28 липня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1876/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку
письмового провадження
в м. Дніпро апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року (головуючий суддя - Брегей Р.І.) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради
про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради (далі - Відповідач) в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, які полягають у зменшенні розміру щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 05 травня за 2020 року;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік як інваліду війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року по справі №340/1876/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії - задоволено (а.с. 59-62).
18 травня 2021 року Позивач направив до суду першої інстанції заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі №340/1876/20 та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (а.с. 83-84).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі №340/1876/20 заяву ОСОБА_1 - задоволено, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради подати до суду упродовж 10 днів з дня отримання ухвали звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року (а.с. 89-90).
Відповідач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку (а.с. 95-99).
В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - відмовити.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, у тому числі тим, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком такого судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, що, на думку Відповідача, свідчить про те, що чинне законодавство не передбачає можливості після розгляду справи судом вирішувати питання про встановлення судового контролю.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною 6 статті 245 КАС України, у випадках, визначених у частинах третій - п'ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У відповідності до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Таким чином, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі №340/1876/20 набрало законної сили 30 березня 2021 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 26 лютого 2021 року №117 змінено найменування Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради на Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради (а.с. 102).
В обґрунтування доводів про відсутність підстав для встановлення судового контролю у даній справі, Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради, зокрема вказує про те, що ним проведено розрахунок суми недоплаченої грошової допомоги Позивачу до 05 травня за 2020 рік, однак, у зв'язку з відсутністю належного фінансування, останнім направлено до Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики України та Департаменту соціального захисту населення Кіровоградської ОДА запити щодо виділення коштів з державного бюджету на виконання, в тому числі рішення суду у цій справі.
Із аналізу зазначеного слідує те, що станом на дату звернення Позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі Управлінням соціального захисту населення Олександрійської міської ради не виконано таке рішення у повному обсязі, а саме: не виплачено Позивачу перераховану суму щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, що не заперечується останнім.
Поряд із зазначеним, колегія суддів вважає безпідставними посилання Відповідача на те, що суд може встановити судовий контроль лише при ухваленні рішення по суті спору, з огляду на те, що з аналізу норм статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є формою судового контролю за виконанням ухваленого судового рішення та є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин.
Вказана норма не містить обов'язковості встановлення судового контролю одночасно з прийняттям рішення по справі. Така норма містилась в Кодексі адміністративного судочинства України в редакції до 14 грудня 2017 року.
Підсумовуючи вищенаведене та з огляду на відсутність доказів повного виконання Відповідачем рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі №340/1876/20, яке набрало законної сили 30 березня 2021 року, колегія суддів дійшла висновку про правомірність встановлення судом першої інстанції судового контролю за виконанням вказаного рішення та надання Відповідачу строку для подання звіту про виконання останнього.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив у цій справі обґрунтовану ухвалу про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду на підставі ст. 382 КАС України без порушень норм чинного процесуального законодавства, а тому ухвалу суду першої інстанції від 21 травня 2021 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі №340/1876/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов