28 липня 2021 року справа №200/1466/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.,
секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.,
за участю: представника відповідача 1 - Астахова Р.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі № 200/1466/21-а (головуючий І інстанції Льговська Ю.М., повний текст складений у м. Слов'янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Кальміуського районного відділу у м. Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі - відповідач 1), Кальміуського районного відділу у м. Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області та його територіальних підрозділів щодо позивача; зобов'язання відповідача 1 прийняти від позивача заяву про продовження строку перебування на території України, заяву про отримання дозволу на імміграцію та видати необхідні документи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо неприйняття рішення за заявою позивача про продовження строку перебування на території України від 14 січня 2021 року у спосіб, встановлений законом;
- зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області прийняти рішення за заявою позивача про продовження строку перебування на території України від 14 січня 2021 року у спосіб, встановлений законом, з урахуванням висновків суду.
- в іншій частині позову відмовлено (а.с. 130-133).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення, прийняти нове про відмову у задоволенні позову через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Судом невірно застосований порядок обчислення строків перебування позивача на території України, тому зроблено хибний висновок про законність в'їзду в Україну 09.08.2020 року. Після скасування посвідки та тимчасове проживання подальше перебування іноземця в Україні обчислюється відповідно до правил тимчасового перебування, тому з наступного дня після скасування посвідки та тимчасове проживання - з 17.03.2020 року перебування позивача в Україні почало обраховуватись відповідно до п. 3 ст. 1 Угоди між КМУ та Урядом Республіки Білорусь, за яким громадяни Республіки Білорусь мають право знаходитись на території України до 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду. Позивач виїхав з України через 145 днів з дати скасування посвідки. Суд дійшов висновку, що порушення відбулось у період та внаслідок установлення карантину. Суд з посиланням на абз. 2 пункту 2 постанови КМУ «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину» від 18 березня 2020 року № 259, помилково зазначив, що термін фактичного перебування іноземця території України під час карантинних обмежень не повинен враховуватись при його новому в'їзді на територію України. Вказана постанова не містить таких положень та лише виключає застосування адміністративного впливу до іноземців до їх виїзду. Висновок суду, що строк тимчасового перебування слід обчислювати з 9 серпня 2020 року, оскільки до цього було порушення строків тимчасового проживання, яке мало триваючий характер (з 24 березня 2020 року), не відповідає вимогам п. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15 лютого 2012 року № 150, міжнародним угодам, Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, затвердженого наказом МВС України 20 липня 2015 року № 884. Посилання суду на відсутність виявлення факту порушення позивачем строків перебування на території України під час здійснення прикордонного контролю на в'їзд 09.08.2020 року не робить законним сам факт перебування іноземця на території України з перевищенням строків.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача 1, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач є громадянином Республіки Білорусь згідно паспорта громадянина Республіки Білорусь НОМЕР_1 , строк дії - 29 січня 2029 року (а.с. 5).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 21 вересня 2018 року позивач уклав шлюб на території Республіки Білорусь з громадянкою України ОСОБА_2 (а.с. 7).
15 грудня 2019 року позивач у законний спосіб перетнув кордон України через контрольно-пропускний пункт «Бориспіль», прибув до дружини - громадянки України ОСОБА_2 та проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 46-47).
Головне управління Державної міграційної служби України у Донецькій області видало позивачу посвідку на тимчасове проживання в Україні терміном дії до 19 березня 2020 року (а.с. 8).
16 березня 2020 року за заявою позивача прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні (а.с. 74).
В позовній заяві позивач зазначив, що для отримання нової посвідки на тимчасове проживання в Україні він звернувся своєчасно, проте у зв'язку зі змінами в законодавстві виникла необхідність долучення до заяви апостилю свідоцтва про шлюб; повторне звернення після отримання апостилю відбулось би з простроченням строку, тому 16 березня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області із заявою про дострокове анулювання посвідки на тимчасове проживання з метою виїзду за межі України (а.с. 1 зв.б.).
