ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 липня 2021 року м. Київ № 640/966/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вілмар»
до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками
податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вілмар» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16 листопада 2020 року № 111/28-10-53-10.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ТОВ «Торговий Дім «Дельта Вілмар» не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно винесене податковим органом на підставі протиправних та необґрунтованих висновків, викладених у акті перевірки. Позивач зазначає, що формував свої витрати та податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають вимогам діючого законодавства. Позивач вказує, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Позивач вважає висновки зазначеного акта перевірки безпідставними та таким, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки підприємством правомірно сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій з контрагентом ТОВ «Золотий Дракон» по взаємовідносинам із яким податковим органом здійснено донарахування. Господарські операції із контрагентами позивача, підтверджені належними первинними документами, які доводять формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Також позивач зазначає, що ним надавалися копії всіх необхідних первинних документів для проведення податкової перевірки по взаємовідносинам із контрагентом Позивач вважає, що висновки акта перевірки про нереальність господарських операцій з вказаними контрагентами ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, тому прийняті відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
У відзиві на позов відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, з обставин викладених в акті перевірки від 19 жовтня 2020 року № 48/28-10-53-10/36369434.
У підготовче засідання 20 квітня 2021 року прибули представники сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 травня 2021 року.
До суду від відповідача надійшло клопотання про його заміну на Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2021 року Заяву відповідача - задоволено. Замінено відповідача у справі № 640/966/21 з Офісу великих платників податків Державної податкової служби на Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032).
У судовому засіданні 01 червня 2021 року представник позивача підтримав позов в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечив. Суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.
На підставі направлень від 18 вересня 2020 року №№ 162 та 163, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вілмар» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість № 9205042273 від 19 серпня 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатом якої складено акт перевірки від 19 жовтня 2020 року № 48/28-10-53-10/36369434, за висновком якого встановлено порушення підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від'ємне значення з ПДВ, відображене у рядку 21 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації), яка переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду», податкової декларації з ПДВ за липень 2020 року на 20 887 265 грн.
На підставі вищевикладених висновків, за результатом розгляду заперечень на акт перевірки від 19 жовтня 2020 року № 48/28-10-53-10/36369434, винесено податкове повідомлення - рішення від 16 листопада 2020 року № 111/28-10-53-10, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20 887 265 грн.
За результатом адміністративного оскарження, спірне податкове повідомлення - рішення від 16 листопада 2020 року № 111/28-10-53-10 залишено без змін, скарга позивача від 07 грудня 2020 року - без задоволення (копія рішення ДПС України від 23 грудня 2020 року міститься в матеріалах справи).
Не погоджуючись із таким рішенням про зменшення від'ємного значення, позивач звернувся до суду.
Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії суду належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом - ТОВ «Золотий Дракон», мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вілмар» (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Дракон» (Постачальник) укладено Договір поставки № 500005224 від 23 червня 2020 року відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану (далі - Товар) невиморожену (пресову, екстракційну або суміш пресової з екстракційною) першого сорту українського походження на умовах, викладених в цих договорах.
Згідно наданих податкових накладних №№ 151 від 27 червня 2020 року, № 140 від 26 червня 2020 року, № 132 від 25 червня 2020 року, № 126 від 24 червня 2020 року загалом поставлено 525,2 тони товару на загальну суму 12 730 763,08 грн.
Вищезазначені податкові накладні було включено ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» до складу податкового кредиту «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» Податкової декларації з ПДВ за липень 2020 року.
Також, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних №№ 5224-09, 5224-05, 5224-10, 5224-06, 5224-01, 5224-04, 5224-02, 5224-03, 5224-07, 5224-08 від 23 червня 2020 року; №№ 5224-13, 5224-12, 5224-11, 5224-14 від 24 червня 2020 року; №№ 5224-15, 5224-16 від 25 червня 2020 року; №5224-17 від 26 червня 2020 року.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пункти 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пункт 201.6 статті 201 Кодексу встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.
Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.
В акті перевірки встановлено, що в ході проведеного аналізу зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що у червні 2020 року ТОВ «ТК «Золотий Дракон» було придбано насіння соняшника у наступних постачальників: ТОВ "Юкрейн Кернел" (код 42964728) у кількості 239 тонн; ТОВ "Знаменівський олійноекстракційний завод" (код 19153456) у кількості 2163,9 тонн.
Щодо взаємовідносин ТОВ "ТК "Золотий Дракон" з ТОВ "Юкрейн Кернел" (код ЄДРПОУ 42964728) податковим органом встановлено наступне: ТОВ "Юкрейн Кернел" (код ЄДРПОУ 42964728), реєстрація в ДПА від 22.04.2019 №19068, вид діяльності - 01.11-Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, стан 0 - платник податків за основним місцем обліку, свідоцтво ПДВ від 01 жовтня 2019 року № 200480105 діюче; дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2019 рік - декларація по податку на прибуток до ДПІ не надавалась, кількість працюючих -інформація відсутня, звіти 1 ДФ та звіти про нарахування єдиного внеску до ДПІ не надавались, підприємство не декларувало виплату доходів робітникам.
