27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 120/5157/20-а
адміністративне провадження № К/9901/26759/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації за відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31 травня 2017 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 в особі командира видати наказ про нарахування та виплату йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік та нарахувати і виплатити йому таку компенсацію, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31 травня 2017 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення його з військової служби - 31 травня 2017 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 в особі командира видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31 травня 2017 року з урахуванням вимоги щодо застосування у розрахунку коефіцієнта 3,8, згідно з пунктом 3 розділу ХХХІ «Виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року №745/32197, як для осіб, які мають вислугу 20 і більше календарних років, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пунктів 2 - 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
В апеляційному порядку зазначене судове рішення не переглядалося.
Предметом спору у цій справі є відмова відповідача виплатити військовослужбовцю грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2017 рік.
У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
17 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федчук Т.М. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено і заявником такі не зазначено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що заявником не викладено виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська