Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
21 липня 2021 р. справа № 520/5242/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Турко А.В.
представника позивача - Наумова С.М.,
представника відповідача - Красникової О.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПАРТС-ВМ" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови, -
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОПАРТС-ВМ" (далі за текстом - заявник, платник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001567/2 від 05.10.2020 р. Слобожанської митниці Держмитслужби; 2) визнання протиправною та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807170/2020/01124 від 05.10.2020 р. Слобожанської митниці Держмитслужби.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту за ціною договору. Стверджував, що усі документи були складені належно та повно підтверджували митну вартість товару, заперечував правомірність виникнення підстав для сумнівів у правильності розрахунків. Наголошував на відсутності підстав для збільшення митної вартості товару.
Ухвалою суду від 05.04.2021р. відкрито провадження у справі. Судові засідання по справі призначалися на 27.04.2021р., 13.05.2021р., 27.05.2021р., 23.06.2021р. (підготовчі засідання), 21.07.2021р. (розгляд по суті).
Відповідач, Слобожанська митниця Держмитслужби (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, контролюючий орган, Митниця) з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що подані до митного оформлення документи викликали сумнів у правильності самостійного визначення платником митної вартості. Стверджував, що ненадання платником витребуваних Митницею документів зумовило винесення власного рішення про збільшення митної вартості товару-предмету імпорту та відмову в оформленні поданої платником ВМД через заниження показника митної вартості товару. Наполягав, що показник митної вартості товару був обчислений Митницею правильно.
У відповідь на відзив позивач зазначив, що з наведеними відповідачем у відзиві запереченнями не погоджується та вважає, що відповідачем не спростовано його тверджень та аргументів стосовно суті позовних вимог.
Суд, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
20.08.2018 року між ТОВ "АВТОПАРТС-ВМ" (Україна) (покупець) та S.C. CONEX DISTRIBIBUTION S.A. (Румунія) (продавець) укладений контракт купівлі-продажу №2694 про купівлю-продаж запасних частин та матеріалів до автомобілів (далі - товар), згідно пропозицій продавця.
Відповідно до умов вказаного контракту, найменування, кількість, комплектація та ціни придбаного товару встановлюються інвойсами, які є невід'ємною частинами контракту і мають юридичну силу специфікацій.
Порядок оплати вказується в Інвойсах до кожної партії товару, що постачається. Оплата може здійснюватись наступними способами: а) допускається передплата; б) шляхом банківського переказу 100% суми чергової партії товару на рахунок продавця протягом 7 банківських днів з дати виставлення рахунку в доларах США; в) шляхом банківського переводу з відстрочкою платежу в 45 календарних днів з моменту відвантаження партії товару. Датою відвантаження вважається дата відмітки митного органу на CMR; г) за згодою сторін можливий інший порядок та форма розрахунків, в тому числі часткова передплата. Всі банківські витрати несе покупець.
Ціна товару визначається за взаємною згодою сторін та зазначається у відповідних інвойсах, що мають силу специфікацій та є невід'ємною частиною даного контракту.
Відповідно до умов вказаного контракту, товар має бути поставлений в Україну на умовах поставки FCA, Ясси, Румунія відповідно до правил "Інкотермс-2010". Умови постачання товару зазначаються у відповідних Інвойсах.
До вказаного договору був оформлений Інвойс №4912 від 28.09.2020 року на загальну суму 78795,85 доларів США на умовах поставки СРТ - Харків, Україна, які передбачають, що витрати за договором перевезення товару несе продавець. Відповідно, ТОВ "АВТОПАРТС-ВМ" договір на перевезення товару не укладало та сплату за перевезення товару не здійснювало.
Договір страхування товару не укладався, так як вказане не обмовлено умовами контракту №2694 від 20.08.2018 року.
Оплата за поставлений товар здійснена ТОВ "АВТОПАРТС-ВМ" відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 05.10.2020 року.
Позивачем з метою митного оформлення товару, імпортованого на підставі вищевказаного контракту надано до Слобожанської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № UA807170/2020/051469 від 05.10.2020 року на 79 товарних позицій.
У цій декларації позивач визначив митну вартість кожної з 79 позицій за основним (першим) методом визначення митної вартості - за ціною Контракту.
Разом з митною декларацією ТОВ "АВТОПАРТС-ВМ" подано відповідачу на підтвердження заявленої митної вартості наступні документи: пакувальний лист №4912 від 23.09.2020; рахунок-фактура (інвойс) №4912 від 28.09.2020; автотранспортна накладна б/н від 29.09.2020; сертифікат про походження товару №356 від 29.09.2020; зовнішньоекономічний контракт №2694 від 20.08.2018; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №6019630 від 29.09.2020; технічні дані вантажу від 05.10.2020; копія митної декларації країни відправлення №Z0ROIS4650E0059997 від 29.09.2020.
