28 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 522/10873/21
Головуючий в 1 інстанції: Бондар В.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.
суддів Єщенка О.В. , Танасогло Т.М.
за участю секретаря Пономарьової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2021 року у справі № 522/10873/21 за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України
У червні 2021 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до Приморського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом, у якому просило:
- затримати громадянку Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 14.12.2021 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 11.03.2020 року було виявлено та доставлено до ГУ ДМС в Одеській області особу, яка назвалася громадянкою Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..У результаті проведеної перевірки було установлено, що відповідач знаходиться на території України незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має. 11.03.2020 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення №106 про примусове повернення ОСОБА_1 в країну походження - Соціалістичну Республіку В'єтнам. Однак, відповідач вказане рішення не виконала та з території України не виїхала.
При цьому, на момент затримання 11.03.2020 року та повторного затримання 11.06.2020 року у ОСОБА_1 відсутній паспортний або інший документ, що б посвідчував її особу та/або давав їй право на виїзд з України.
Відповідачка з відповідною заявою про добровільне повернення, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не зверталась, відповідного бажання під час опитування не виявила, жертвою торгівлі людьми себе не уважає.
Наведене свідчить, що ОСОБА_1 ухилятиметься від виконання рішення про примусове її видворення, тому орган міграційної служби звернувся до суду з відповідним позовом.
За наслідками розгляду даної справи Приморським районним судом м. Одеси від 14 червня 2021 року прийнято рішення, яким позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задоволено.
Затримано громадянку Соціалістичної республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 14.12.2021 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно, документи для легалізації свого перебування в Україні або дозволу на імміграцію в Україну не оформляла, в органи міграційної служби не зверталася, рішення про примусове повернення від 11.03.2020 року № 106 не виконано в установлений строк без поважних причин, що свідчить про ухилення від його виконання.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій посилається на помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовано та не надано належної оцінки установленим рішеннями судів обставинам у адміністративних справах №522/9226/18 від 05.06.2018 року та №522/9227/18 від 09.08.2018 року. Так, ОСОБА_1 має паспорт серії № НОМЕР_1 , виданий 10.06.2013 року в Консульстві Соціалістичної Республіки В'єтнам у м. Києві, який дійсний до 10.06.2023 року.
Окрім цього, у ОСОБА_1 є син Хоанг Ти Ань, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 19.07.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області.
Вказане, на думку скаржника, свідчить про не застосування судом попередньої інстанції приписів ч.4 ст. 78 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Також скаржник посилається на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2021 року у справі №522/10867/21, яким відмовлено у задоволенні позову Головному управлінню Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України.
Оскаржуваним рішенням у даній справі, ОСОБА_1 затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Відтак, з урахуванням викладених обставин, припинила існувати мета для досягнення якої ОСОБА_1 була затримана.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції установлено, що 11 березня 2020 року співробітниками УБЗПТЛ ГУ НП в Одеській області під час проведення оперативно-профілактичних заходів з виявлення нелегальних мігрантів було виявлено та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області громадянку Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході перевірки законності перебування на території України ОСОБА_1 було установлено, що вона прибула в Україну у 2010 році на підставі паспортного документа громадянина В'єтнаму з метою працевлаштування, на момент виявлення при собі паспортного документу не мала.
На підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МОД № 002849, постановою ГУ ДМС України в Одеській області від 11 березня 2020 року ПН МОД № 002865 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.
11 березня 2020 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 106 про примусове повернення відповідача в країну походження та зобов'язано її залишити територію України у термін до 15 березня 2020 року, оскільки остання своїми діями порушила законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
У визначений термін відповідачем самостійно територію України не залишено.
11 червня 2021 року ОСОБА_1 повторно виявлено співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області.
Постановою Малиновського районного відділу у місті Одесі ГУ ДМС України в Одеській області від 11 червня 2021 року ПН МОД № 005081 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.
11 червня 2021 року о 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 затримано, про що свідчить протокол № МОД 000114 про адміністративне затримання.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 19 липня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області 10 січня 2013 року зареєстровано народження дитини ОСОБА_2 , про що 19 липня 2013 року складено актовий запис № 442, у графі відомостей про матір зазначено ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI).
Згідно із п. 14 ст. 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до частини 3 статті 3 розділу I вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Приписами ч.2, 3 та 4 ст.25 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.
Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.
За приписами ч. 1 ст. 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.
У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Положеннями ч.5 ст.26 Закону України № 3773-VI установлено, що іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Відповідно до ст.30 Закону України № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави уважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав уважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема:
- затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
З аналізу положень статті 289 КАС України слідує, що визначена цією нормою процедура може бути застосована виключно до іноземців або осіб без громадянства та передбачає затримання таких осіб з примусовим поміщенням в пунктах тимчасового перебування на визначений строк.
Застосовуватися такі заходи можуть у виключних випадках, зокрема, у разі вчинення порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців за умови відсутності у іноземців або осіб без громадянства документа, що дає право на виїзд з України.
При цьому, розглядаючи цю категорію спорів, суди повинні ураховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які установлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Апеляційний суд зауважує, що згідно із пунктом 1 статті 5 Конвенції мається на увазі фізична свобода особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно можливості обмеження права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення.
