Справа № 600/2827/20-а
27 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 600/2827/20-а про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недобоївської об'єднаної територіальної громади в особі Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області про визнання неправомірним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Недобоївської об'єднаної територіальної громади в особі Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області, в якій позивач просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Недобоївської сільської ради Хотинського району № 945/53/20 від 13.10.2020 р. про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0091 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Недобоївську сільську раду Хотинського району Чернівецької області прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розміром 0,0091 га, яка згідно генерального плану села являється невідмежованою частиною земельної ділянки, що закріплена за житловою будівлею по АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Недобоївської об'єднаної територіальної громади в особі Недобоївської сільської ради Хотинської ради Чернівецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, - відмовлено повністю.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу разом з заявою про забезпечення позову.
В заяві про забезпечення позову скаржник просив в рішенні Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області №140/7/21 від 23.02.2021 року в ч.4 зупинити дію даного рішення, також заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії по відношенню до земельної ділянки в , с. Долиняни по вул. Незалежності розміром орієнтовно 0.01 га до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі № 600/2827/20-а.
Згідно положень ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), розгляд заяви проведено в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції (ч.3 ст.150 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Положеннями частини ч.2 ст. 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 також вказала, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Позивач, фактично, просить заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії відносно зазначеної земельної ділянки. Разом з тим, позивачем не конкретизовано інших осіб, а також не вказано будь-які посилання на порушення (недодержання) ними (третіми особами) встановленого порядку отримання прав на земельну ділянку.
Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду у справі №813/1631/14 надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки одній особі не є підставою для відмови в його наданні іншій особі, та беззаперечним наслідком отримання земельної ділянки у власність.
Наведені заявником обставини, на думку колегії суддів, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до набрання рішення в адміністративній справі законної сили, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
В заяві про вжиття заходів забезпечення позову зазначено про наявність у позивача обгрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте, припущення не є підтвердженням щодо утруднення або неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вищезазначене в сукупності дає підстави висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову по справі..
Керуючись ст.ст.150, 154, 243,325, 328, 329 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 600/2827/20-а
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.