Даний факт за висновком податкового органу, свідчить про те, що у підприємства відсутні працівники яким виплачувалась заробітна плата та сплачувався податок з фізичних осіб. Наявність основних засобів- згідно фінансового звіту за 2019 основні засоби відсутні, інформація щодо об'єктів оподаткування відсутня; остання звітність по ПДВ надана за червень 2020р з від'ємним значенням в сумі 80081 грн; не був платником земельного податку та орендної плати, податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Як встановлено податковим органом, між ТОВ «ТК «Золотий Дракон» (Покупець) та ТОВ «Юкрейн Кернел» (Продавець) укладено договір поставки № В/ЗД/2603-1 від 26 березня 2020 року, предметом якого є: Продавець зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію зерно соняшника (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах цього Договору.
На виконання умов договору було складено видаткові накладні у кількості 11шт., Специфікації №1 від 31.12.2020р. та №2 від 01.06.2020р., а також прибуткові накладні.
Податком органом встановлено, що у всіх видаткових накладних відсутній обов'язковий реквізит - розшифровка ПІБ відповідального за здійснення господарської операції і правильність її оформлення зі сторони постачальника товару, а частина прибуткових накладних взагалі не містить підписів, як особи яка від вантажила, так і особи яка отримала.
Враховуючи норми Закону №996, видаткова накладна належить до первинних документів та засвідчує факт здійснення господарської операції. При цьому статус належним чином оформленого первинного документу (видаткова накладна) набуде за умови наявності у ньому усіх обов'язкових реквізитів, визначених у статті 9 Закону №996.
В акті зазначено, що за результатами аналізу ЄРПН по ланцюгу постачання за період 01.06.2020-30.06.2020р. не встановлено придбання ТОВ «УКРОІЛКОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 42964639) насіння соняшника у контрагентів-постачальників. Тобто, за результатами аналізу ЄРПН діяльності СГ по ланцюгу взаємопов'язаних господарських операцій з руху товару (насіння соняшнику), встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва.
Таким чином, наявні ознаки штучного формування первинних документів, що не відображають фактичних даних, а створені тільки з метою документування господарської операції між ТОВ «Золотий дракон» та ТОВ «Юкрейн Кернел», яка фактично не відбувалась.
Щодо взаємовідносин ТОВ «ТК «Золотий Дракон» з ТОВ «Знаменівський Олійноекстракційний завод» (код ЄДРПОУ 19153456) в акті перевірки встановлено наступне:
- ТОВ «Знаменівський Олійноекстракційний завод» (код ЄДРПОУ 19153456), вид діяльності - 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів, стан 0 - платник податків за основним місцем обліку, свідоцтво ПДВ від 11.04.2019 № 200460175 діюче; дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2019 рік - 694,4 тис. грн, податок на прибуток - 8,2 тис. грн, відповідно до звіту про нарахування єдиного внеску середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період - осіб 29, відповідно відомостей про об'єкти оподаткування в наявності: 2 вантажівки; наявність земельних ділянок-0,77га; наявність балансової вартості основних засобів - інформація відсутня.
Між підприємствами укладено договір поставки від 27 березня 2020 року № В/ЗД/2703/2020-1, де ТОВ «ТК «Золотий Дім» - Покупець, а ТОВ «Знаменівський Олійноекстракційний завод» Продавець (копія вказаного Договору також міститься в матеріалах справи).
Предмет договору - Продавець зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва зерно соняшника (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах цього Договору.
Як встановлено в акті перевірки, результати дослідження діяльності контрагентів - постачальників - ТОВ «Знаменівський Олійноекстракційний завод», ТОВ «Юкрейн Кернел» вказують на те, що метою їх створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов'язань іншим підприємствам, у т.ч. ТОВ «ТК «Золотий Дракон».
Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що з урахуванням обсягів реалізації олії соняшникової та придбання обсягів насіння соняшнику ТОВ «ТК «Золотий Дракон», враховуючи відсутність джерела походження по ланцюгу документального оформлення постачання соняшника у кількості 239 тонн від ТОВ «Юкрейн Кернел» та 2 163,9 тонн від ТОВ "Знаменівський олійноекстракційний завод", встановлено неможливість реалізації ТОВ "ТК «Золотий Дракон» на адресу ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» олії соняшникової нерафінованої на загальну суму 12 730 763,08грн., в т.ч. ПДВ 2 121 793,85 грн.).
