28 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1965/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення квітня 2015 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та ненарахування, невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в повному у обсязі;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та ненарахування, невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року в повному обсязі;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 23 грудня 2020 року в сумі 213 223,55 грн, із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а в період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року із урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачу не в повному обсязі здійснювалось нарахування та виплата індексації, а в деяких періоди служби індексація взагалі не була виплачена. Позивач вважає, що відповідач усупереч положенням постанов Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 та від 17 липня 2003 року №107, а також вимогам Мінсоцполітики (листи від 29 грудня 2017 року №122/0/66-17, від 23 червня 2020 року №76/0/214-20) та Міністерства оборони України (лист від 31 січня 2018 року №248/3/8/85) протиправно застосував при нарахуванні індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року базовий місяць квітень 2015 року замість січня 2008 року, оскільки в квітні 2015 року жодними рішеннями уряду не вносились зміни до посадових окладів військовослужбовців. Натомість у період з січня 2008 року по лютий 2018 року посадові оклади військовослужбовців за посадами були незмінними. З огляду на викладене, позивач вважає, що загальна сума індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року має становити 86024,58 грн.
Крім цього, позивач звертав увагу на те, що відповідачем протиправно, без дотримання вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, починаючи з 01 березня 2018 року не здійснювалась виплата індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3769,76 грн в місяць, яка обчислена як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Таким чином, відповідачем за період з 01 березня 2018 року 23 грудня 2020 року протиправно не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення на суму 127198,97 грн.
Отже, загальна сума не нарахованої та невиплаченої позивачу індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 23 грудня 2020 року становить 213223,55 грн.
Ухвалою суду від 29 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено та визначено відповідачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав про виконання ним роз'яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2, в якому було зазначено про ненарахування індексації грошового забезпечення до окремого роз'яснення. Зазначав, що індексація грошового забезпечення не може вважатися складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, і проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Крім цього, відповідач звертав увагу на те, що в межах наявного фінансового ресурсу не було можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України.
Крім цього, відповідач вважає безпідставними доводи позивача щодо зобов'язання здійснювати нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року, оскільки у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 (далі - Постанова №1013) починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Вказано, що Постановою №1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01 грудня 2015 року, але й визначено базовий місяць - січень 2016 року, з урахуванням якого і подальшому й здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, у тому числі й військовослужбовцям.
Щодо вимог позивача про невиплату їй індексації грошового забезпечення у повному розмірі за період з 01 березня 2018 року по день звільнення з військової служби відповідач вказав, що згідно з положенням Порядку №1078 обов'язок щодо визначення суми індексації покладається безпосередньо на роботодавця. На даний час нарахування та виплата індексації грошового забезпечення з урахуванням висновків суду позивачу не здійснювалось, що виключає можливість встановлення факту порушення прав позивача щодо правильного нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення. Крім цього, відповідач наголосив, що позивачу здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення з грудня 2018 року.
Стосовно самостійно розрахованої позивачем суми індексації грошового забезпечення за спірний період, то така, на думку відповідача, розрахована невірно та є безпідставною. Такі розрахунки мають здійснюватися безпосередньо відповідачем як органом, в якому позивач проходила службу, тобто дані повноваження є дискреційними. З урахуванням наведеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У поданій до суду відповіді на відзив зазначено про безпідставність доводів відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю коштів. Позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на встановлення січня 2016 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, оскільки в січні 2016 року не відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців. Разом з цим, позивач звертала увагу на те, що відповідачем не заперечувався той факт, що починаючи з 01 березня 2018 року ним не було дотримано вимоги абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 і не було виплачено індексації у належному розмірі. Стосовно тверджень відповідача про те, що повноваження щодо визначення суми індексації грошового забезпечення є дискреційними, позивач зауважив, що вирішення даного спору можливе лише шляхом зобов'язання застосувати базовий місяць січень 2008 року при розрахунку індексації з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а в період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року застосувати абзаци 4-6 пункту 5 Порядку №1078. Тобто, вчинення зазначених дій є єдиним, законно обґрунтованим варіантом поведінки відповідача - суб'єкта владних повноважень, а тому, з огляду на правові позиції Верховного Суду та практику Європейського Суду з прав людини, він не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Крім цього, зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права на виплату грошового забезпечення у належному розмірі є ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду. Наполягав на задоволенні позовних вимог.
Правом подати заперечення відповідач не скористався.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом військової частини НОМЕР_1 від 23 грудня 2020 року №260 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 23 грудня 2020 року.
Як вбачається зі змісту довідки від 11 березня 2021 року №171/2 про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації за період з 01 січня 2015 року по 23 грудня 2020 року, при розрахунку індексації позивачу за період з січня 2015 року по березень 2015 року відповідач застосував базовий місяць - лютий 2014 року, за період з квітня 2015 року по лютий 2018 року - квітень 2015 року, а з березня 2018 року по 23 грудня 2020 року - березень 2018 року.
Згідно з довідкою про грошове забезпечення позивача з січня 2015 року по 23 грудня 2020 року її посадовий оклад за період з січня 2015 року по лютий 2018 року становив 685,00 грн, з березня 2018 року по листопад 2018 року - 3000,00 грн, 23 грудня 2020 року - 2225,81 грн.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 23 червня 2020 року №76/0/214-20, виданого за результатами розгляду звернення ОСОБА_2 , починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року. Крім цього, вказано, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 6 Порядку із січня 2015 року індексація грошових доходів громадян здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Вважаючи, що відповідачем протиправно встановлено квітень 2015 року як місяць, за яким здійснювалось обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а також не враховано абзаци 4-6 пункту 5 Порядку №1078 при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року, позивач звернулась до адміністративного суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначаються Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року №2017-III (далі - Закон №2017-ІІІ) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частинами першою, другою статті 19 Закону №2017-ІІІ встановлено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Згідно з абзацом другим статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частин першої, шостої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з частини першої статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Отже, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій оплати праці, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, і підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній станом на 15 грудня 2015 року), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Згідно з абзацом 7 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Проте вказаними нормативно-правовими актами виплата індексації не ставиться у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Враховуючи відсутність затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, то наявні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078.
З урахуванням наведеного, надаючи оцінку викладеним у відзиві доводам відповідача про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю фінансового ресурсу для її виплати військовослужбовцям, а також про те, що на виконання роз'яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2 індексація грошового забезпечення не нараховувалась до окремого роз'яснення, суд зазначає, що такі є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, як зазначалось вище, відсутність фінансування не звільняє відповідача від обов'язку нарахувати індексацію грошового забезпечення.
Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справах “Кечко проти України”, “Ромашов проти України”, “Шевченко проти України”.
Положення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Пунктом 23 рішення у вказаній справі Європейського суду з прав людини вказано, що Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Лелас проти Хорватії” (Lelas v.Croatia), п. 74) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Водночас зазначені твердження відповідача порушують гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, з огляду на те, що чинне правове положення передбачає індексацію грошового забезпечення, відтак, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у індексації, доки відповідні положення є чинними.
Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також необґрунтованими, на переконання суду, є доводи відповідача стосовно того, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки стаття 5 Закону №1282-XII, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 липня 2019 року в справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17 та від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17, яку суд враховує у відповідності до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09 грудня 2015 року) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Тобто, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року, до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09 грудня 2015 року) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, у тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі - Постанова №1013) були внесені значні зміни у Порядок №1078, у зв'язку з чим з 01 грудня 2015 року вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.
Так, згідно з пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції Постанови №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Тобто, у зв'язку з прийняттям Постанови №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” збільшено грошове забезпечення військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01 січня 2008 року.
Указ Президента України “Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року №379 та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України” набрав чинності з 01 січня 2008 року.
Отже, у зв'язку із прийняттям вказаної постанови базовим місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача є січень 2008 року.
Відповідно до положень Порядку №1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
В контексті даного періоду ключовим є те, що у зв'язку з прийняттям Постанови №1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв'язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Тобто, після прийняття Постанови №1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.
При цьому, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийняти на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Таким чином, навіть за умов виплати у період проходження позивачем військової служби відповідачем на користь позивача щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто збільшення розміру його грошового забезпечення, таким збільшенням не відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач.
Підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось лише у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
Тобто, з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2007 року №1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, наступне підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01 березня 2018 року.
Вказане свідчить про те, що базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року. Водночас, усі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у період з січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.
Разом з цим, відповідно до пункту 3 Постанови №1013 установлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078.
З наведеного вбачається, що обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року лише за умов виконання абзацу 1 пункту 3 Постанови №1013, тобто за умов вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати).
Проте відповідного збільшення посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) з 01 грудня 2015 року не відбулось.
Водночас, суд звертає увагу на положення Постанови №1078 (в редакції Постанови №1013), якими визначено, що базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є місяць, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці є спеціальними по відношенню до положень Постанови №1013.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Оскільки спеціальним законом, який визначає базовий місяць для нарахування індексу споживчих цін є Постанова №1078, то саме вказана така і підлягає застосуванню.
Отже, відповідач, починаючи з грудня 2015 року, повинен застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком № 1078.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а, яку суд враховує при вирішенні спору в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, і відповідно до якої з 01 грудня 2015 року для нарахування індексації грошового забезпечення як базовий місяць має застосовуватися січень 2008 року.
Крім цього, суд зазначає, що нарахування суми індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.
Так, з аналізу норм Закону №1282-ХІІІ та Порядку №1078 вбачається, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
З огляду на викладене та враховуючи, що згідно довідки від 11 березня 2021 року №171/2 при здійсненні нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року (включно) відповідачем застосовано базовий місяць - квітень 2015 року, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - квітень 2015 року.
