27 липня 2021 року м. Дніпросправа № 340/778/21
(суддя Сагун А.В., м. Кропивницький)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі №340/778/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 26 лютого 2021 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач-1), Пенсійного фонду України (далі - відповідач-2) згідно з яким, просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у незарахуванні до страхового стажу позивача періоду військової службу за контрактом у Внутрішніх військах МВС України та Національній гвардії України з 20.06.2011 року по 09.02.2015 року та невнесенні відповідних відомостей до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- зобов'язати відповідачів зарахувати до страхового стажу позивача період військової службу за контрактом у Внутрішніх військах МВС України та Національній гвардії України з 20.06.2011 року по 09.02.2015 року та внести відповідні відомості до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позов обґрунтовано тим, що у зв'язку із відсутністю відповідних відомостей у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач 30.12.2020 року звернувся до відповідачів з заявами про внесення до цього реєстру даних про наявність у нього страхового стажу за період проходження військової служби з 20.06.2011 року по 09.02.2015 року, однак листом від 11.01.2021 року відповідач-1 протиправно відмовив у вчиненні зазначених дій.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі у спірних правовідносинах діяли правомірно, на підставі та в межах повноважень, а тому вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення відповідних відомостей та зобов'язання внести відповідні відомості до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не підлягають задоволенню. Також, судом першої інстанції зроблено висновок про передчасність вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду військової служби, оскільки позивачем не надано доказів звернення до відповідачів із заявою про призначення пенсії та прийняття відповідачами рішення щодо відмови у зарахуванні періоду проходження військової служби до страхового стажу при призначенні пенсії
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції, що стали підставою для відмови у задоволенні позову не відповідають обставинам справи, оскільки позивач є інвалідом ІІІ групи та отримує пенсію по інвалідності і перебуває на обліку у відповідача-1. Зазначає про те, що бездіяльність відповідачів щодо не внесення відомостей до реєстру призводить до зменшення передбачених чинних законодавством соціальних гарантів позивача і примушує чекати до жовтня 2022 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач звернувся до відповідачів із заявами від 30.12.2020 року про внесення до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, даних про наявність у нього страхового стажу за період проходження військової служби з 20.06.2011 року по 09.02.2015 року (а.с.12-13, 14-15).
Листом №67-19/М-06/8-1100/21 від 11.01.2021 року, відповідач-1 повідомив, що дані відносно позивача до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року вносяться Пенсійним фондом України на центральному рівні, в порядку встановленому Пенсійним фондом України та Державною податковою службою України; страхувальники подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у разі відсутності після обміну інформацією на центральному рівні; на сьогодні триває погодження проекту постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження порядку надання Державною податковою службою України Пенсійному фонду України інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суму виплаченого доходу, необхідну для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським» ( а.с.19).
Доказів надання відповіді відповідачем-2 на звернення позивача до суду не надано.
Правомірність бездіяльності відповідачів щодо не внесення до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей щодо страхового стажу позивача за період з 20.06.2011 року по 09.02.2015 року є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII, від 25.03.1992 (далі по тексту - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, від 20.12 1991 (далі по тексту - Закон № 2011-XII), час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Преамбулою Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що цей закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VI) Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Порядок внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру визначено нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, (далі по тексту - Положення № 10-1).
Законом України від 03.04.2007 № 857 -V «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», були внесені зміни до Закону № 1058, зокрема, статтю 11 доповнено пунктом 17 включивши до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового та начальницького складу.
Разом з цим, відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зі змінами внесеними наказом Міністерства фінансів України від 11.04.2016 № 441, подання до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей про нарахування заробітку (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам страхувальниками, які нараховують та сплачують єдиний соціальний внесок за осіб із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової та альтернативної служби), осіб рядового і начальницького складу, в розрізі кожної застрахованої особи у звітному місяці, передбачено за період з 01 червня 2016 року. Внаслідок чого, інформація про страховий стаж до цього періоду відсутня в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України від 03.10.2018 № 2148- VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148- VІІІ) пункт 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058 викладено в наступній редакції:
Зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Протягом п'яти років з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються, у разі їх відсутності, персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 01.07.2000 по 31.12.2016, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Абзацом четвертим підпункту 3 пункту 9 розділу II Закону № 2148 зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 01.07.2000 по 31.12.2016 стосовно військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.08.2019 № 770 «Про затвердження порядків зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу та подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків стосовно військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб начальницького і рядового складу, поліцейських» (далі по тексту - Порядок № 770).
