ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 липня 2021 року м. Київ № 640/8598/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби
у місті Києві та Київській області
про скасування рішення, зобов'язання надати дозвіл на імміграцію
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а) від 05 січня 2021 року № 80114300006240/3 про відмову в наданні дозволу на імміграцію уродженцю Таджикистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598; місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а) надати дозвіл на імміграцію в Україну уродженцю Таджикистану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та видати посвідку на постійне проживання уродженцю Таджикистану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проживає та має намір зареєструватись за адресою: АДРЕСА_1 , за згодою власника, тому, звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію», як особа у якої батько громадянин України та надав відповідні документи. На думку позивача, відмова в наданні дозволу на імміграцію є протиправною, оскільки позивачем подано всі наявні та достатні документи на отримання дозволу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19 квітня 2021 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначає, що позивач у заяві про надання дозволу на імміграцію не повідомив про притягнення до кримінальної відповідальності, що у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію» є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Позивач, громадянин Республіки Таджикистан, ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 09 січня 2017 року строком дії до 08 січня 2027 року, 13 січня 2020 року звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію», як особа у якої батько громадянин України та надав відповідні документи.
Як зазначено в позові та підтверджується відповідачем, позивач проживає та має намір зареєструватись за адресою: АДРЕСА_1 , за згодою власника.
Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (надалі-Відповідач або ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) прийняло рішення від 05 січня 2021 року № 80114300006240/3 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Таджикистана.
Підставою для прийняття такого рішення зазначено пункт 4 частина 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію».
Відповідно до статті 9 Закону України «Про імміграцію» заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: три фотокартки; копія документа, що посвідчує особу; документ про місце проживання особи; відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
В свою чергу, статтею 10 Закону України «Про імміграцію» визначено, що дозвіл на імміграцію не надається:
1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;
2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;
3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;
5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.
Як зазначено у відзиві та підтверджується матеріалами перевірки, копії яких додані до справи, у відношенні заявника здійснено перевірку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983. Так, згідно відповіді з Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області де зазначено, що у ході вжитих перевірочних заходів встановлено, що іноземець у червні 2015 року Подільським районним судом м. Києва був засуджений за ч.ч. 1, 3, 5 ст. 27, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358, ст. 70 Кримінального кодексу України, до обмеження волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
У заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну позивач у графі: "чи притягувався до кримінальної відповідальності", повідомив, що не притягувався.
Таким чином, позивач зазначив неправдиві відомості у заяві, що є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова