27 липня 2021 року м. Дніпросправа № 183/6176/20(2-а/183/31/21)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2021 р. (суддя Майна Г.Є) в адміністративній справі №183/6176/20(2-а/183/31/21) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Мелконяна Артура Саркісовича, третя особа Департамент патрульної поліції, про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії поліцейського 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Мелконяна А.С. та скасувати винесену ним постанову Серії ЕАМ №3347388 від 27 жовтня 2020 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення шляхом застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.; закрити відносно нього провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що не вважає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення, оскільки на вимогу поліцейських пред'явив усі визначені пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України документи. Крім того зазначив, що перевірка інспектором поліції наявності зазначених документів можлива виключно при вчинені водієм порушення Правил дорожнього руху. Зважаючи на те, що зазначена умова 27 жовтня 2020 р. відсутня, підстави для перевірки документів, а також складання спірної постанови відсутні.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2021 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 . Посилаючись на порушення норм матеріального права скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована доводами, аналогічні тим, що вказані в позовній заяві.
Письмові відзиви на апеляційну скаргу від відповідача та третьої особи до суду апеляційної інстанції не надходили.
У судовому засіданні скаржником підтримано вимоги та доводи апеляційної скарги. Відповідач та представник третьої особи до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 жовтня 2020 р. о 18 год. 59 хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Honda Legend, державний номер НОМЕР_1 та рухаючись в м. Дніпро по вул. Магдебурзького права, 1, на вимогу поліцейського не пред'явив для перевірки посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль та поліс обов'язкового страхування, чим порушив вимоги пункту 2.1 Правил дорожнього руху України. 27 жовтня 2020 р. поліцейським 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Мелконян А.С. винесену постанову Серії ЕАМ №3347388, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення шляхом застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Не погодившись діями відповідача та даною постановою позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1,2 статті 222 Кодексу України про адміністративне правопорушення органи Національної поліції розглядають, у тому числі справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 126 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 р. визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно пункту 2 розділу ІІІ даної Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини 1,3 статті 35 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху; є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до пункту 2.1, 2.4 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 Правил дорожнього України.
Частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2018 р. у справі №338/1/17 вказано, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів наявність визначених статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» підстав для зупинки 27 жовтня 2020 р. автомобілю марки Honda Legend, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та не надав жодних доказів в розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - ненадання на вимогу інспектора для перевірки посвідчення водія, реєстраційних документів на автомобіль та поліс обов'язкового страхування.
При розгляді апеляційної скарги позивач стверджував, що він мав при собі усі, визначені законом, документи, у тому числі, діючий страховий поліс, однак відповідач не повідомив причину зупинки транспортного засобу, порушив процедуру розгляду адміністративної справи, чим порушив його права. Позивачем на вимогу колегії суддів надано поліс № АР/7268910 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 24.10.2020 до 24.10.2021 на автомобіль Honda Legend, державний номер НОМЕР_1 . Тобто, на час зупинки поліцейським цього автомобіля (27.10.2020) страховий поліс був діючим, що підтверджується даними офіційної бази МТСБУ.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність відео фіксації обставин події не дозволяють здійснити перевірку наявності законних підстав для зупинки поліцейським транспортного засобу під керуванням позивача, а саме - наявність очевидних ознак, що свідчать про технічну несправність. Позбавлений суд і можливості перевірити дотримання поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення в частині роз'яснення позивачеві, як особі, яка притягується до відповідальності, обсяг її процесуальних прав, передбачених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Наведені обставини свідчать про неправомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності спірною постановою у зв'язку із чим вона підлягає скасуванню.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовної вимоги про визнання дій відповідача протиправними, оскільки у прохальній частині позовної заяві не вказано, які саме дії відповідача позивач вважає протиправними.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.
Також відповідно до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області підлягає стягненню сплачена сума судового збору в загальному розмірі 1051,00 грн.
Керуючись статтями 139, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2021 р. в адміністративній справі №183/6176/20(2-а/183/31/21) - скасувати та ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Серії ЕАМ №3347388 від 27 жовтня 2020 р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сплачену суму судового збору в загальному розмірі 1051 (одна тисяча п'ятдесят одна) гривень.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 27 липня 2021 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук