ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 липня 2021 року м. Київ № 640/6100/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) із позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначить та виплатить ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 з 08.05.1983 по 05.06.1985 проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР, в цей час з 30.10.1983 по 05.06.1985 приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. 28.02.2017 позивачу первинно, при повторному огляді, встановлено другу групу інвалідності у зв'язку із контузією головного мозку, множинні вогнепальні осколкові поранення, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. У зв'язку із встановленням позивачу другої групи інвалідності, ним було подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги. За результатами розгляду зазначеної заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 було відмовлено ОСОБА_1 у направленні поданих останнім документів до Міністерства оборони, що було оспорено заявником шляхом звернення до суду. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22.12.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано протиправними, зобов'язано направить подані ОСОБА_1 документи до Міністерства оборони України. Розглянувши заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України прийняла рішення про відмову у призначенні зазначеної допомоги, на підставі того, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, у той час як ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 30-місячний термін, а зміна інвалідності з ІІІ на ІІ групу відбулась понад дворічний період. Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду із даним позовом.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби та містить особливі критерії допомоги особам, які проходять строкову службу, а саме визначення часу настання інвалідності, яким є період проходження військової служби або не пізніше, ніж три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, а також до заяви на отримання одноразової грошової допомоги не подано всіх необхідних документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, зокрема, документа, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Відповідач наголосив, що встановлення другої групи інвалідності після спливу дворічного терміну з моменту встановлення йому третьої групи інвалідності, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 13.05.2019 після усунення недоліків позивачем було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
Позивач у період з 08.05.1983 по 05.06.1985 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР; з 30.10.1983 по 05.06.1985 брав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан (військовий квиток серії НОМЕР_1 ; довідка від 17.03.2011, видана Печерсько-Голосіївським районним у місті Києві військовим комісаріатом).
Згідно із висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №148-ж від 28.02.2011, наявні у ОСОБА_1 рубці є слідством загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, які могли бути отримані в період бойових дій у Республіці Афганістан.
Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №389 від 10.03.2011 встановлено, що «контузія головного мозку, множинні вогнепальні осколкові поранення, захворювання, - так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».
У виписці із Акта огляду МСЕК до довідки серії 10ААА №142489 зазначено: дата огляду 20.04.2011, група інвалідності позивача - третя, причина - вогнепальні осколкові поранення, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. Відповідно до виписки із Акта огляду МСЕК до довідки серії 10ААА №788278 (повторний огляд), дата огляду 25.04.2012, підтверджена група інвалідності позивача - третя, причини інвалідності - контузія та поранення, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. Викладене підтверджується також випискою з Акта огляду МСЕК до довідки серії АВ №0091129 (повторний огляд від 03.04.2014).
Згідно виписки з Акта огляду МСЕК до довідки серії АВ№0646756 (повторний огляд 28.02.2017), група інвалідності позивача змінена з третьої на другу; причини інвалідності - контузія та поранення, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до виписки з Акта огляду МСЕК до довідки серії АВ№0659648 (повторний огляд 11.10.2017) друга група інвалідності ОСОБА_1 встановлена довічно, підстава - Акт огляду МСЕК №255-В.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22.12.2017 у справі №752/20609/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; зобов'язано Київський міський військовий комісаріат направити подані ОСОБА_1 документи до Міністерства оборони України, надавши висновок щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Листом від 09.10.2018 Київського міського військового комісаріату позивача було повідомлено, що за результатами розгляду поданих ним документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №88 від 31.08.2018, ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно із пунктом 6 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2011 році, а також підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності, звільнених з військової служби (зборів)осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін. Крім цього, згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється. ОСОБА_1 групу інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. З огляду на викладене, комісія дійшла висновку про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись з такими висновками, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога, зокрема, у разі інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частинами другою та четвертою статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
В частині дев'ятій статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 у справі №127/12061/17 зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Як встановив суд, 20.04.2011 позивачу первинно встановлена третя група інвалідності, у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з проходженням військової служби.
Разом з тим, спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності з 28.02.2017 у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країні, де велися бойові дії.
Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 163 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 №5040-VI).
З метою реалізації норм статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України затверджений Порядок №975.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку №975 в редакції, чинній на момент зміни причини встановлення інвалідності, якщо протягом двох років військовослужбовцю та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені, починаючи з 01.01.2014.
Згідно з пунктом 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.
У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 пункт 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 зазначив таке: «Змістовно абзац другий пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 163 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців».
Ухвалюючи зазначену постанову, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі №760/11440/17, від 30.09.2019 у справі №825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (20.04.2011) взагалі були відсутні правові норми щодо права на отримання одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності.
З дня первинного встановлення інвалідності (20.04.2011) до дня зміни причини інвалідності (28.02.2017) минуло понад два роки. Отже, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №240/10153/19, постанові Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №240/4982/19.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу та зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як інваліду ІІ групи.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність його поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.
Суддя Н.А. Добрівська