Під час вивчення цих документів та наявної в митному органі ціновою інформацією АСМО Інспектор та ЄАІС про митне оформлення товарів, митне оформлення на подібний товар за митними деклараціями №UA209140/2020/74698 від 19.08.2020 року, №UA100530/2020/42598 від 03.09.2020, №UA209140/2020/74696 від 19.08.2020 року, №UA209140/2020/73655 від 15.08.2020, Митницею була застосована процедура консультацій з приводу рівня митної вартості товару шляхом направлення Товариству електронного запиту на підтвердження показника власно обчисленої митної вартості.
Представником відповідача в судовому засіданні надані пояснення про те, що декларантом був надісланий лист, яким проінформовано митний орган про неможливість подання буд-яких інших додаткових документів, що позивачем не заперечується.
05.10.2020 року Слобожанською митницею Дермитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001567/2, яким визначено митну вартість товару за другорядним (резервним) методом, розрахунок якої складає: тов. №21: 7,51 дол. США/кг, тов. №32: 8,01 дол. США/кг, тов. №54: 4,23 дол. США/кг, тов. №57: 5,22 дол. США/кг, тов. №58: 6,16 дол. США/кг, тов. №59: 6,16 дол. США/кг, тов. №60: 7,01 дол. США/кг, тов. №61: 9,25 дол. США/кг, тов. №62: 4,25 дол. США/кг.
Юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб'єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Крім того, 05.10.2020 року Слобожанською митницею Дермитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UА807170/2020/01124.
Не погодившись із визначеною митною вартістю, та з метою випуску товарів у вільний обіг, Товариство здійснило оформлення митної декларації №UA807170/2020/051941 від 06.10.2020 з наданням фінансової гарантії, внаслідок чого позивачем було сплачено митний платіж згідно з визначеною ним вартістю, та згодом на рахунку позивача зарезервовано різницю між сумою митних платежів, обчислених Товариством та Митницею, що загалом склала 59790,96 грн.
В подальшому, на підставі вищевказаної ЄМД №UA807170/2020/051941 від 06.10.2020р. товар було випущено у вільний обіг.
Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
22.12.2020 року Товариство листом вих.№22/12-0 звернулось до Слобожанської митниці Держмитслужби з проханням прийняти та розглянути додаткові документи щодо підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001567/2 від 05.10.2020 року.
В якості додатків та підтвердження митної вартості товарів, задекларованих за митною декларацією №UA807170/2020/051469, позивач надав до листа пояснення та: копію прайс-листа S.C. CONEX DISTRIBUTION S.A. (Румунія) на автомобільні запчастини від 01.09.2020; копію платіжного доручення №1 від 05.10.2020 про сплату за товар; копії податкових накладних з ідентичними товарами, які раніше були реалізовані на території України; копію звіту про оцінку майна №21/12/2020/05 від 21.12.2020 щодо визначення ринкової вартості майна, що ввозиться на територію України.
За результатами розгляду поданих позивачем додаткових документів, відповідачем направлений на адресу Товариства лист від 29.12.2020 №714-08-2/714-15/13/17128, в якому зазначено, що подані декларантом додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваного товару, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару.
Не погодившись із рішенням Митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
З 01.06.2012 року суспільні відносини з приводу справляння митних платежів, зокрема, зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків розміру митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.
Так, згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.53 названого кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У силу ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Окрім того, у силу ч.4 ст.53 названого кодексу обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.
Таким чином, у порядку ч.1 ст.54 Митного кодексу України владним суб'єктом здійснюється контроль за правильністю самостійно обчисленого платником податків показника митної вартості товару, зокрема, у спосіб згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України та згідно з ч.4 ст.53 Митного кодексу України.
Суд доходить до переконання про те, що згаданий контроль втілюється у двох взаємопов'язаних, але цілком окремих процедурах, де здійснюються незалежні одне від одного управлінські волевиявлення, а саме: 1) у перевірці правильності обчисленого декларантом показника митної вартості товару у порядку ст.54 Митного кодексу України; 2) у власному обчисленні митної вартості товару у порядку ст.55 Митного кодексу України.
При цьому, неправильність визначення митної вартості товару декларантом не знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із достовірністю показника власно обчисленої контролюючим органом митної вартості товару.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).
Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч. 4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, у силу п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги приписи ч.3 ст.54 Митного кодексу України, де указано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.55 цього ж кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, у порядку ч.1 ст.55 Митного кодексу України владний орган - Митниця - приймає власне рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України дане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання процедури консультацій, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення.
За правилами ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).
Відтак, суд повторює, що відсутність підстав для визнання показника митної вартості товару декларанта не означає виникнення безумовної підстави для самостійного визначення такої митної вартості Митницею без урахування усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).
