25 червня 2021 року м. Дніпросправа № 280/8822/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року (головуючий суддя Артоуз О.О.)
у справі №280/8822/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 03.12.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу його служби в поліції служби ОСОБА_1 у податковій міліції, строк якої становить 12 років 07 місяців 03 дні;
- зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції його службу у податковій міліції, строк якої становить 12 років 07 місяців 03 дні і з урахуванням зазначеного строку служби у податковій міліції;
- провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в Національній поліції України з моменту прийняття на службу до Національної поліції України та за час проходження служби в Національній поліції України.
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.
Позов обґрунтовано тим, що служба у податковій міліції за своєю суттю прирівнюється законодавцем до служби в органах внутрішніх справ України згідно з п.3 ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію». Отже, служба в органах податкової міліції, будучи за своєю природою тотожною службі в органах внутрішніх справ, має зараховуватись до стажу в служби в поліції. Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не враховується його служба у податковій міліції у період з 23.01.2004 року по 26.8.2016 року, що складає 12 років 07 місяців 03 дні, як служба в органах внутрішніх справ України, яка, відповідно до п.3 ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» має зараховуватись до стажу служби в поліції.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2021 залучено до участі у справі у якості другого відповідача Національну поліцію України.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу його служби в поліції служби ОСОБА_1 у податковій міліції, строк якої становить 12 років 07 місяців 03 дні;
- зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції його службу у податковій міліції, строк якої становить 12 років 07 місяців 03 дні.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 гривень з бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог обґрунтовано тим, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України, відтак дійшов висновку про задоволення позову в частині про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції його службу у податковій міліції, строк якої становить 12 років 07 місяців 03 дні.
Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині щодо проведення перерахунку і виплати позивачу грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в Національній поліції України з моменту прийняття на службу до Національної поліції України та за час проходження служби в Національній поліції України, з тих підстав, оскільки позивач звертався до відповідача з проханням лише щодо зарахування до стажу служби в поліції стажу в податковій міліції. Будь-яких питань щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення позивачем не заявлялося, тому позовні вимоги в цій частині є передчасними.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (відповідач-1), подав апеляційну скаргу.
Вказує, що до вислуги років, яка надає право на відповідну пенсію, зараховується як період служби в органах внутрішніх справ, так і час роботи в Національній поліції та податковій міліції. Тому, поняття «вислуга років» яке застосовується в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є тотожним поняттю «вислуга років у поліції», яке згадується у частині четвертій статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» та відмінним від поняття «стаж служби в поліції» (частина перша статті 78 Закону України «Про Національну поліцію»), яке має значення для права на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, але безпосередньо не впливає на пенсійні виплати. Таким чином, Департаментом з дотриманням вимог законодавства не зараховано стаж роботи позивача у податковій міліції до стажу роботи у поліції. Зазначає, що подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду, викладені в постанові від 19.11.2019 у справі № 520/903/19.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення у цій справі не враховано той факт, що наказ Департаменту від 06.11.2019 № 22 о/с, яким позивачу, відповідно до вимог Порядку № 260, встановлено при прийнятті на службу в Департамент, стаж служби в поліції - є діючим, тобто, питання про обчислення стажу служби позивача в поліції вже вирішено у межах управлінсько-кадрових повноважень Департаменту шляхом прийняття організаційно-розпорядчого документа (наказу), позивач не оскаржував цей наказ, відповідно наказ не визнавався судом незаконним і суд не зобов'язував Департамент вносити будь-які зміни в зазначений наказ, крім того судом не досліджено питання якими розпорядчими актами позивачу встановлено стаж служби в поліції, а вказані вище обставини об'єктивно унеможливлюють в будь-який інший спосіб провести розрахунок показника стажу служби позивача в поліції окрім як шляхом скасування наказу чи внесення до нього відповідних змін.
Стосовно стягнення судом першої інстанції з Департаменту на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 гривень зазначив, що такий розмір необґрунтованим, належним чином не підтвердженим, а відтак явно завищеним, оскільки відповідно до моніторингу інформації про середню вартість послуг адвокатів у м.Запоріжжі, розміщеної в мережі Інтернет, складання позовної заяви до 6 сторінок становить 800 грн. Оскільки на 1,5 і 6 сторінки містять лише найменування сторін, позовні вимоги, перелік додатків до позову і підпис адвоката, що свідчить про те, що позовна заява складена на 3 сторінках. Крім цього, зауважує, що дана справа є типовою.
Від Національної поліції України (відповідача-2) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Вказує, що вислуга років в органах внутрішніх справ та стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки та надання додаткової оплачуваної відпустки це абсолютно різні юридично визначені поняття, які відрізняються один від одного нормативно, тобто регулюються та встановлюються різними нормативно-правовими актами, відрізняються за правовою природою, змістом і за порядком їхнього обчислення.
В частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 з 23.01.2004 по 26.08.2018 проходив службу в податковій міліції Державної податкової адміністрації у Запорізькій області. (а.с.10-13)
З 03.09.2011 прийнятий на службу до Національної поліції України.
Згідно Довідки від 30.11.2020 №104/08-01-08-06 Головного управління ДФС у Запорізькій області (а.с.14):
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в податковій міліції з 23.01.2004 по 26.08.2016.
26 серпня 2016 року був звільнений зі служби в податковій міліції у запас Збройних сил України за п. 64 пп. «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області № 223-0 від 23.08.2016.