Відтак, за наведеного правового регулювання і доводів апеляційної скарги, колегія суддів повинна відповісти на питання: чи можуть застосуватися до відповідача такі базові поняття як "іноземець" чи "особа без громадянства", та, відповідно, чи належить він до суб'єктів, стосовно яких за правилами статті 289 КАС України дозволено за певних умов задля досягнення легітимних цілей застосовувати такий захід як затримання особи з поміщенням її до пункту тимчасового перебування іноземців чи осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, тобто обмеження свободи такої особи.
Так, колегією суддів з'ясовано, що 11.03.2020 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні органом міграційної служби стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД 002849 та постановою про накладення адміністративного стягнення від ПН МОД № 002865 притягнуто до адміністративної відповідальності у розмірі 1700 грн.
Разом з цим, з огляду на матеріали справи, апеляційний суд за доцільне уважає зазначити про те, що ОСОБА_1 неодноразово притягували до відповідальності за порушення нею приписів ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Слід ураховувати, що обов'язок суду установити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Положеннями Закону України «Про доступ до судових рішень» установлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі ЄДРСР) є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб - порталі судової влади України.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно із якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, судовою колегією з'ясовано, що в ЄДРСР опубліковані рішення Приморського районного суду міста Одеси від 05.06.2018 року у справі №522/9226/18, Приморського районного суду міста Одеси від 03.07.2018 року у справі №522/9227/18 та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 року у справі № 522/9227/18.
За наслідком дослідження перелічених судових рішень, колегією суддів апеляційного суду установлено, що на час розгляду зазначених справ у ОСОБА_1 був наявний паспорт громадянина РС В'єтнам серії НОМЕР_1 , виданий 10 червня 2013 року в Консульстві СР В'єтнам у м. Києві, який дійсний до 10 червня 2023 року.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 стверджує про наявність паспорту у останньої, однак доказів на підтвердження цієї обставини до суду першої та апеляційної інстанцій надано не було.
При цьому, на момент затримання ОСОБА_1 11.03.2020 року та 11.06.2021 року, остання не мала паспортного або іншого документа, що б посвідчували її особу та/або давали їй право на виїзд з України.
Посилання скаржника на установлені обставини у адміністративних справах рішеннями судів №522/9226/18 від 05.06.2018 року та №522/9227/18 від 09.08.2018 року свідчать про те, що у громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 був наявний паспорт громадянина РС В'єтнам серії № НОМЕР_1 , виданий 10 червня 2013 року в Консульстві СР В'єтнам у м. Києві.
Однак, у своїх поясненнях ОСОБА_1 в суді першої інстанції, остання зазначила, що у неї відсутній паспорт.
У свою чергу, намірів щодо відновлення паспорту громадянкою Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 не убачається.
Отже, на даний час у відповідача відсутні документи, обов'язкова наявність яких визначена ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої іноземці в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом або іншими міжнародним договором України паспортного документа та одержаної в установленому порядку візи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність законних підстав для затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації.
Окрім цього, як установлено судом першої та апеляційної інстанцій, 11.03.2020 року органом міграційної служби прийнято рішення № 106 про примусове повернення в країну походження громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 та зобов'язано останню покинути територію України у термін до 15.03.2020 року.
Вказане рішення є чинним та відповідачем у судовому порядку не оскаржувалося.
В установлений строк громадянкою Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 не було виконано рішення позивача про примусове повернення в країну походження.
Наведені вище обставини свідчать про протиправну поведінку відповідача стосовно виконання останнім рішення органу міграційної служби про примусове повернення.
Також, за період з 2010 року і до моменту затримання 11.03.2020 року, відповідач не зверталася з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
З урахуванням тієї обставини, що громадянкою Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 не було виконано рішення позивача про примусове повернення в країну походження, колегія суддів зазначає про присутність обґрунтованих підстав, які свідчать, що відповідач і надалі ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення в країну походження.
Беручи до уваги наведені положення законодавства та обставину ухилення відповідачки від добровільного виїзду, відсутність родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а також документів на повернення та бездіяльність відповідача щодо відновлення своїх документів, колегія суддів дійшла висновку, що підстави зазначені ДМС в позовній заяві щодо ухилення відповідача від виконання рішення про її примусове видворення, є обґрунтованими.
У свою чергу, статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн.
При цьому, судом першої та апеляційної інстанції наданий аналіз обставинам перелічених у статті 31 вище вказаного Закону. Відповідач не підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону, оскільки її життю або свободі не загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання.
В країні її постійного проживання відсутній міжнародний або внутрішній збройний конфлікт чи систематичне порушення прав людини або відсутність медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що є усі правові підстави для прийняття рішення про затримання громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Твердження представника відповідача, що прийняте рішення про повернення з України призведе до порушення принципу 6 Декларації прав дитини, відповідно до якого малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю, колегія суддів відхиляє.
З цього приводу, апеляційний суд уважає за необхідне зазначити, що у даному випадку не вирішується питання стосовно розлучення ОСОБА_1 зі своєю дитиною.
Окрім цього, суд апеляційної уважає за доцільне наголосити на тому, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім'ї або малолітньої дитини не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України.
Той факт, що ОСОБА_1 є матір'ю , не є підставою для грубого систематичного порушення законодавства України та не спростовує установлені позивачем порушення в її діях.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 2340/2910/18.
Колегія суддів також ураховує, що ОСОБА_1 тривалий термін нелегально перебуває на території України, не здійснює дій, спрямованих на легалізацію свого проживання.
З огляду на установлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів уважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення,тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2021 року у справі № 522/10873/21 за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.