Разом з митною декларацією № UA807170/2020/051469 від 05.10.2020 року ТОВ подано відповідачу на підтвердження заявленої митної вартості наступні документи: пакувальний лист №4912 від 23.09.2020; рахунок-фактура (інвойс) №4912 від 28.09.2020; автотранспортна накладна б/н від 29.09.2020; сертифікат про походження товару №356 від 29.09.2020; зовнішньоекономічний контракт №2694 від 20.08.2018; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №6019630 від 29.09.2020; технічні дані вантажу від 05.10.2020; копія митної декларації країни відправлення №Z0ROIS4650E0059997 від 29.09.2020.
Ціна товару визначена в інвойсі №4912 від 28.09.2020 року на загальну суму 78795,85 доларів США.
Оплату вартості товару за інвойсом №4912 від 28.09.2020 року Товариством здійснено 05.10.2020 року, копію платіжного доручення №1 від 05.10.2020 року про сплату вказаного товару Митниці було надано 06.10.2020 року листом від 22.12.2020 року вих.№22/12-0.
Проте, вказані документи Митницею враховані не були.
Отже, декларантом було надано всі документи в підтвердження заявленої митної вартості товару, передбачені ч.2 ст. 53 МК України.
Вказане спростовує висновки Митниці щодо розбіжностей в умовах оплати товару.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що Митниця в обґрунтування своєї позиції також посилається на розбіжності в умовах поставки.
Так, згідно розділу IV контракту купівлі-продажу №2694 від 20.08.2018 року передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах FCA згідно Інкотермс 2010. Умови поставки товару вказуються у відповідних інвойсах.
Водночас, товар, згідно інвойсу №4912 від 28.09.2020 року на загальну суму 78795,85 доларів США, оформлений на умовах поставки СРТ - Харків, Україна, які передбачають, що витрати за договором перевезення товару несе продавець, за умовами контракту договір страхування товару не укладався.
Тобто, умовами інвойсу №4912 від 28.09.2020 року передбачені інші умови поставки товару згідно з правилами Інкотермс 2010.
Разом з тим, згідно з правилами Інкотермс 2010 поставка на умовах СРТ передбачає, що витрати за договором перевезення товару несе продавець.
Відтак, умови СРТ не передбачають покладення витрат на перевезення на покупця товару до митного кордону України, що спростовує висновки Митниці щодо розбіжностей в умовах поставки товару.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.6 ст. 54 МК митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товару виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару.
Відповідно до п. п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752, яку відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
З матеріалів справи слідує, що прийняттю оспорюваного рішення про коригування митної вартості спірного товару передувала процедура проведення консультацій між митним органом та декларантом шляхом направлення декларанту електронного повідомлення.
Згідно вказаного повідомлення митним органом у Товариства в підтвердження заявленої митної вартості товару було витребувано додаткові документи, передбачені ч.3 ст. 53 МК України.
В обґрунтування таких дій відповідач зазначає, що декларантом під час митного оформлення товару митну вартість не підтверджено в повній мірі документально, документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, що були подані декларантом в підтвердження митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товару.
Частиною 4 статті 57 МК України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У відповідності до п.2 ч.4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Отже, у разі невизнання митним органом заявленої митної вартості товару декларант письмово повідомляється про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана.
Між тим, надіслане декларанту електронне повідомлення не містить обґрунтованих відомостей про причини, за яких заявлена декларантом позивача митна вартість не може бути визнана, в повідомленні не зазначено, які саме документи, визначені ч.2 ст. 53 МК України, подані декларантом під час митного оформлення товару в підтвердження митної вартості товару, містили неповні відомості щодо митної вартості товару та яких документів не вистачало для визнання заявленої митної вартості товару.
Суд зазначає, що митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом позивача, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Проте, електронне повідомлення відповідача не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тобто, не наведено, які недоліки в поданих документах або їх відсутність стали підставою для відмови у митному оформленні за митною вартістю зазначеною декларантом позивача.
При цьому, в обґрунтування правомірності витребування у позивача додаткових документів митний орган посилається на наявність у митного органу сумніву у правильності визначення декларантом позивача митної вартості товару через те, що декларантом позивача в підтвердження заявленої митної вартості товару на було надано договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається, оскільки контракт від 20.08.2018 року №2694 є непрямим, тобто укладеним не з виробником товару.
Суд зазначає, що договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається відноситься до переліку додаткових документів, визначеного ч.3 ст. 53 МК України, які митниця має право витребувати у разі наявності неповних відомостей щодо числового значення складових митної вартості товару у документах, віднесених до переліку визначеного ч.2 ст. 53 МК України.
Проте, відповідачем у електронному повідомленні та оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару не зазначено, які недоліки в поданих документах, визначених ч.2 ст.53 МК України, або їх відсутність стали підставою для відмови у митному оформленні за митною вартістю зазначеною декларантом позивача.