Суд зазначає, що з огляду на зазначене встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) у вищевказаних контрагентів-постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.
Суд зазначає, згідно копій товарно-транспортних накладних №№ 5224-09, 5224-05, 5224-10, 5224-06, 5224-01, 5224-04, 5224-02, 5224-03, 5224-07, 5224-08 від 23 червня 2020 року; №№ 5224-13, 5224-12, 5224-11, 5224-14 від 24 червня 2020 року; №№ 5224-15, 5224-16 від 25 червня 2020 року; №5224-17 від 26 червня 2020 року позивачу доставлено товар - олію.
Відповідно до п.10 «Правила приймання» ДСТУ 4694:2006: «Приймання соняшнику можливе тільки на підставі документа, що засвідчує його якість і безпеку, в якому додатково зазначають клас за кислотним числом олії, клас за натурою, а також ураженість соняшнику білою або сірою гниллю».
Відповідно до п.11.7 та 11.9 «Методи контролювання» ДСТУ 4694:2006: «ураженість соняшнику білою або сірою гниллю визначають за результатами попереднього оцінювання рослин соняшнику у полі перед збиранням. Визначення вмісту токсичних елементів (ртуті, миш'яку, міді, свинцю, кадмію, цинку) повинно здійснюватися згідно ГОСТ 26927-26934 окремо для кожного елементу».
Суд зазначає, що ні під час перевірки, ні під час розгляду справи, позивачем не надано сертифікатів якості та/ або якісних посвідчень безпосередньо від виробника соняшнику, які б засвідчували його якість та безпеку, що суперечить нормам ДСТУ. Крім того, відсутність даних документів унеможливлює встановлення походження товару (його виробника), що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.
Також, матеріали справи не містять копій Довіреностей, які виписувались водіям, які доставляли товар.
Матеріали справи не містять доказів подальшої реалізації товару, зокрема, за відсутності вищезазначених документів та з огляду на висновки податкового органу, встановити ланцюг придбання та подальшої реалізації не вбачається можливим.
Таким чином, аналізуючи первинні документи, податкової та фінансової звітності позивача та його контрагента ТОВ «Торгова компанія «Золотий Дракон» суд погоджується з податковим органом про недоведеність позивачем можливості постачання товару на адресу ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» його контрагентом ТОВ «ТК «Золотий Дракон» внаслідок відсутності необхідних умов для відповідної підприємницької, економічної діяльності.
Також, належить враховувати вимоги "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4., 2.14-2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
При цьому, суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка в свою чергу є підставою для формування підприємством податкового обліку.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
З метою з'ясування факту здійснення господарської операції необхідно, серед іншого, встановити: наявність необхідних ресурсів (спеціального обладнання, технологічних транспортних засобів, кваліфікованого персоналу) у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання робіт, послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.
Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Встановлена судом відсутність у контрагента необхідних трудових ресурсів та механізмів у розрізі робіт, що він мав виконати за договором, укладеним із позивачем, свідчить на користь обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.
Правовий висновок з цього питання викладений у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №1640/3323/18.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
На момент розгляду справи, додаткових пояснень, документів, що спростовують вищевказані факти та доводять реальність вказаних господарських операцій позивачем не надано.
З урахуванням вищевикладеного, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ «ТК «Золотий Дракон». Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товар, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов'язань ТОВ «ТД «Дельта Вілмар». Укладені між позивачем та вказаним вище контрагентом договір не опосередковується реальним виконанням операції, що становить його предмет.
Враховуючи вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою і для формування податкового обліку платника податків.
Отже, судом не встановлено надходження товару, що має індивідуально визначені ознаки, та виконання послуг саме від заявлених у спорі контрагентів, подальший рух товару, у тому числі переміщення на виробництво, та його використання при виготовленні власної продукції.
Судом встановлено документальне оформлення операцій, які в подальшому відображені в податковому обліку, проте, підтвердження фактичного існування зазначеного в таких документах товару як об'єктів цивільного обігу, які мають індивідуально визначені ознаки, виробника, сертифікати відповідності або якості не надані.
Відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності саме відсутність трудових, матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, транспортних засобів та обладнання унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагента позивача.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що надані до перевірки позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки товарів, адже сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентами, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону №996-ХIV. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Водночас, в текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 № К/9901/5042/17 Верховний Суд також відзначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.
Для даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.
Наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов'язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами.
Відтак, суд критично ставиться до змісту та обсягу, тих первинних документів, які було надано разом із позовною заявою, під час розгляду справу, які не були надані під час проведення позапланової документальної перевірки.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті від 19 жовтня 2020 року № 48/28-10-53-10/36369434.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2020 року № 111/28-10-53-10.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вілмар» - відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу
Суддя В.В. Аверкова