Отже, відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 та ненарахування, невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року в повному обсязі, та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року із урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 суд зазначає наступне.
Так, обґрунтовуючи позов в указаній вище частині, позивач посилається, зокрема, на положення абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, згідно з яким якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Як зазначає позивач, грошове забезпечення за лютий 2018 року склало 9817,52 грн, а за березень 2018 року - 10306,51 грн.
Тобто, грошовий дохід позивача збільшився на 488,99 грн, який визначений як різниця між отриманим доходом за березень 2018 року та лютий 2018 року.
Згідно тверджень позивача, у лютому 2018 року прожитковий мінімум склав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін становить 241,7%, а тому відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за лютий рахується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 лютого 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн*241,7/100), що становить 4258,75 грн. Отже, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме 4258,75 грн мінус 488,99 грн, і становить 3769,76 грн.
З цього приводу суд зазначає таке.
Постановою №704 в редакції від 24 лютого 2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Зокрема, відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.
Водночас, наказом Міністерства оборони України №90 від 01 березня 2018 року "Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України" з метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України установлено тарифні розряди за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 1 - 22 до наказу, в результаті чого посадові оклади військовослужбовців збільшилися.
Тобто, починаючи з березня 2018 року базовим місяцем для розрахунку індексації є, відповідно, березень 2018 року. Вказане не заперечується учасниками справи.
Пунктом 5 Порядку №1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Отже, з урахуванням зазначеної норми Порядку №1078 та у зв'язку з набранням чинності Постановою №704 індекс споживчих цін за березень 2018 року приймається за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.
У березні 2018 року індекс споживчих цін рівний 1, а тому індексація грошового забезпечення не нараховується, що спростовує доводи позивача про те, що індекс споживчих цін становить 241,7%.
Крім цього, згідно офіційних даних, розміщених на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у квітні 2018 року становив 100,8%, у травні 2018 року - 100,0%, у червні 2018 року - 100,0%, у липні 2018 року - 99,3%, у серпні 2018 року - 100,0%, у вересні 2018 року - 101,9%, у жовтні 2018 року - 101,7%.
Таким чином, лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100).
При цьому, індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, а тому право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців з урахуванням базового місяця березень 2018 року виникло лише в грудні 2018 року.
На підставі наведеного суд вважає, що відповідач не мав передбачених Законом №1282-XII підстав для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року по листопад 2018 року включно.
Як вбачається зі змісту довідки від 11 березня 2021 року №171/2, нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по 23 грудня 2020 року відповідач проводив з урахуванням базового місяця березень 2018 року.
При цьому, за період з березня 2018 року по листопад 2018 року включно сума нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення становила 0,00 грн.
Таким чином, оскільки право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців з урахуванням базового місяця березень 2018 року виникло лише в грудні 2018 року, то суд вважає, що дії відповідача в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення лише з грудня 2018 року по 23 грудня 2020 року є правомірними та такими, що вчинені у відповідності до вимог наведених вище норм законодавства.
Вказане свідчить про відсутність правових відстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 та ненарахування, невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року в повному обсязі, та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року із урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Аналогічної позиції дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 26 січня 2021 року у справі №120/3880/20-а, від 16 березня 2021 року у справі №560/5037/20-а, від 29 квітня 2021 року №120/6469/20-а, від 26 травня 2021 року №120/3881/20-а.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 23 грудня 2020 року в сумі 213 223,55 грн суд зазначає наступне.
Так, позивач у даному позові просить суд стягнути суму у розмірі 213223,55 грн, яка складається з таких сум: 86024,58 грн, що є загальною сумою індексації грошового забезпечення, яка не була нарахована та виплачена відповідачем за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, та 127198,97 грн, що є сумою індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року.
Стосовно стягнення суми за ненараховану та невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 86024,58 грн суд зауважує, що наразі відповідачем не вчинялися дії щодо проведення перерахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням базового місяця - січень 2008 року. Натомість, як зазначалось вище, суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи наведене, питання про стягнення на користь позивача суми, обчисленої за результатами проведеної індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року, наразі є передчасним.
Щодо заявленої позивачем суми в розмірі 127198,97 грн, яка є сумою індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року, то така також не підлягає стягненню на користь позивача з огляду на наведені вище висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 та ненарахування, невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року в повному обсязі, та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року із урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Щодо посилань позивача в обґрунтування указаних вище вимог на постанову Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №816/1728/16, то такі суд відхиляє, оскільки у вказаній адміністративній справі було розглянуто позов фізичної особи підприємця до управління Держпраці про скасування постанови про накладення штрафу, в якій судом було зроблено висновок по суті конкретного спору, який не пов'язаний з предметом спору у даній справі. У зв'язку з цим правові висновки, викладені Верховним Судом у справі №816/1728/16, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до даних спірних відносин і не можуть враховуватись судом під час розгляду цієї справи.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - квітень 2015 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 липня 2021 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О.П. Лелюк