22 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/5476/21
головуючий суддя І інстанції - Верба І.С.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Чередниченка В.Є., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року в адміністративній справі №160/5476/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство "Банк Форвард" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство "Банк Форвард", в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни щодо не зняття арешту з рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритого у АТ КБ «ПриватБанк», котрий належить ОСОБА_1 , який був накладений постановою про арешт коштів боржника від 24.09.2020 у виконавчому провадженні № 63130774, та на який надходять пенсійні виплати;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт з рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритого у АТ КБ «ПриватБанк», котрий належить ОСОБА_1 , який був накладений постановою про арешт коштів боржника від 24.09.2020 у виконавчому провадженні № 63130774, та на який надходять пенсійні виплати.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни щодо не зняття арешту коштів ОСОБА_1 з рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритому у АТ КБ «Приватбанк», накладеного постановою про арешт коштів боржника від 24.09.2020 у виконавчому провадженні № 63130774, які знаходяться та надходять на вказаний рахунок як пенсійні та соціальні виплати.
Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяну Леонідівну зняти арешт коштів ОСОБА_1 на рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк», накладений постановою про арешт коштів боржника від 24.09.2020 у виконавчому провадженні № 63130774, які знаходяться та надходять на вказаний рахунок як пенсійні та соціальні виплати.
В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у даному випадку спірна постанова не була повернута банком у зв'язку з відсутністю підстав для її виконнаня, у зв'язку з чим претензії щодо арешту коштів зводятья до дій банку, який обслуговує рахунок позивача та застосував відповідний арешт, який у разі законодавчої заборони щодо арешту коштів на рахунку, має повернути постанову виконавцю.
Відзив від позивача на адресу суду не надходив.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, 24.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 63130774 з примусового виконання виконавчого напису № 3134 від 05.09.2020 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Буждиганчук Є.Ю., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 36102,72 грн.
24.09.2021 року у виконавчому провадженні № 63130774 виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках за переліком, у тому числі в АТ КБ «Приватбанк», а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 42212,99 грн.
12.01.2021, на адресу приватного виконавця, Перехрест Сергій Олексійович надав заяву про зняття арешту з банківської картки у ВП № 63130774 від 29.12.2020, оскільки в межах виконавчого провадження накладено арешт на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в КБ «Приватбанк», на який зараховується пенсія по інвалідності. Із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.01.2020 у справі № 340/1018/19, від 29.01.2020 у справі № 820/5422/17, від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, зазначив, що на рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, пенсії та сплати податків, арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
У заяві позивач просив зняти арешт за банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в КБ «Приватбанк».
До заяви додано довідку з банківської установи, якою є виписка по картці/рахунку *9254, НОМЕР_3 за період з 29.09.2020 по 28.12.2020, відповідно до якої проведено сім операцій зарахувань грошових коштів із деталями операцій - виплати соціального фонду - соц.виплата, виплати пенсійного фонду - пенсія.
У відповідь на заяву про зняття арешту, приватний виконавець листом від 18.01.2021 повідомив заявника про те, що в ході виконавчого провадження № 63130774 постанова про арешт майна не виносилась.
Не погодившись з бездіяльністю щодо не зняття арешту з банківського рахунку, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець, одержавши відомості про характер надходжень на певний банківський рахунок, мав зняти такий арешт в частині його накладення на грошові кошти боржника, що знаходяться та надходять на зазначений рахунок, як пенсія та соціальні виплати. Не вчиненням вказаних дій, відповідач допустив протиправну бездіяльність, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, враховуючи обмеження в накладенні арешту, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», та враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на пенсійні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відстуності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону N1404-VIII.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 10.09.2020 року, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою про арешт коштів боржника від 24.09.2020 року накладено арешт на грошові кошти позивача, що перебувають не на відповідному банківському рахунку, а на всі його рахунки, у тому числі і ті, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
На виконання вказаної постанови, арешт накладено, зокрема на банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритому у АТ КБ «Приватбанк».
Між тим, відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк», на вказаний рахунок надходять пенсійні виплати та соціальні виплати з соціального фонду.
Відтак, з огляду на харакер виплат (пенсійні та соціальні), які надходять на належний позивачу банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк», у відповідача були відсутні правові підстави для накладення на нього арешту.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що заявою від 28.12.2020 року, позивач просив зняти арешт з вказаного банківського рахунку.
Однак, листом від 18.01.2021 року, відповідач повідомив про не прийняття постанов про арешт майна боржника, залишивши поза увагою наявність постанови про арешт коштів боржника від 24.09.2020 року, на підставі якої і було накладено арешт.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно наявності підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, фактично задовольнивши позовні вимоги позивача в повному обсязі, суд першої інстанції зазначив про їх часткове задоволення, не конкретизувавши в якій частині позову було відмовлено, що з урахуванням ч. 4 ст. 317 КАС України є підставою для зміни судового рішення, шляхом виключення з його мотивувальної частини слова:" частково" (п. 85) та речення "в іншій частині позовних вимог відмовити" (п. 88). В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311 ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року в адміністративній справі №160/5476/21- змінити, виключивши з його резолютивної частини слова: "частково" (п. 85) та речення: "В іншій частині позовних вимог відмовити".
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року в адміністративній справі №160/5476/21 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду на підставі ч. 4 ст. 272 КАС України та за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя Д.В. Чепурнов