28 липня 2021 р. Справа № 520/17955/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 (суддя Єгупенко В.В.; м. Харків) по справі № 520/17955/2020
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військокої частини НОМЕР_1 (надалі також - відповідач) в якому просив суд:
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та вчинити відповідні виплати, з урахуванням отриманих раніше сум, одним платежем.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково не погодившись з рішенням суду першої, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на пропуск позивачем спеціального місячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України. Також, з посиланням на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 та Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550, вказує на відсутність підстав для здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача. Зазначає, що винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога при звільненні, також зазначає, що ця винагорода не була постійною для військовослужбовців та її виплата не залежала від умов, визначених ст. 9 Закону № 2011-ХІІ. Крім зазначеного відповідач вказує, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та розширив предмет позову в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу розміру одноразової грошової допомоги при звільнення з урахуванням сум індексації, оскільки позивач таких вимог не заявляв.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ураховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України, у в/ч НОМЕР_1 , де отримував грошове забезпечення відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011-XII, постанови KM України від 07.11.2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною на момент служби позивача та п.1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам, яка затверджена наказом Міноборони від 11.06.2008 р. №260 та зареєстрована в Мін'юсті 14.07.2008 р. за №638/15329 (які були чинними на момент звільнення позивача з лав ЗС України).
ОСОБА_1 , є ветераном війни - учасником бойових дій.
22.08.2016 р. наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 370 позивача було звільнено у запас.
Із списків військової частини НОМЕР_1 позивач був виключений із 28.09.2016 р. наказом командира в/ч НОМЕР_1 №244 від 28.09.2016 р.
Вважаючи, що відповідачем неправомірно здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. В свою чергу, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ № 889 входить до складу грошового забезпечення, з розміру якого необхідно обчислювати одноразову грошову допомогу при звільненні.
Відносно вимог позивача зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вчинити відповідні виплати, з урахуванням отриманих раніше сум, одним платежем, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані вимоги є передчасними, оскільки на час розгляду справи право позивача не є порушеним, оскільки лише після вчинення перерахунку у відповідача виникне обов'язок виплати відповідних коштів, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (надалі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII, порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 40 Закону № 2232-XII, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України Про Збройні Сили України, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей та іншими законами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій від 22.09.2010 №889 (надалі - Постанова №889), щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Колегія суддів зазначає, що право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув відповідно до ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, вказана обставина не заперечується відповідачем.
Спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги.
Судовим розглядом встановлено, що додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.
Позиція відповідача щодо відмови від включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, ґрунтується на нормах Наказу Міністерства оборони України №550 від 24.10.2016, яким затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
Колегія суддів зазначає, що на час звільнення позивача зі служби діяли положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України 24.10.2016 № 550, пунктом 8 якої передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас, застосовуючи вищезазначену Інструкцію, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Так, частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Посилання відповідача на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 761/17387/17, від 19.06.2018 року у справі № 825/1138/17, від 18.07.2018 у справі № 826/5785/16, від 03.10.2018 у справі № 817/1207/17, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
В свою чергу, питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
З урахуванням того, що останні 24 місяці перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Також, вирішуючи дану справу, колегія суддів наголошує, що у численних постановах (зокрема, від 24 жовтня 2018 року у справі № 820/3211/17, від 10 травня 2019 року у справі № 820/5285/17, від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, від 31 липня 2019 року у справі № 826/3398/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 826/14564/17, від 22 жовтня 2019 року у справах № 826/2447/18 та № 520/3505/19, від 31 жовтня 2019 року у справі № 826/3397/17, від 05 грудня 2019 року у справі № 295/5200/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 822/2741/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19, від 10 липня 2020 року у справі № 760/8406/16-а, від 16 жовтня 2020 року по справі № 826/4043/16, від 26 лютого 2021 року у справі № 620/3346/19, від 28 травня 2021 року по справі № 400/1955/20) Верховний Суд сформував правову позицію у даній категорії справ, відповідно до якої щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою № 889, підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні.
Відтак, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до частинами 1,3 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В той же час, за приписами статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, враховуючи той факт, що грошове забезпечення позивача є його заробітною платою, строк звернення позивача до суду не обмежений будь-яким строком, а тому судова колегія вважає безпідставними твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Щодо посилань скаржника на те, що суд першої інстанції, розглядаючи вказаний спір, вийшов за межі позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням сум індексації, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та вчинити відповідні виплати, з урахуванням отриманих раніше сум, одним платежем.
Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, питання щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням сум індексації, не становить предмет даного спору та не було предметом дослідження судом, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, не навівши при цьому відповідного обґрунтування, і ухвалив рішення за позовними вимогами, які позивачем не заявлялись та які не були предметом судового розгляду.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, про які зазначено вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині виходу за межі позовних вимог ОСОБА_1 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації.
В іншій частині суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та його скасування колегією суддів не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 по справі № 520/17955/2020 - скасувати в частині в частині виходу за межі позовних вимог ОСОБА_1 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року по справі № 520/17955/2020 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.В. Присяжнюк