про повернення апеляційної скарги
26 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/2367/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-В.» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 160/2367/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-В.» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу у цій справі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху для надання суду оригіналу документу про сплату судового збору на суму 18546,09 грн та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.
Копію ухвали разом з супровідним листом направлено на адресу апелянта.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій зазначає, що не погоджується з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2021 року та вважає що сплачений ним судовий збір у розмірі 3405 грн відповідає нормам чинного законодавства, оскільки предметом оскарження є податкове повідомлення-рішення, що є позовною вимогою немайнового характеру та ніяких майнових вимог останнім не заявлено.
Розглядаючи зазначену заяву, апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до змісту 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням у його майнові права.
Відтак, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
Майновими є вимоги, для яких визначено ціну позову. Відповідно до позовних заяв немайнового характеру необхідно відносити вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
З огляду на викладене, позовними вимогами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.
З матеріалів справи встановлено та не заперечується позивачем, що предметом оскарження, у цій справі є податкове повідомлення-рішення від 11.01.2021 № 0000270703, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ по декларації зареєстрованої 20.10.2020 за № 9271699888 за вересень 2020 року, визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 975604 грн.
Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з п. 58.1.1 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом); граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної; попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.
Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт “а” пункту 198.1 статті 198 ПК України).
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).
Таким чином, зменшення розміру від'ємного значення податковим повідомленням-рішенням має своїм наслідком позбавлення платника податку права на використання суми цього від'ємного значення для зменшення фінансового результату податкового (звітного) періоду та може призвести до збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість при розрахунку об'єкта оподаткування в подальших звітних податкових періодах (зменшення суми бюджетного відшкодування), що, безумовно впливає на майновий стан платника податків, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування такого податкового повідомлення-рішення підлягають вартісній оцінці та відносяться до вимог майнового характеру.
У зв'язку з цим розмір зменшеної суми від'ємного значення і є ціною позову, оскільки фактично саме на цю суму збільшується податкове зобов'язання (зменшується сума бюджетного відшкодування) платника податків у відповідному звітному податковому періоді, а тому апеляційним судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху розмір судового збору, який необхідно доплатити апелянту, обчислений правильно.
Отже, станом на 26 липня 2021 року недоліки апеляційної скарги не усунуті.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 4. ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-В.» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 160/2367/21 необхідно повернути скаржнику.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 298, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-В.» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 160/2367/21 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко