Справа № 183/3989/20
№ 1-кп/183/679/21
Ухвалено 27 липня 2021 року в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42020040010000191 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця військової служби за контрактом, молодшого сержанта військової частини НОМЕР_1 , судимого:
- 11.02.2020 року Довгинцівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 345 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням строком 2 роки,
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3
Наказом командира НОМЕР_2 окремої повітряно-десантної бригади (військова частина НОМЕР_1 ) № 122-ПМ (по особовому складу) від 10 жовтня 2013 року, ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 267 (по стройовій частині) від 25 листопада 2016 року, молодшого сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду командира відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Молодший сержант ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію», з 20 січня 2015 року в Україні діє особливий період.
У відповідності до нової редакції статті 407 КК України внесеної Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини», який опубліковано у журналі Голос України від 04 березня 2015 року - № 39 зазначено, що до ст. 407 КК України внесені зміни та її доповнено ч. 4, яка передбачає відповідальність, за самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду. Зазначені зміни набирають законної сили на наступний день після опублікування, тобто 05 березня 2015 року. Таким чином, молодший сержант ОСОБА_3 вчинив злочин в умовах особливого періоду.
У період з 28 квітня 2017 року по 17 жовтня 2017 року молодший сержант ОСОБА_3 відбував покарання на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
18 жовтня 2017 року молодший сержант ОСОБА_3 повинен був прибути до військової частини НОМЕР_1 та приступити до виконання своїх службових обов'язків.
Однак, 18 жовтня 2017 року молодший сержант ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
В подальшому, 30 жовтня 2019 року, молодшого сержанта ОСОБА_3 було затримано та взято під варту працівниками Довгинцівського відділення Криворізького відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, 18 жовтня 2017 року молодший сержант ОСОБА_3 умисно не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 30 жовтня 2019 року.
11 лютого 2020 року молодшого сержанта ОСОБА_3 було звільнено з-під варти, у зв'язку з чим 12 лютого 2020 року останній повинен був прибути до військової частини НОМЕР_1 та приступити до виконання своїх службових обов'язків.
Однак, 12 лютого 2020 року молодший сержант ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, повторно не з'явився вчасно на службу до військової частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
12 червня 2020 року молодший сержант ОСОБА_3 самостійно прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України та повідомив про себе, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, 12 лютого 2020 року молодший сержант ОСОБА_3 умисно повторно не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 12 червня 2020 року.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорював, повністю їх підтвердив, зазначив, що, дійсно, у вказані в обвинувальному акті періоди, не з'явився вчасно на службу без поважних причин.
В скоєному щиро кається. Просив суд суворо його не карати.
У судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень статті 65 КК України та враховує, що ОСОБА_3 за місцем служби характеризується негативно, на обліку у лікарів не перебуває, має на утриманні малолітню дитину 2019 року народження.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає - щире каяття, з'явлення із зізнанням.
Обставиною, яка обтяжує покарання суд визнає вчинення злочину повторно.
При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.
Разом з тим, судом враховується те, що ОСОБА_3 вчинив умисний злочин, який віднесено законом до категорії тяжких, враховуючи його поведінку, якою він демонструє відверте нехтування встановленими Законами України суспільними правилами поведінки, його зухвале ставлення до норм моралі та кримінального законодавства.
Окрім цього, суд враховує те, що епізод від 12.02.2020 року ОСОБА_3 вчинив фактично на наступний день після ухвалення відносно нього вироку Довгинцівського районного суду Дніпропетровської області, який станом на 11.02.2020 року не набрав законної сили. Отже, на момент вчинення даного злочину ОСОБА_3 був несудимий, що разом з обставинами, які пом'якшують покарання, дає суду підстави для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
На підставі викладеного, керуючись статтею 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком Довгинцівського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2020 року, призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду відповідно до з вимог ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку вручити ОСОБА_3 та прокурору негайно.
Суддя ОСОБА_1