28 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2508/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "ЯЛОКК" до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.05.2021 р. № 218229,
встановив:
Фермерське господарство "ЯЛОКК" (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач-1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-2), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.05.2021 р. № 218229 в сумі 8500 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.03.2021 р. працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 258792, яким зафіксовано порушення транспортним засобом, який належить ФГ "ЯЛЛОК", нормативно-вагових норм. 18.05.2021 р. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 218229, якою на позивача накладено штраф у розмірі 8500 грн. Вважає дії посадових осіб відповідача-1 при здійсненні габаритно-вагового контролю автомобіля DAF НОМЕР_1 із напівпричепом KRONE НОМЕР_2 та оформлені його результатів неправомірними, так як не враховано, що водій перевозив вантаж (пшеницю), яка є сипучим вантажем, рухомим під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалося з перевищенням вагових обмежень на одну з осей. Окрім цього, зі змісту акту, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використано при проведенні габаритно-вагового контролю. Також вказує, що його не було повідомлено про дату та час засідання комісії по розгляду даного питання, чим порушено право на захист та ст.268 КУпАП.
Ухвалою від 07.06.2021 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
23.07.2021 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF, державний номер НОМЕР_1 , із напівпричепом KRONE, державний номер НОМЕР_2 , було встановлено навантаження на одиночну вісь 11,800 т при нормативно допустимому 11 т. Результати габаритно-вагового контролю відображені в талоні зважування від 25.03.2021 р. Таким чином, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку № 1007/1207 складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 25.03.2021 р. № 040468, а згідно пункту 6 Порядку № 422 - акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.03.2021 р. № 035275. Зважування транспортного засобу позивача здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірюваної техніки, про що свідчить видане ДП "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Враховуючи те, що позивач виконував вантажні перевезення з навантаженням на одиночну вісь 11,800 т при нормативно допустимому 11 т, тобто з перевищенням параметрів від нормативу 7,27 %, заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки правомірно прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідач-1 у встановлений суддею строк відзив на позовну заяву не надав.
Частиною 5 статті 162 КАС України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).
Згідно ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч.2 ст.262 КАС України).
Частиною 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в письмовому провадженні в межах строків, визначених КАС України.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25.03.2021 р. позивач здійснював автоперевезення вантажу "пшениця" власним вантажним автомобілем "DAF" НОМЕР_3 з напівпричепом "KRONA" НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , на підставі ТТН № 11 від 25.03.2021 р.
На ділянці 203 км + 500 м автомобільної дороги М-14 Одеса-Мелітополь- Новоазовськ вантажний автомобіль ФГ "ЯЛОКК" був зупинений службовими особами відповідача-1 для проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки службовими особами відповідача-1 складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.03.2021 р. № 040468, акт від 25.03.2021 р. № 035275 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 25.03.2021 р. № 035275, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.03.2021 р. № 258792.
В подальшому висновки акту перевірки та акту про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів стали підставою для винесення постанови від 18.05.2021 р. № 218229, якою за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" на підставі абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500 грн.
Вважаючи дану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно п.8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п.п.2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абз.54 ст.1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно п.15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.
Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Судом встановлено, що 25.03.2021 р. посадовими особами відповідача-1, на підставі направлення на перевірку від 22.03.2021 р. № 001457, на автодорозі М-14 км 203 + 500 м проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь (вісь 2) становило 11800 кг, при нормативно допустимому 11000 кг згідно п.22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 800 кг більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало на 7,27 % більше допустимого показника.
У зв'язку з чим складено акт від 25.03.2021 р. № 035275 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.03.2021 р. № 040468, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акут від 25.03.2021 р. № 035275.
Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.03.2021 р. № 258792 під час перевірки виявлено порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", що полягало у перевезенні вантажу згідно ТТН від 25.03.2021 р. № 11 з перевищенням встановленого законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % без відповідного дозволу, за яке передбачено відповідальність абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , який був водієм транспортного засобу марки DAF НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE НОМЕР_2 під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, з актом ознайомлений, про що свідчить особистий підпис останнього в акті.
Відповідно до п.п.21-22, 24 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.
Враховуючи наведені норми, відповідачем-1 дотримано процедуру проведення перевірки.