Відповідно до пункту 3 Порядку №770 подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 01.07.2000 по 31.12.2016, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським, відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами № 8 ДР і № 1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами № 8 ДР і № 1 ДФ за період, за який подано інформацію.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 770 у разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (далі - страхувальники), або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи), до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.
Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки:
за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2003 р. - не пізніше ніж 1 грудня 2019 р.;
за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2007 р. - не пізніше ніж 1 травня 2020 р.;
за період з 1 січня 2008 р. по 31 грудня 2011 р. - не пізніше ніж 1 жовтня 2020 р.;
за період з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2015 р. - не пізніше ніж 1 жовтня 2021 р.;
за період з 1 січня 2015 р. по 31 грудня 2016 р. - не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року.
Кінцеві строки подання страхувальниками або уповноваженими органами звіту до територіальних органів Пенсійного фонду України, зазначені у цьому пункті, можуть бути змінені відповідними державними органами за погодженням з Пенсійним фондом України, але не пізніше ніж до 11 жовтня 2022 року.
Для формування звіту страхувальники або уповноважені органи та територіальні органи Пенсійного фонду України можуть обмінюватися інформацією на паперових та магнітних (електронних) носіях. При цьому територіальні органи Пенсійного фонду України аналізують отриману від страхувальників та уповноважених органів інформацію, додають інформацію, наявну в Пенсійному фонді України, та повертають таку інформацію до страхувальників або уповноважених органів для заповнення та подання звіту.
Отже, порядком передбачено подання до органів Пенсійного фонду України відомостей у вигляді інформації ДФС за формами № 8 ДР і № 1 ДФ або звіту, встановленої форми, органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (страхувальники), або органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (уповноважені органи).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду цієї справи та не спростовано позивачем до відповідачів інформація за формами № 8 ДР і № 1 ДФ з ДФС або звіт, встановленої форми, від органів, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (страхувальники) щодо позивача не надходила.
Враховуючи те, що інформація за формами № 8 ДР і № 1 ДФ з ДФС або звіт, встановленої форми, від органів, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення (страхувальники) щодо позивача до відповідачів не надходила, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність протиправної бездіяльності відповідачів щодо не внесення таких відомостей до реєстру.
Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що бездіяльність відповідачів щодо не внесення відомостей до реєстру призводить до зменшення передбачених чинних законодавством соціальних гарантів позивача і примушує чекати до жовтня 2022 року, не можуть бути підставою для визнання бездіяльності відповідачів протиправною, оскільки порядок внесення таких відомостей визначено на законодавчому рівні та не залежить виключно від самого Пенсійного фонду України
Щодо вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів, яка полягає у не зарахуванні до страхового стажу позивача періоду військової служби за контрактом з 20.06.2011 року по 09.02.2015 року та зобов'язання відповідачів зарахувати до страхового стажу позивача зазначений період, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 30.12.2020 року звертався до відповідачів із заявами саме про внесення до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, даних про наявність у нього страхового стажу за період проходження військової служби з 20.06.2011 року по 09.02.2015 року (а.с.12-13, 14-15).
При цьому, питання щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 20.06.2011 року по 09.02.2015 року у вищезазначених заявах не порушувалося, як наслідок це питання відповідачами не вирішувалося та позивачу не відмовлялося у такому зарахуванні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі № 18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 4 лютого 2020 року у справі №320/7969/17.
Враховуючи те, що питання щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 20.06.2011 року по 09.02.2015 року у заявах від 30.12.2020 року позивачем не порушувалося, як наслідок це питання відповідачами не вирішувалося та позивачу не відмовлялося у такому зарахуванні, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися до відповідача-1 з письмовою заявою для вирішення питання щодо зарахування до його страхового стажу періоду проходження військової служби з 20.06.2011 року по 09.02.2015 року до внесення на централізованому рівні відомостей до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі №340/778/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 27 липня 2021 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко