ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 липня 2021 року м. Київ № 640/16026/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва через представника звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому просила суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як матері інваліда з дитинства з моменту звернення за її призначенням, а саме з 21.08.2018.
В обґрунтування позову зазначається, що 21.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії як матері особи з інвалідністю з дитинства. Листом від 09.01.2019 за вих.№3944/03 ГУ ПФУ в м. Києві відмовило позивачу в призначенні пенсії через відсутність у заявника документів, які засвідчують, що її дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний дитиною-інвалідом до шестирічного віку. Представник позивача вказує, що позивач досягла 50-річного віку, у неї наявний необхідний страховий стаж для призначення пенсії згідно із абз.5 п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сина позивача було визнано «інвалідом з дитинства до 16 років» у віці 12 років що підтверджується витягом з акта огляду МСЕК. Представник позивача наголошує, що до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років. Крім того, нормами чинного законодавства не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини повинна настати саме з 6 років та не передбачена така вимога для призначення пенсії, як обов'язковість визнання дитини інвалідом до 6-річного віку; в Законі визначена лише вимога про виховання дитини до шести років. У позовній заяві також містяться відомості про досудове врегулювання спору в адміністративному порядку. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі чого звернулась до суду із даною позовною заявою.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначається, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з тим, що документи про встановлення інвалідності дитині до шестирічного віку не надавались.
У відповіді на відзив представник позивача відзначив, що за правовстановлюючою нормою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, право на пенсію в частині, яка стосується позивача, надається за сукупності трьох умов: 1) досягнення жінкою 50 років; 2) встановлення дитині інвалідності до 16 років; 3) виховання жінкою такої дитини до 6-річного віку. Всі вказані вимоги позивачем виконані, відповідно, позовна заява підлягає задоволенню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2019 відкрито провадження і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження); у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального провадження відмовлено; зобов'язано відповідача подати до суду належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 та всі матеріали, що були або які могли бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчинення дій, допущення бездіяльності, з приводу яких подано позов.
11.10.2019 на виконання вимог ухвали суду від 28.08.2019 відповідачем було подано до суду належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
Позивач є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ). Відповідно до медичного висновку №212 від 18.08.1992, наявне у дитини захворювання (патологічний стан), а саме туговухість, відповідає «Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років» № 175 від 05.12.1991. Відповідно довідки №2465 від 17.03.1997, №2472 від 24.03.1999, виданих Управлінням соціального захисту населення Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва, ОСОБА_2 є інвалідом дитинства третьої групи, що також підтверджується Витягом із Акта огляду у МСЕК до довідки сер.КИЕ-1 №527275 від 22.03.41999 (повторний переогляд), довідкою МСЕК серії КИЕ-1 №547995 від 03.04.2000 (повторний переогляд), група інвалідності встановлена безстроково. Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний інвалідом дитинства з 18.08.1992, тобто у віці 11 років.
Матеріали справи також містять копію посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 . В матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 наявна копія трудової книжки позивача, відповідно до якої, позивач розпочала трудову діяльність 07.07.1977, завершила 22.05.2002. Відомостями трудової книжки підтверджується наявність необхідного стажу роботи позивача, що не заперечується відповідачем.
Матеріали пенсійної справи також містять відомості та документальні докази, що 21.08.2018 представник позивача за довіреністю звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як матері дитини-інваліда. Відповідно розписки-повідомлення, представником відповідача отримано цю заяву та долучені до неї документи (копію трудової книжки, копію паспорту, копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження дитини, копію ідентифікаційного коду, анкету, довідку МСЕК). Згідно із розпискою-повідомленням, поданого представником позивача переліку документів виявилось недостатньо, на підставі чого спеціалістом відповідача було встановлено необхідність подачі до 20.11.2018 довідки комісії ЛКК, яка би засвідчувала, що дитина визнана інвалідом до шести років. 27.09.2018 позивач звернулась через представника до відповідача із заявою про надання допомоги в отриманні документів, необхідних для призначення пенсії. Відповідачем було вжито заходів для вирішення питання призначення пенсії ОСОБА_1 , зокрема, направлено відповідний запит Голові Медико-соціальної експертизи (запит від 06.11.2018); останнім запитуваних документів не надано.
Листом від 09.01.2019 за вих.№3944 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що в наданих нею документах для призначення пенсії відсутні документи, які засвідчують, що дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний дитиною-інвалідом до шестирічного віку; на підставі зазначеного позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивачем здійснювались заходи досудового врегулювання спору. 25.06.2019 представником позивача подано скаргу на бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві. Листом від 02.08.2019 за вих.№17936/6-11 відповідач повідомив, що у разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, разом із документами для призначення пенсії особа має подати висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення нею шестирічного віку.
Вважаючи відмову відповідача у призначенні їй пенсії за віком як матері інваліда з дитинства незаконною, а своє право порушеним, позивач звернулась до суду із даною позовною заявою.
Оцінюючи спірні взаємовідносини суд при вирішені справи по суті виходить з такого
Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Статтею 115 Закону № 1058-IV встановлено право на пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.
Так, відповідно до абзацу першого пункту 3 частини першої вказаної статті право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Законом №2148-VIII від 03.10.2017 у тексті Закону №1058-IV слова «інвалід», «дитина-інвалід» та «інвалід війни» в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами «особа з інвалідністю», «дитина з інвалідністю» та «особа з інвалідністю внаслідок війни» у відповідному відмінку і числі.
Згідно статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Таким чином, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали осіб з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу, що не оспорюється у цій справі). За змістом наведеної норми однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме осіб з інвалідністю з дитинства.
Слід зазначити, що визначення терміну «особа з інвалідністю з дитинства» не міститься ані в Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ані в Законі України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».
При цьому зі змісту абзацу другого пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з пунктом цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).
Згідно із пунктом 2.18 Порядку № 22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Таким чином, наведені норми права вказують, що законодавством не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини - інваліда з дитинства повинна настати саме до 6 років, також не передбачена така вимога для призначення пенсії, як обов'язкова для визнання дитини інвалідом саме до 6-ти річного віку. В Законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 501/2838/16-а та у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 216/2437/16-а.
Суд зауважує, що у статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно із статтею 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Таким чином, вказані статті Закону №1058-IV містять пряме застереження, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Європейський Суд з прав людини, з урахуванням практики якого відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» та ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права, розкриває зміст вказаного принципу через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу, зокрема, однією з таких вимог є вимога про якість закону. У справі «Круслен проти Франції» рішення від 24.04.1990 Європейський Суд зазначив, що «словосполучення «згідно із законом»… передбачає певну якість такого закону, вимагаючи, щоб він був доступний для особи і вона могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права».
Таким чином, на підставі системного аналізу положень Закону № 1058-IV, керуючись принципом верховенства права, виходячи з розуміння «якості закону», що виписані у практиці Європейського суду з прав людини, визначених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що, оскільки п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV не пов'язує право на дострокову пенсію жінки, як матері особи з інвалідністю з дитинства, із набуттям інвалідності дитиною до шестирічного віку, а лише з фактом виховання дитини до шести років, тому п.2.18 Порядку не відповідає нормі Закону № 1058-IV та звужує обсяг прав, гарантованих законом.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Аналізуючи зазначену вище нормативно-правову базу, враховуючи, що позивачем було надано належні та допустимі докази, якими підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за медичними показаннями визнаний особою з інвалідністю з дитинства, досягненням позивачкою віку 50 років та з урахуванням достатнього страхового стажу позивача для призначення дострокової пенсії, суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як матері інваліда з дитинства. Враховуючи положення статті 45 Закону №1058-IV пенсію слід призначити з дня звернення - 21.08.2018.
Згідно з положеннями статті 2 КАС України справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин здійснюється з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права. Разом із цим, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на зазначене, враховуючи встановлення судом протиправності відмови у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та визнання протиправним такого рішення відповідача.
Згідно з статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчить наявна у матеріалах справи квитанції, позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи обсяг задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн.
З огляду на зазначене та керуючись статтями , 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та вийти за межі позовних вимог.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсію за віком як матері інваліда з дитинства.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком як матері інваліда з дитинства з моменту звернення за її призначенням, а саме з 21.08.2018.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.
Суддя Н.А. Добрівська