28 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/7987/20 пров. № А/857/8659/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, ухвалене суддею Дудар О.М. у м. Рівне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 460/7987/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови у проведенні нарахування одноразової грошової допомоги, зобов'язання до вчинення дій,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні з військової служби в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2020 року звільнений з військової служби за закінченням строку контракту, а з 10.03.2020 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При звільненні відповідач не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу посилаючись на те, що позивач має календарну вислугу років менше 10 років.
Таку поведінку відповідача, позивач вважає протиправною, з огляду на те, що стаття 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при звільненні, військовослужбовцю» не визначає, яку вислугу років (календарну чи пільгову) має мати військовослужбовець, для того щодо отримати вказану допомогу.
Водночас, позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки в сумі календарної і пільгової вислуги має більше 10 років, які необхідні для отримання допомоги.
На думку позивача, захист порушеного права можливий шляхом визнання бездіяльності відповідача щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні з військової служби в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні протиправною та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, військова частина НОМЕР_1 , подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову.
Таку позицію відповідач пояснює тим, що позивач не має права на одноразову грошову допомогу при звільненні у зв'язку з відсутністю 10 років стажу військової служби. При цьому, для обрахунку цього стажу, на думку відповідача, враховується лише календарна вислуга, чого не врахував суд першої інстанції.
Тому відповідач вважає, що діяв у порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень, які визначені чинним законодавством України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, у зв'язку з чим має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2020 року № 51 позивача, який звільнений з військової служби на підставі наказу командира 55 окремого полку зв'язку (по особовому складу) від 20.02.2020 року № 8-РС у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 10.03.2020 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Вислуга років станом на 01.01.2020 року становить:
- календарна: 08 років 02 місяці 17 днів;
- пільгова: 04 роки 08 місяців 04 дні;
- загальна: 12 років 10 місяців 21 дні.
13.10.2020 року позивач звернувся до військової частина НОМЕР_1 із запитом на інформацію, у якому просив надати інформацію про розмір нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої п. 2 ст.15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За умови ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні провести нарахування та виплату.
Листом від 02.11.2020 року № 3/955 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у зв'язку з відсутністю 10 років стажу військової служби.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачено будь-яких обмежень щодо обчислення вислуги років лише в календарних роках, а передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше. Суд дійшов висновку про те, що вислуга років може включити різні періоди, в тому числі і пільгове обчислення строку вислуги, а тому позивач, маючи 12 років загальної вислуги років, має право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаною правовою нормою.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно частини 1 та 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абз.1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
У пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» визначено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Згідно з положеннями пункту 4.10.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008 року військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Із системного аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не при визначенні необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».
Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, і колегія суддів не знаходить підстав для відступлення від такої позиції.
Враховуючи те, що загальна вислуга років на час звільнення позивача становила 12 років 10 місяців 21 день, то умова про наявність 10 і більше років вислуги у цьому випадку дотримана. Оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має право на таку виплату.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 460/7987/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повний текст постанови складений 28.07.2021 року