Відповідно до п.п.25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З матеріалів справи слідує, що керівнику ФГ "ЯЛОКК" 30.03.2021 р. за вих. № 22720/20.5/24-21 було направлено запрошення на 20.04.2021 р. на 10:00 год. до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для розгляду справи про порушення транспортного законодавства, яке згідно рекомендованого повідомлення вручено позивачу 23.04.2021 р.
Тобто, повідомлення отримано позивачем пізніше, ніж дата, на яку було призначено розгляд справи про порушення транспортного законодавства.
В той же час суд зазначає, що постанова про застосування до ФГ "ЯЛОКК" адміністративно-господарського штрафу № 218229 прийнята 18.05.2021 р., тобто через два тижні після того, як позивач отримав запрошення, що в свою чергу не позбавляло позивача, як заінтересованої особи, в разі наявності таких надати відповідачу-1 докази на спростування вказаних у акті порушень.
Посилання позивача на порушення ст.268 КУпАП є безпідставним, так як порядок розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт регулюється Порядком № 1567, а не КУпАП.
За результатом розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем-1 прийнято постанову про застосування до ФГ "ЯЛОКК" адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн., на підставі абз.14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позивач належними доказами не довів, що під час розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем не дотримано вимог Порядку № 1567.
В силу ст.34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно абз.14 ч.1 ст.60 Закону № 2344-IIІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Абзацом 1 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.
В розумінні вимог ст.1 Закону № 2344-IIІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст.33 Закону № 2344-IIІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 р. № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. № 30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх складів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до абз.1, 4 п.4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Частинами 1, 4 статті 48 Закону № 2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно п.1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 (далі - Порядок № 879), цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пп.4 п.2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п.3 Порядку № 879).
Згідно п.п.4, 6 Порядку № 879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Пунктами 12, 13 Порядку № 879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до п.п.15, 16, 18, 20 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Габаритно-ваговим контролем транспортного засобу марки DAF НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE НОМЕР_2 співробітниками відповідача встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на строєну вісь становило 11800 кг, при нормативно допустимому 11000 кг згідно п.22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 800 кг більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало на 7,27 % більше допустимого показника.
Законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що в даному випадку еквівалентно 220 кг на одиночну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2 %, а саме 7,27 %.
До того ж, суд зауважує, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.04.2019 р. у справі № 803/1540/16.
Крім того, відповідно до п.23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Відповідно до п.п.8.14 - 8.15, 8.19 Глави 8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила № 363) на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані, зокрема: навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.
Пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Відповідно до п.8.21 Глави 8 Правил № 363 визначено, що виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Згідно п.12.1 Глави 12 Правил № 363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п.12.5 Глави 12 Правил № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Доводи позивача про те, що вантаж, який перевозився (пшениця) є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, суд вважає безпідставними, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.07.2019 р. у справі № 803/1540/16.
Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. № 198 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому расі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.
Стосовно посилання позивача на відсутність Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем (сипучим, подільним), суд враховує наступне.
В розумінні пп.2 п.2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку № 879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. № 385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 і від 27 червня 2007 р. № 879" пункт 19 Порядку № 879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до пп.2 п.2 Порядку № 879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку № 879.
З огляду на виключення п.19 Порядку № 879, наявність у терміні вимірювання посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача-1 обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 02.08.2018 р. у справі № 820/1420/17.
Окрім того, суд враховує, що п.п.12, 13 Порядку № 879 не встановлюють обов'язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію в ДП "Укрметстандарт" на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю.
В той же час суд зазначає, що зважування транспортного засобу позивача здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки, що підтверджується наданим до суду свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 15.05.2020 р. № 895/М, виданим ДП "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації".
Отже, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова відповідача-1 про застосування до ФГ "ЯЛОКК" адміністративно-господарського штрафу від 18.05.2021 р. № 218229 є правомірною і підстави для її скасування відсутні.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі належними та допустимими доказами довели правомірність постанови від 18.05.2021 р. № 218229 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн., а тому позовні вимоги ФГ "ЯЛОКК" не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позовної заяви Фермерського господарства "ЯЛОКК" (74402, Херсонська область, смт.Верхній Рогачик, вул.Шевченка, 57А, код ЄДРПОУ 34137889) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (73008, м.Херсон, Бериславське шосе, 46), Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, просп.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.05.2021 р. № 218229.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко
кат. 113070200