ОСОБА_1 було присвоєне спеціальне звання підполковник податкової міліції наказом ДФС України № 1767-о від 29.04.2016.
Календарна вислуга в податковій міліції складає: 12 років 07 місяців 03 дні, у пільговому обчисленні - не має.
ОСОБА_1 з 20.05.1996 по 19.01.1998 проходив службу у Збройних Силах України. Календарна вислуга складає: 01 рік 07 місяців 30 днів, у пільговому обчисленні - не має.
Загальна календарна вислуга на дату звільнення з податкової міліції складає: 16 років 09 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні - не має.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» Державна податкова адміністрація у Запорізькій області реорганізована в Державну податкову службу у Запорізькій області. Визначено, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками територіальних органів Державної податкової адміністрації.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» Державну податкову службу у Запорізькій області реорганізовано в Головне управління Міндоходів у Запорізькій області. Визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» Головне управління Міндоходів у Запорізькій області реорганізовано в Головне управління ДФС у Запорізькій області шляхом приєднання.
20.10.2020 позивач звернувся до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції із заявою, відповідно до якої просить зарахувати відповідно до положень статті 78 Закону України «Про національну поліцію» службу у податковій міліції, службу в ВСУ, тощо до служби в поліції. (а.с.15)
Листом від 04.11.2020 за вих.. №Ю-1203/55/02-2020 Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України надано інформацію, відповідно до якої на посилання статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що вислуга років в органах державної податкової служби України не зараховується до стажу служби в поліції. Станом на 07.11.2019 стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки складає 2 роки 10 місяців 05 днів, а станом на 01.11.2020 - 3 роки 09 місяців 29 днів. (а.с.16-17)
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, Податкового кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Предметом спору є правомірність/протиправність відповідача щодо не зарахування стажу служби позивача в органах податкової міліції до стажу служби в поліції.
Відповідно до статті 1 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (Закон № 580-VIII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно зі статтею 2 Закону № 580-VIII завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до частини четвертої статті 78 Закону № 580-VIII, порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Приписами пунктів 3-6 частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року, який набрав чинності 29 грудня 2015 року, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до статті 19 Закону України від 04 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Статтями 24, 26 Закону №509-XII визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».
Матеріалами справи підтверджується, шо позивач проходив службу в податковій міліції в період з 23.01.2004 по 26.08.2016 на посадах начальницького складу.
При цьому, згідно зі статтею 78 Закону №580-VIII, до служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України.
У свою чергу, приписами статей 353, 356 Податкового кодексу України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, на цих осіб поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Аналізуючи повноваження, завдання та функції цих органів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції правильно зазначив про тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ та служби в органах податкової міліції.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією викладеної в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 826/16143/18 (№ в ЄДРСР 92051849).
Враховуючи вказані правові норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Даний висновок підтверджується також тим, що позивачу під час проходження служби у податковій міліції було присвоєно спеціальне звання - підполковника податкової міліції, яке у свою чергу призначалось на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.
Слід зазначити, що посилання відповідача-1 в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду, викладені в постанові від 19.11.2019 у справі № 520/903/19 є безпідставним, оскільки у справі, що переглядалась був розрахунок строку стажу служби в поліції без урахування часу навчання у цивільному навчальному закладі, у той час як предметом спору у даній справі є зарахування стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції його службу у податковій міліції 12 років 07 місяців 03 дні.
В частині відмови з задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не переглядалося судом апеляційної інстанції, оскільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції щодо суті спору, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, слід зазначити, що за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар має бути розумним, при цьому враховується складність справи, інші чинника та фінансовий стан клієнта.
Матеріалами справи підтверджується, що 2 листопада 2020 року між позивачем (Клієнт) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який діє на підставі державної реєстрації, і є адвокатом (далі - Адвокат) укладено договір №б/н про надання правничої допомоги (далі-Договір), за змістом п.1 якого Адвокат зобов'язується за завданням Клієнта надавати Клієнту такі види правничої допомоги, зокрема, складати заяви, скарги та інші документи правового характеру, а Клієнт зобов'язується приймати і оплачувати надані Адвокатом послуги в порядку і строки, передбачені цим Договором.
Відповідно до п.2,3 Договору по мірі надання послуг Адвокатом, Клієнт здійснює їх приймання, що оформлюється Актом передачі-приймання наданих послуг. За надання послуг, передбачених п.1 цього Договору, Клієнт протягом 10 днів з моменту підписання Акту передачі-приймання наданих послуг на підставі виставленого Адвокатом рахунку, сплачує Адвокату винагороду, розмір якої окремо узгоджується сторонами та зазначається у Акті передачі-приймання наданих послуг.
Відповідно до доданого до позову Акта передачі-приймання наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги №б/н від 2 листопада, який складений 30.11.2020, Адвокатом за завданням Клієнта у період з 27.11.2020 ро 30.11.2020 були надані такі послуги: підготовка позову до Запорізького окружного адміністративного суду до Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - од. (шт.); кількість (1,000); ціна без ПДВ (200,00); сума без ПДВ (2000,00). Всього: 2000 грн.
Згідно з рахунком-фактурою №30/11 від 30 листопада 2020 року Клієнтом оплачено вартість наданих правничих послуг на суму 2000 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Оцінюючи характер правової допомоги (послуги) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг та значенню справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що надана послуга на суму 2000 грн. є співмірною з складністю справи, витраченим часом, відтак відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.
Отже в цілому, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
В повному обсязі постанова виготовлена 02.07.2021.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова