підставі ст. ст. 150, 180, 182, 184, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 247, 258, 263, 265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити повністю.
З часу набрання законної сили судовим рішенням у цій справі стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Визначений розмір аліментів щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
З часу набрання законної сили судовим рішенням у цій справі припинити стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів за рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2017 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,0 гривень судових витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 908, 0 гривень судового збору, які перерахувати на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27 липня 2021 року.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 та проживання за адресою: АДРЕСА_3 вано-Франківська область.
Суддя:М. Р. Мергель