Листом від 21 квітня 2020 року Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області повідомило, що 16 березня 2020 року за заявою позивача прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні. Після закінчення карантину позивач зможе залишити територію України без застосування заходів адміністративного впливу та після повернення до України звернутись із заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні (а.с. 10).
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою позивача та ОСОБА_2 (а.с. 6).
Після виїзду з України 9 серпня 2020 року позивач того ж дня знов перетнув кордон України в напрямку в'їзду (а.с. 95).
19 березня 2020 року, 19 серпня 2020 року, 3 листопада 2020 року позивач звертався із заявами щодо отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні (а.с. 20, 95).
Позивач звернувся Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області з заявою від 18 серпня 2020 року, в якій зазначив, що у зв'язку з виконанням умови щодо перетину кордону, народженням дитини просить видати посвідку на тимчасове проживання в Україні для можливості мати законні підстави перебування на території України до розгляду заяви на отримання дозволу на імміграцію (а.с. 11).
Листом від 21 серпня 2020 року Головне управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області повідомило, що за інформацією з офіційного вебсайту Уряду України пункти пропуску на виїзд через державний кордон України відкрито з 15 червня 2020 року, тому перетин кордону 9 серпня 2020 року здійснено з перевищенням дозволеного строку перебування на 69 днів; на позивача не поширюється положення постанови КМУ «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину» від 18 березня 2020 року № 259, як підстави звільнення від адміністративної відповідальності, що виключає можливість звернення із відповідною заявою за умови порушення встановлених строків звернення (а.с. 12).
Листом від 28 вересня 2020 року Державна міграційна служба України на звернення позивача роз'яснила, що вирішення питання щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні можливо тільки після притягнення до адміністративної відповідальності та звернення із заявою про продовження строку перебування на території України (а.с. 13-14, 18-19).
12 листопада 2020 року Мангушським районним відділом Державної міграційної служби України у Донецькій області прийнято рішення № 3 про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 та зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 1 грудня 2020 року (а.с. 29).
Постановою Мангушським районним відділом Державної міграційної служби України у Донецькій області від 12 листопада 2020 року ПН МДО № 000597 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за порушення ч.ч. 1,3 статті 9, ч. 1 статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15 лютого 2012 року № 150 (а.с. 30).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2020 року у справі № 263/14519/20, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року, скасовано рішення Мангушського районного відділу ГУ ДМС в Донецькій області від 12.11.2020 року № 3 про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 (а.с. 76-80).
Позивач звернувся до Кальміуського районного відділу у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою довільної форми про продовження строку перебування на території України від 11 січня 2021 року. В заяві зазначені додатки: заява про продовження строку перебування на території України відповідного зразка, копія паспорта позивача з перекладом, копія паспорта приймаючої сторони ОСОБА_2 , копія посвідки на тимчасове проживання, копія рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя, гарантійний лист приймаючої сторони ОСОБА_2 , копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, заява ОСОБА_2 на згоду реєстрації, фотокартка, квитанція про сплату державного мита (а.с. 64-70).
Листом від 3 лютого 2021 року Кальміуський районний відділ у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області повідомив, що відповідно до пункту 8 Порядку продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15 лютого 2012 року № 150, заяви про продовження строку перебування на території України можуть бути подані не раніше ніж за 10 та не пізніше ніж за 3 робочі дні до закінчення дозволеного строку перебування до територіальних органів ДМС. Враховуючи вимоги п. 2 Порядку № 150 та п.1 постанови КМУ від 23.12.2020 року № 1302, яким регламентовано строки перебування громадян Республіки Білорусь в Україні, позивач знаходиться на території України з порушенням правил перебування (а.с. 28, 71).
Згідно п. 9 ч. 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI) іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.
За п. 1 статті 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про безвізові поїздки громадян, яка набрала чинності 8 серпня 2010 року, громадяни держави однієї Сторони незалежно від місця проживання в'їжджають, виїжджають, прямують транзитом і знаходяться на території держави іншої Сторони без віз на підставі дійсних документів, зазначених у Додатку до цієї Угоди.
Станом на день в'їзду позивача в Україну - 9 серпня 2020 року через контрольно-пропускний пункт «Гоптівка» цей пункт є чинним, його дію зупинено постановою КМУ від 13 травня 2020 року № 362 з 1 вересня 2020 року, тому на позивача поширюється безвізовий режим в'їзду.
Згідно п. 3 статті 1 Угоди громадяни держави однієї Сторони мають право знаходитися на території держави іншої Сторони до 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду (на день першого в'їзду ці обмеження чинні).
Перший в'їзд позивача в Україну відбувся 15 грудня 2019 року через контрольно-пропускний пункт «Бориспіль», проте після в'їзду останнім була оформлена посвідка на тимчасове проживання в Україні з терміном дії до 19 березня 2020 року, а тому при першому в'їзді слід керуватись не строками тимчасового перебування, а строками тимчасового проживання.
16 березня 2020 року достроково, за заявою позивача прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Згідно абз. 1 п. 68 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25 квітня 2018 року № 322 (далі - Порядок № 322), іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення.
Суд першої інстанції вірно встановив, що позивач не мав можливості виїхати з дотриманням семиденного строку, оскільки на підставі розпорядження КМУ від 13 березня 2020 року № 288-р (у редакції, чинній станом на березень 2020 року) тимчасово припинено пішохідне сполучення у пунктах пропуску через державний кордон за додатком № 2 до цього розпорядження, у тому числі через контрольно-пропускний пункт «Гоптівка». Розпорядженням КМУ від 17 червня 2020 року № 819-р внесено зміни та скасовано додаток № 2.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порушення відбулось в період та внаслідок установлення карантину, у зв'язку з чим підлягають врахуванню приписи абзацу 2 пункту 2 постанови КМУ «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину» від 18 березня 2020 року № 259, згідно яких тимчасово, на період установлення на всій території України карантину та протягом 30 днів з дня його відміни, до іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство у сфері міграції в частині недотримання ними строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання, якщо такі порушення настали в період або внаслідок установлення карантину, не застосовуються заходи адміністративного впливу.
На підставі цієї норми не підлягають врахуванню допущені позивачем порушення у сфері міграції в частині недотримання ним строку перебування на території України з 24 березня 2020 року по 9 серпня 2020 року, інше розуміння буде порушувати право позивача на звільнення від відповідальності.
Згідно п. 3 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, затвердженого наказом МВС України від 20 липня 2015 року № 884 (далі Порядок № 884) під час в'їзду іноземця на територію України обчислення дозволеного йому строку перебування здійснює посадова особа Держприкордонслужби в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України шляхом відрахування від дня фактичного в'їзду 180 днів назад. Іноземець не порушив зазначений строк, якщо в межах цього 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів. У разі якщо під час здійснення прикордонного контролю було виявлено перевищення іноземцем дозволеного йому строку перебування, приймається рішення про відмову в перетинанні державного кордону України на в'їзд в Україну в порядку, встановленому частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».
Обставини справи свідчать про те, що таке рішення не приймалось посадовою особою Держприкордонслужби, тому посилання відповідачів на те, що 9 серпня 2020 року позивач перетнув кордон з перевищенням дозволених строків, є безпідставними.
Таким чином, строк тимчасового перебування слід обчислювати з 9 серпня 2020 року, оскільки до цього було порушення строків тимчасового проживання, яке мало триваючий характер з 24 березня 2020 року.
Пунктом 3 статті 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь встановлено, що громадяни держави однієї Сторони мають право знаходитися на території держави іншої Сторони до 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду.
Аналогічні положення наведенні в пп. 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 (далі - Порядок № 150).
Постановою КМУ від 23 грудня 2020 року № 1302 установлено, що до 31 грудня 2021 року до громадян Республіки Білорусь не застосовуються обмеження щодо строків тимчасового перебування, установлені підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 150; громадяни Республіки Білорусь, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 180 днів протягом 365 днів. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.
Згідно ч. 1 статті 17 Закону № 3773-VI іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).
За змістом пп. 1 п. 6 Порядку № 150 строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули: за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в'їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов'язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в'їзду в Україну.
Невнесення змін до Порядку № 150 з метою узгодження нового правового регулювання, введеного постановою КМУ від 23 грудня 2020 року № 1302, не є підставою для позбавлення позивача права на продовження строку перебування, встановленого частиною першою статті 17 Закону № 3773-VI.
Таким чином, пп. 1 п. 6 Порядку № 150, який визначає перелік обґрунтованих підстав, за наявності яких може бути продовжено строк тимчасового перебування, не є вичерпним.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність обґрунтованих підстав для продовження строку перебування в Україні позивачу на підставі свідоцтв про укладення шлюбу, про народження дитини, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Крім того, були чинними на дату розгляду заяви від 14 січня 2021 року положення ч. 14 статті 4 Закону № 3773-VI, за якими іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Згідно ч. 2 статті 17 Закону № 3773-VI документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.
Заяви про продовження строку перебування на території України подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС (п. 8 Порядку № 150).
Таким чином, позивач повинен був подати таку заяву не пізніше 2 лютого 2021 року. За матеріалами справи заява подана до Кальміуського районного відділу у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області 14 січня 2021 року, тобто не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку.
Необгрунтованими є посилання відповідача 1 на те що заява подана раніше ніж за десять робочих днів до закінчення строку, оскільки з цієї підстави позивачу не було відмовлено у її прийнятті, заяву прийнято та розглянуто.
Посилання відповідача 1 на подання позивачем неповного переліку документів також не впливає на розгляд справи по суті, оскільки її не покладено в обґрунтування, викладене в листі від 3 лютого 2021 року, і такі документи можуть додано позивачем до прийняття відповідачем рішення у передбачений законом спосіб.
Згідно п. 8 Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України, затвердженого наказом МВС України від 25 квітня 2012 року № 363 (далі - Порядок № 363), працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про продовження строку перебування на території України вивчає обґрунтованість наведених підстав стосовно необхідності продовження строку перебування, перевіряє дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відміток про реєстрацію (відмітки органів охорони державного кордону «В'їзд» («Виїзд») або документа, що підтверджує законність перебування іноземця, особи без громадянства в Україні) чи продовження строку перебування, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їх паспортних документах, з даними, що містяться в цих зверненнях, з'ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні, та завіряє копії прийнятих документів своїм підписом.
За п. 11 Порядку № 363 про прийняте рішення у заяві про продовження строку перебування на території України робиться відмітка про продовження строку перебування із зазначенням терміну, на який вирішено продовжити строк перебування, або причин відмови. Відмова оформляється у вигляді повідомлення про відмову в продовженні строку перебування на території України (додаток 5) у двох примірниках: перший вручається під підпис іноземцю чи особі без громадянства або приймаючій його стороні, другий додається до матеріалів звернення. При цьому іноземцеві чи особі без громадянства надається строк для виїзду з України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем за результатами розгляду заяви не прийнято жодне із законодавчо передбачених рішень (ні щодо продовження строку перебування на території України, ні щодо відмови у продовженні строку перебування на території України).
Обґрунтування порушення строків тимчасового перебування, з огляду на вищенаведені висновки, є помилковими.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, про визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо неприйняття рішення за заявою позивача про продовження строку перебування на території України від 14 січня 2021 року у спосіб, встановлений законом; зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області прийняти рішення за заявою позивача про продовження строку перебування на території України від 14 січня 2021 року у спосіб, встановлений законом, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині рішення суду не оскаржене.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі № 200/1466/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Кальміуського районного відділу у м. Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 28 липня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Гаврищук
І.Д. Компанієць