Посилання митниці на те, що необхідність надання договору (угоду, контракт) із третіми особами в разі поставки товару за непрямим контрактом підтверджується правовою позицією Верховного Суду наведеній у постанові від 16.04.2019 року по справі №804/16271/15 суд відхиляє, оскільки у вказаній справі митний орган дійшов висновку про наявність розбіжностей у поданих декларантом документах стосовно умов поставки оцінюваного товару, в зв'язку з чим Верховний Суд вказав, що не надання під час митного оформлення договору із третіми особами, який пов'язаний з контрактом про поставку товару унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості, натомість у даній справі оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить висновків митного органу про розбіжності у поданих документах стосовно умов поставки оцінюваного товару.
Отже, враховуючи наведене вище суд приходить до висновку про не підтвердження відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, та як наслідок правомірності витребування додаткових документів.
Крім того, листом ТОВ від 22.12.2020 року вих.№22/12-0 митниці також було надано: копію прайс-листа S.C. CONEX DISTRIBUTION S.A. (Румунія) на автомобільні запчастини від 01.09.2020; копію платіжного доручення №1 від 05.10.2020 про сплату за товар; копії податкових накладних з ідентичними товарами, які раніше були реалізовані на території України; копію звіту про оцінку майна №21/12/2020/05 від 21.12.2020 щодо визначення ринкової вартості майна, що ввозиться на територію України.
При цьому, вказані додаткові документи надані заявником в межах 80 днів відповідно до частини 8 ст. 55 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товару, що декларується.
У судовому засіданні представником позивача надані пояснення про те, що платіжне доручення №1 від 05.10.2020 про сплату за товар надано не під час заявлення митної вартості товару, за відсутності банківського штампу про проведення оплати на час подання митної декларації для митного оформлення товару.
Посилання відповідача на те, що спрацювання ризиків АСАУР свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів суд до уваги не бере, оскільки відповідно до позиції Верховного Суду наведеній у постанові від 19.02.2019 р. по справі №805/2713/16-а спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195 у графі 33 рішення про коригування митної вартості зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
невірно проведений розрахунок митної вартості;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів ґрунтується на висновках митного органу про те, що відомості використані декларантом для визначення митної вартості товару не підтверджені в повній мірі документально, а також подані документи, що зазначені у частині другій статті 53 МКУ не місять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також у зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч.3 ст. 53 МК України.
Проте, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначено, які саме документи, зазначені у ч.2 ст. 53 МКУ не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та які саме документи, визначені ч. 2 ст. 53 МКУ, не було надано декларантом в підтвердження митної вартості товару.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що підставою для визначення митної вартості спірного товару за резервним методом була інформація наявна в митному органі за фактами митних оформлень.
Проте, у рішенні про коригування митної вартості товарів також відсутні відомості про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Отже, суд зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товару відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - “поза будь-яким розумним сумнівом”, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - “баланс вірогідностей”.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Тому, перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскаржених рішень, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскаржених рішень, адже Товариством підтверджено достатніми документами заявлену митну вартість кожної з 79 позицій за основним (першим) методом визначення митної вартості - за ціною Контракту.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт при виданні оскаржених рішень не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з'ясував неповно, діяння особи кваліфікував не правильно, не оцінив усіх юридично значимих факторів, у зв'язку з чим, вимоги позову в частині визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Враховуючи, що картка відмови у прийнятті митної декларації відповідачем заповнена у зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню, то суд вважає, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є також протиправною та підлягає скасуванню, а тому в цій частині позов також підлягає задоволенню.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
З цих міркувань суд вважає нерелевантними посилання Митниці на згадані у тексті відзиву на позов рішення Верховного Суду, позаяк, окрім доведення наявності правових підстав для ініціювання процедури консультацій і витребування у платника додаткових документів, адміністративний орган обтяжений ще й обов'язком довести і правильність та підставність власних розрахунків показника розміру митної вартості товару.
Доказів цього розрахунку адміністративним органом до матеріалів справи не подано, ідентичності або прийнятної подібності комерційних умов поставки товару не доведено.
Судження суду з приводу юридично значимих обставин та доводів учасників справи детально та розгорнуто викладені у мотивувальній частині даного судового акту, а решта доводів окремій оцінці не підлягає, позаяк на результат вирішення спору не впливає.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001567/2 від 05.10.2020 р. Слобожанської митниці Держмитслужби.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807170/2020/01124 від 05.10.2020 р. Слобожанської митниці Держмитслужби.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код - 43332958; місцезнаходження - 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПАРТС-ВМ" (ідентифікаційний код - 40708715; місцезнаходження - 62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, пл. Ю. Кононенко, буд. 7, к. 38) витрати по оплаті судового збору у розмірі 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень) 00 коп.
Роз'яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Судове рішення у повному обсязі виготовлено 28.07.2021р. у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева