про повернення апеляційної скарги
Справа № 278/1331/21
28 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Матохнюка Д.Б.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 4 батальйону 3 Управління патрульної поліції м. Києва Матвійчука Олексія Володимировича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Відповідно до рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху в зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме: не надано доказів сплати судового збору.
Апелянту запропоновано протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги.
26 липня 2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання в якому ОСОБА_1 просить звільнити від сплати судового збору.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 8 Закону України "Про судовий збір", якою закріплено право суду з огляду на майновий стан сторони своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
В даному випадку, вказана норма кореспондується з нормою ч. 1 ст. 133 КАС України, згідно якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи. Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
При цьому, ч. 2 ст. 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов'язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Одним із таких процесуальних обов'язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (ч.5 ст.296 КАС України), що також вказувалось і в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, для чого судом був встановлений строк, упродовж якого апелянту необхідно було усунути зазначений недолік.
У заявленому клопотанні ОСОБА_1 зазначив про те, що згідно зі ст. 288 КУпАП та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року "Про судовий збір" особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу апелянта на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17, яку оприлюднено 28.04.2020, відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 (провадження № 21-1410а16), та сформулювала позицію про те, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Таким чином, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, слід відмовити.
Отже, оскільки станом на 28 липня 2021 року вимоги ухвал суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, колегія суддів вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу.
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
1. відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 4 батальйону 3 Управління патрульної поліції м. Києва Матвійчука Олексія Володимировича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Матохнюк Д.Б.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.