Справа № 192/422/21
Провадження № 1-кп/192/85/21
28 липня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12021040570000020, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2021 року відносно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Степне Запорізького району Запорізької області, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , не працевлаштований, має середню спеціальну освіту, не одружений, громадянин України, не військовозобов'язаний, інвалід 3 групи, раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 19 вересня 2020 року приблизно о 12 годині 00 хвилин, перебуваючи на території домоволодіння в АДРЕСА_2 , який належить його діду ОСОБА_5 та разом з останнім порались по господарству. Закінчивши працювати, ОСОБА_5 зайшов у середину будинку, а ОСОБА_3 залишився на подвір'ї, де побачив погрібник, до якого він вирішив зайти, знаючи, зі слів ОСОБА_5 , що в погрібнику знаходяться 2 всесезонних колеса з камерами марки «РОСАВА R-13 БЦ-20», які належать останньому та у ОСОБА_3 винник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.
Так, ОСОБА_3 , маючи вільний доступ до всієї території домоволодіння зайшов у середину погрібнику через відкриті двері, та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи, перебуваючи у приміщенні погрібнику, викрав 2 всесезонних колеса з камерами марки «РОСАВА R-13 БЦ-20», вартістю 753 гривні 40 копійок за одне колесо, які поклав до свого автомобіля ВАЗ 2103 білого кольору, та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 1506 гривень 80 копійок.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та своїми показаннями підтвердив вказані обставини вчиненого ним проступку.
У судовому засіданні пояснив, що 19 вересня 2020 року він разом зі своїм дідом ОСОБА_5 ремонтували автомобіль. Потім коли дід зайшов у будинок, ОСОБА_3 непомітно для діда зайшов у погрібник, куди він мав вільний доступ з дозволу діда та викрав 2 всесезонних колеса з камерами марки «РОСАВА R-13 БЦ-20», оскільки колеса на його автомобілі потребували заміни. Потім він поклав ці колеса до свого автомобілю, а згодом продав їх. На даний час матеріальну шкоду ОСОБА_5 відшкодовано.
Потерпілий ОСОБА_5 , який про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, заявою просив проводити судовий розгляд за його відсутності (а.с. 34).
З'ясувавши думку учасників судового провадження суд постановив здійснювати розгляд справи за відсутності потерпілого з урахуванням положень ст. 325 КПК України.
Враховуючи те, що прокурор, обвинувачений не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, постановив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.
Суд, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_3 в сукупності з відомостями про предмет кримінального правопорушення і про обстановку його виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.
Вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення в судовому засіданні доказана повністю. Він діяв з прямим умислом, з корисливих мотивів, таємно. Обвинувачений є суб'єктом цього проступку, оскільки є осудною та повнолітньою особою.
Стороною обвинувачення в обвинувальному акті в якості обставини, яка пом'якшує покарання вказано щире каяття. Обставини, які обтяжують покарання стороною обвинувачення зазначено - вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного, а також те, що він вину визнав, вважає, що в даній справі наявна така обставина, яка пом'якшує покарання, як щире каяття. Також суд вважає, що в даній справі наявна така обставина, що обтяжує покарання, як вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, оскільки потерпілий ОСОБА_5 на час вчинення правопорушення відносно нього досяг 80-річного віку, оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.31).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше не судимий, за місцем реєстрації та мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є інвалідом з дитинства 3 групи довічно, офіційно не працює, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Суд, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку можливе без його ізоляції від суспільства. Підстави для застосування правил ст. ст. 69, 69? КК України відсутні.
На підставі викладеного, суд враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, та йому необхідно призначити покарання в межах санкції та ч. 1 ст. 185 КК України у виді громадських робіт, оскільки обвинувачений самостійно не повернув викрадене майно потерпілому.
Суд вважає, що обвинуваченому не доцільно призначати покарання у вигляді штрафу з огляду на те, що він не працевлаштований. За тих же обставин відсутні і підстави для призначення покарання у виді виправних робіт. Призначення арешту або обмеження волі за ч. 1 ст. 185 КК України, про що просив прокурор в судових дебатах, на думку суду не відповідає обставинам вчинення проступку та особі обвинуваченого, який є не судимим, має позитивну характеристику. Тому суд вважає, що підстави для призначення найбільш суворого виду покарання у вигляді обмеження волі, про що просив прокурор в дебатах - відсутні.
При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Оскільки суду не надано будь-які речові докази, тому суд позбавлений можливості вирішити їх долю згідно положень ст. 100 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
В обвинувальному акті зазначено, що витрати на залучення експерта по кримінальному провадженню №12021040570000020 склали 150 гривень 00 копійок (а.с.40). Оскільки такі витрати документально не підтверджені суду, тобто не надано відповідного акту або іншого підтвердження, тому суд позбавлений можливості стягнути їх з обвинуваченого.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт строком 80 (вісімдесят) годин.
Строк покарання рахувати з моменту початку його фактичного виконання.
Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , а саме - запобіжний захід до набрання вироком законної сили - не застосовувався.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та направити потерпілому.
Головуючий: суддя ОСОБА_1